Ухвала КЦС ВС № 127/7825/17

УХВАЛА 22 липня 2020 року м. Київ справа № 127/7825/17 провадження № 61-9364ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Беліменко Вікторією Іванівною, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2020 року в цивільний справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Вінницької міської ради, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко Анатолій Борисович, про визнання недійсним заповіту, ВСТАНОВИВ: Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2020 року, позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено. Визнано право власності на спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 в рівних долях по Ѕ частини за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 20 червня 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Беліменко В. І. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вінницький апеляційний суд прийняв постанову 19 травня 2020 року, повний текст складено 21 травня 2020 року, тобто останній день оскарження, з урахуванням вихідних днів, припадав на 22 червня 2020 року, тому строк на касаційне оскарження не пропущено. Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав. Для касаційних скарг, поданих після 08 лютого 2020 року, законодавцем встановлений новий порядок подання та підстави звернення особи з касаційною скаргою до суду. Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України. Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження. У даній справі заявник оскаржує в касаційному порядку судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Скаржник узагальнено посилається на те, в чому на його думку полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми права у даних відносинах, однак, незважаючи на імперативну вказівку пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, чітко не зазначає конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац та/або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав). Суд касаційної інстанції звертає увагу на положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Верховний Суд роз`яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги. Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі. Суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судового рішення у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування. Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах, тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Водночас заявник подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером та знаходиться у скрутному майновому становищі. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. У частині другій зазначеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Разом з цим, у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. Заявник на підтвердження зазначених підстав надає довідки про доходи Іллінецького відділу обслуговування громадян Головного управління ПФУ у Вінницькій області № 0777797710191753; № 8000690047071523 ; № 2733179799770715 , згідно з якими ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління ПФУ у Вінницькій області (в Іллінецькому районі) і отримує пенсію за віком. З огляду на доводи клопотання про звільнення від сплати судового збору, а також враховуючи надані заявником докази, клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги підлягає задоволенню. Касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги. За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. З урахуванням вищенаведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд УХВАЛИВ : Клопотання ОСОБА_1 , подане адвокатом Беліменко Вікторією Іванівною, про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2020 року задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2020 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Беліменко Вікторією Іванівною, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш