Ухвала КАС ВС № 826/8359/17

УХВАЛА 04 серпня 2020 року м. Київ справа № 826/8359/17 адміністративне провадження № К/9901/17339/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О. В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі №826/8359/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі-позивач) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі №826/8359/17, предметом розгляду якої є: 1) визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилась у ненаданні позивачу невиправдано тривалий термін, копій нот Посольства України до Турецької Республіки, направлених до МЗС Турецької Республіки, які необхідні для поновлення порушених прав та повернення коштів і іншого приватного майна позивачу та для отримання компенсації шкоди, завданої йому під час перебування в Турецькій Республіці; 2) зобов`язання відповідача надіслати позивачу на його адресу: АДРЕСА_1 , замовним листом копії всіх (трьох нот Посольства України), завірених належним чином, які відправлені на адресу МЗС Турецької Республіки Посольства України в Турецькій Республіці у 2016-2017р.р. та до інших державних установ Турецької Республіки, відповіді на них державних органів Турецької Республіки, з ціллю подальшого захисту прав та законних інтересів позивача в Європейському суді з прав людини. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання у відповідь на запит позивача від 10 березня 2017 року копій нот Посольства України в Турецькій Республіці від 17 жовтня 2016 року №61310/22-500-291, від 19 грудня 2016 року №61310/22-500-928. Стягнуто з бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України на користь позивача судовий збір у сумі 320 грн. Стягнуто з бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України на користь позивача витрати, пов`язані з розглядом справи, у сумі 330 грн. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України на користь позивача витрати, пов`язані з розглядом справи, у сумі 330 грн. скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позивачу у задоволенні клопотання про стягнення з бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України на його користь витрати, пов`язані з розглядом справи відмовлено. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржник в касаційні скарзі фактично не погоджується з відмовою суду першої інстанції у роз`ясненні рішення. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі №826/8359/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяО.В. Калашнікова