Постанова 4818 № 644/9163/16-п

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 644/9163/16-п Суддя суду 1 інстанції: Ізмайлов І.К. Провадження № 33/818/795/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 липня 2020 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Савенко М.Є., за участю ОСОБА_1 , розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.01.2017, - ВСТАНОВИВ : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, - визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та піддана адміністративному стягненню у вигляді штрафу у сумі 51 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 275 грн. 60 коп. Як зазначено в постанові суду першої інстанції, 07.11.2016, близько 04 год. 40 хв. по пр. Московському, 273-В в м. Харкові, ОСОБА_1 виражалась нецензурною лайкою, на неодноразові зауваження працівників поліції реагувала неадекватно та агресивно, чим порушила громадський порядок. Не погодившись з постановою районного суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову районного суду та закрити провадження. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що постанова підлягає скасуванню з підстав судом не з`ясовано всіх обставин по справі та не надано їм належної оцінки. Разом з тим ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження судової постанови, оскільки в судовому засіданні він не була присутня, а копію постанови вона не отримувала. Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, тому строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вищевказані вимоги закону судом виконані не в повному обсязі. Об`єктом правопорушень, передбачених ст. 173 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є зокрема нецензурна лайка, а саме найбільш цинічні лайки, висловлювання щодо сфери статевих відносин, непристойні висловлювання у громадських місцях, образливе ставлення до громадян, а саме докучлива поведінка, пов`язана з образливими діями, що зневажають честь та гідність людини, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час, пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах. Для всіх цих випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення нав`язати свою волю, а точніше свавілля. Згідно положень ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Так, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 винна у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись лише у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. В ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, між іншим, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Ч.2 ст.254 КУпАП регламентує, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. В протоколі про адміністративне правопорушення від 07.11.2016 Серії АА № 077597 зазначено, що до протоколу додаються рапорт та пояснення свідків на 2-х аркушах.. Проте, матеріали справи не містять пояснення свідків, щодо подій, які зазначені в протоколі. Таким чином судом першої інстанції допущено неповноту та однобічність при розгляді справи. У розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону унеможливлює прийняття у справі законного й обґрунтованого судового рішення. Тому без усунення зазначених вище недоліків протоколу про адміністративне правопорушення розгляд справи по суті є неможливим. З цих же підстав в стадії апеляційного розгляду не можуть бути перевірені доводи апелянта щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП. Отже, матеріали справи містять недоліки, які судом першої інстанції залишені поза увагою. Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи, справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_1 участі не приймала. В матеріалах справі містяться данні щодо направлення судової повістки на адресу АДРЕСА_1 ., яка повернута до суду з позначенням «зі збігом терміну зберігання», проте на (а.с. 41) знаходиться ксерокопія паспорту ОСОБА_1 , відповідно до якого вона з 29.06.2016 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ., що не свідчить про належне повідомлення про дату та час судового засідання. Таким чином висновок суду про розгляд справи без участі ОСОБА_1 є передчасним та необґрунтованими. За таких обставин ОСОБА_1 була позбавлена можливості реалізувати в суді передбачені законом (ст. 268 КУпАП) права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема права давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо. Це є порушенням не тільки процесуального закону, а й вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини ( Рішення у справах «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03),«Гурепка проти України» від 08 липня2010 року (заява № 38789/04) «Лучанінова проти України» від 09 вересня 2011 року (заява №16347/02) та ін.) Зокрема, у справі «Гурепка проти України», заявник за аналогічних обставин стверджував, що його було позбавлено можливості особисто брати участь у розгляді своєї справи. Суд у цій справі нагадував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Суд визнав що у провадженнях в адміністративній справі щодо заявника не забезпечувалися важливі процедурні гарантії і що, враховуючи обставини справи, ці процедурні недоліки були достатньо серйозними, аби ставити під сумнів справедливість провадження, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Таким чином, всупереч вимогам ст.ст. 247,278,280,283,284 КУпАП і п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», яким звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, суддя місцевого суду не забезпечив реалізацію прав учасників процесу, не з`ясував належним чином, обставини справи зокрема шляхом допиту свідків, витребування письмових доказів та за необхідності, призначення експертизи, обставини, передбачені ст.ст. 247, 280 КУпАП. Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Враховуючи викладене, постанова судді суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню. Обставини, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п.7 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Дана норма є імперативною і не передбачає обов`язку суду визначати питання винності чи невинності особи оскільки по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення. Апеляційний суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень. Отже, наявність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається. У зв`язку з закриттям по даній справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП питання щодо доведеності вини осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності не вирішується, з урахуванням положень рішення ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006 року, у якому зазначено, що у разу закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується З урахуванням того, що на даний час закінчився визначений ст.38 КУпАП строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд після скасування постанови суду першої інстанції також позбавлений процесуальної можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винуватість ОСОБА_1 , а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.01.2017 щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП скасувати, а провадження закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку зі збігом строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Харківського апеляційного суду М.Є. Савенко