Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3464/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3464/18 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Шурка О.І., При секретарі: Пономаренко О.В., За участю представника відповідача: Вершина І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, в якому просила: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 27.10.2015 № 0111551701 та від 12.11.2015 № 0113541701; - зобов`язати Ніжинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області відкликати з Пенсійного фонду України нарахований Ніжинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області єдиний соціальний внесок у сумі 5293,88 грн., який сплачений 08.02.2016, та у сумі 909,48 грн., який сплачений 17.01.2017. Позов обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером та звільнена від сплати єдиного внеску, добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного страхування не приймає, а тому вважає, що сплата нею єдиного внеску та військового збору недобровільно є протиправною і підлягає поверненню. Крім того зазначила про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав порушення контролюючим органом приписів Податкового кодексу України. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 27.10.2015 №0111551701 та від 12.11.2015 №0113541701. Зобов`язано Головне управління ДПС у Чернігівській області відкликати з Пенсійного фонду України нарахований Ніжинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області єдиний соціальний внесок у сумі 5293 (п`ять тисяч двісті дев`яносто три) грн. 88 коп., який сплачений 08.02.2016, та у сумі 909 (дев`ятсот дев`ять) грн. 48 коп., який сплачений 17.01.2017. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 2012 та 2013 роках позивач перебувала на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 177.5 статті 177 Податкового Кодексу України була зобов`язана подати декларації про майновий стан і доходи за результатами 2012 і 2013 років у строк до 11.02.2013 та 10.02.2014 відповідно. Вказує, що згідно пп. 49.18.5 п. 49.18 статті 49 Податкового кодексу України позивач повинна була подавати декларацію саме протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. За 2015 рік ФОП ОСОБА_1 самостійно було подано річну податкову декларацію про майновий стан та доходи від 03.02.2016 №1600003739, в якій валовий дохід від підприємницької діяльності та чистий оподатковуваний дохід склав 14400,00 грн., у зв`язку з чим позивачем 08.02.2016 сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 2160,00 грн. та військовий збір в сумі 216,00 грн. Єдиний соціальний внесок за 2015 рік у сумі 5293,88 грн. сплачено позивачем 09.02.2016. За 2016 рік позивачем було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за перший квартал від 18.04.2016 №1600006933, в якій валовий дохід від підприємницької діяльності та чистий оподатковуваний дохід склав 3600,00 грн., у зв`язку з чим позивачем 26.01.2017 сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 648,00 грн., військовий збір в сумі 54,00 грн. та ЄСВ за 2016 рік в сумі 909,48 грн. У подальшому, згідно поданої заяви №94 від 14.03.2016 «Про застосування спрощеної системи» з 01.04.2016 ФОП ОСОБА_1 було переведено на спрощену систему оподаткування 3 групи 5%. Апелянт вказує, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Відповідно, судом першої інстанції не було враховано, що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців 14.03.2013 було внесено запис про включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що у спірний період вона перебувала на системі оподаткування як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець, що не узгоджується з наданими податковим органом листами на її адресу. Окрім того, вказує, що нарахований контролюючим органом борг зі сплати єдиного внеску нею було самостійно сплачено у відповідній сумі, втім листом від 07.09.2017 відпвоідач повідомив, що вона не являється платником єдиного внеску, тому суми вказаного податку до пенсійного органу не передавались. Відтак, позивач вважає, що наявні підстави для задоволення її позовних вимог. Окрім того, позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що слід усунути недоліки, встановлені Чернігівським окружним адміністративним судом, та задовольнити позовні вимоги шляхом: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 27.10.2015 № 0111551701 та від 12.11.2015 № 0113541701, та зобов`язати повернути їй суми штрафних санкцій у розмірі 170 грн та 1020 грн; зобов`язати Ніжинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області відкликати з Пенсійного фонду України нарахований Ніжинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області єдиний соціальний внесок у сумі 5293,88 грн., який сплачений 08.02.2016, та у сумі 909,48 грн., який сплачений 17.01.2017, та зобов`язати повернути вказані кошти. На думку апелянта, суд першої інстанції, протиправно не приєднав до матеріалів справи надані нею додаткові пояснення та відмовив у наданні дозволу на подання заяви про збільшення позовних вимог, в яких вона просила зобов`язати відповідача повернути їй належні кошти. Відповідно, суд поблажливо поставився до злочинної діяльності відповідача, який здійснює переслідування позивача, що є у даному випадку протиправним. У відзиві на апеляційну скаргу позивача контролюючим органом зазначено, що в інтегрованій картці платника показники щодо зобов`язань з єдиного соціального внеску були відображені згідно самостійно визначених позивачем та сплачених до бюджету. На думку відповідача, оскільки у 2012-2013 роках ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування та відповідно до п. 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, тому зобов`язана була подати декларацію про майновий стан і доходи у строк до 11.02.2013 та до 10.02.2014 відповідно. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в якості суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи та взята на облік Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 18.03.2002 за реєстраційним номером 385-7071/07855-391, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, виданим Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 11.12.2000 (а.с.231 Том 1). У зв`язку зі зміною позивачем місця проживання, пов`язаного зі зміною адміністративного району, Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва ДПС, відповідно до вимог розділу X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, листом від 18.04.2013 надіслала облікову справу позивача до Ніжинської об`єднаної Державної податкової інспекції (м. Ніжин) ДПС, справа надійшла до Ніжинської об`єднаної Державної податкової інспекції (м. Ніжин) ДПС 08.10.2013 (а.с.76, 83, 85 Том 1). 10 жовтня 2013 року після надходження облікової справи позивача від Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС, позивача взято на податковий облік до Ніжинської об`єднаної Державної податкової інспекції (м. Ніжин) ДПС, як суб`єкта підприємницької діяльності (а.с. 84 Том 1). У відповідності до довідки Ніжинської об`єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області від 29.01.2019 №3/9/25-13-00, ФОП ОСОБА_1 у 2012-2013 роках перебувала на загальній системі оподаткування (а.с.29 Том 2). 15 лютого 2012 року між фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (орендарі) укладено договір оренди житлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в оренду квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість оренди приміщення складає 1200,00 грн. на місяць. Додатково орендар сплачує вартість комунальних послуг. Строк дії договору до 15.02.2013 (т.2 а.с.201-204). У подальшому, 15.02.2013 та 05.06.2013 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (орендарі) укладено аналогічні договори оренди вказаного житлового приміщення, (а.с.193-200 Том 2). 11 березня 2013 року позивачем, як фізичною особою подано контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2012 рік та сплачено податок на нерухоме майно за 2012 рік у сумі 18,30 грн. з призначенням платежу нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичної особи (а.с.179-180 Том 1). 08 травня 2014 року позивачем, як фізичною особою, подано контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2013 рік (а.с.181-182 Том 1). У той же час, контролюючим органом було проведено камеральну перевірку податкової звітності ФОП ОСОБА_4 щодо правильності обчислення сум податків та своєчасності подання декларацій про майновий стан і доходи за 2012 рік, за результатами якої складено акт від 21.10.2015 №1436/НОМЕР_1/17-114 (а.с.71, 135-137 Том 1). Згідно з висновками, викладеними в акті, під час перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, оскільки у 2012 році позивач перебувала на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України була зобов`язана подати декларацію про майновий стан і доходи за результатами 2012 року у строк до 11.02.2013, натомість подала її до Ніжинської ОДПІ 11.03.2013. На підставі вказаного акту Ніжинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області було винесено податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 27.10.2015 №0111551701 про збільшення фізичній особі ОСОБА_4 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 170,00 грн. (а.с.72,138-140 Том 1). Також, податковим органом була проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача щодо правильності обчислення сум податків та своєчасності подання декларацій про майновий стан і доходи за 2013 рік, за результатами якої складено акт від 03.11.2015 №1495/НОМЕР_1/17-114 (а.с.73, 141-143 Том 1). Згідно з висновками, викладеними в акті, під час перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, оскільки у 2013 році ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України була зобов`язана подати декларацію про майновий стан і доходи за результатами 2013 року у строк до 11.02.2014, натомість подала її до Ніжинської ОДПІ 15.05.2014. На підставі вказаного акту Ніжинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області було винесено податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 12.11.2015 №0113541701 про збільшення фізичній особі ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1020,00 грн. (а.с.74, 144-146 Том 1). Окрім того, судом встановлено, що 03.02.2016 ОСОБА_1 як фізичною особою, подано контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, відповідно до якої сума доходів складає 14400,00 грн., сума податку, що підлягає сплаті 2160,00 грн. (податок на доходи фізичних осіб) та 216,00 грн. (військовий збір), та розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (а.с.219-221 Том 1). 18 квітня 2016 року ОСОБА_1 , як фізичною особою, подано контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за I квартал 2016 року, відповідно до якої сума доходів складає 3600,00 грн., сума податку, що підлягає сплаті 648,00 грн. (податок на доходи фізичних осіб) та 54,00 грн. (військовий збір), та розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (а.с.224-226 Том 1). Як вбачається з витягу з реєстру платників єдиного податку від 16.06.2016 №4566/10/25-24-13-112, позивач перейшла на спрощену систему оподаткування з 01.04.2016 (а.с.110 Том 1). У подальшому, 07.02.2017 позивачем, вже як фізичною особою-підприємцем, подано контролюючому органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік і таблицю 1, відповідно до яких сума нарахованого єдиного внеску становить 909,48 грн. (а.с.109, 227-228 Том 1). Відповідно до квитанції від 17.01.2017 ФОП ОСОБА_1 сплачено 909,48 грн єдиного соціального внеску для ФОП на спрощеній системі оподаткування (а.с.108 Том 1). 05 лютого 2018 року позивачем, як ФОП, подано контролюючому органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік і таблицю 1, відповідно до яких сума нарахованого єдиного внеску становить 5293,88 грн. (а.с.106, 222-223 Том 1). Відповідно до квитанції від 08.02.2016 ФОП ОСОБА_1 сплачено 5293,88 грн. єдиного соціального внеску за 2015 рік (а.с.105 Том 1). Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення та нарахування єдиного соціального внеску протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріали справи не містять не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення підприємницької діяльності у спірні роки, тому позовні вимоги є обґрунтованими такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів не погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За нормами п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У силу вимог до п.46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. У відповідності до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Пунктом 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: 49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; 49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); 49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; 49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; 49.18.5. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Згідно з пунктом 49.16 статті 49 ПК України незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов`язаний погасити податкове зобов`язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом. У силу вимог пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. З аналізу зазначених положень Податкового кодексу України вбачається, що платник податків, який самостійно визначив податкові зобов`язання у поданих ним податкових деклараціях має сплатити в повному обсязі відповідні суми у встановлені податковим законодавством строки. Пунктом 120.1 статті 120 ПК України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Отже, під повторним порушенням, за яке передбачено штраф у сумі 1020 гривень згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, слід розуміти допущення порушення у вигляді неподання/несвоєчасного подання податкової декларації (розрахунку) платником податків, незалежно від виду податку, за яке до такого платника у період до одного року (до 365 або 366 днів - для високосного року) вже було застосовано штраф. З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2002 по 22.01.2005 займалася підприємницькою діяльністю на ринку ТОВ «Ринок-Виноградар», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи, виданим Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 11.12.2000 (а.с.231 Том 1). Як зазначає позивач, вона з 2005 року не займалась підприємницькою діяльністю та з березня 2008 року змінила місце проживання і з того часу постійно проживає в селі Ніжинське Чернігівської області. У зв`язку з одержанням пенсії у мінімальному розмірі, з 15.02.2012 нею, як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем було укладено договори оренди житлового приміщення (квартири), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними договорами, укладеними між нею та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с.193 -204 Том 2). Як наслідок, ОСОБА_1 як фізичною особою 11.03.2013 подано контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2012 рік та визначено податок на нерухоме майно за 2012 рік у сумі 1890 грн (а.с.179-180 Том 2). Також, 08 травня 2014 року позивачем, як фізичною особою, подано контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2013 рік та визначено податок на нерухоме майно за 2013 рік у сумі 612,50 грн (а.с.181-182 Том 2). Таким чином, оскільки з 15.02.2012 позивачем саме як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем було укладено договори оренди житлового приміщення (квартири), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно остання як фізична особа подала річні декларації за 2012 та 2013 роки та сплатила податки за отримання доходу від оренди житла. При цьому, колегія суддів враховує, що 19.10.2012 до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_1 за №20711750000016012 внесено запис, про включення її до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця - у разі, коли державна реєстрація фізичної особи-підприємця була проведена до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Втім, відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження здійснення ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності у спірні роки. Посилання апелянта-відповідача на те, що у березні 2013 року до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було включено відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 свідчить лише про те, що вона почала перебувати на обліку в Ніжинській ОДПІ, як фізична особа-підприємець, а не як фізична особа - платник податків з 21 березня 2013 року. Слід також звернути увагу, що КВЕД 68.20 здавання власного нерухомого майна в оренду було визначено у витязі з реєстру платників єдиного податку під час переходу на спрощену систему оподаткування з 01.04.2016, оскільки свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 11.12.2000 жодних даних про обрання позивачем відповідного виду господарської діяльності не містить. При цьому, наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи - підприємця не позбавляє останню як фізичну особу користуватись правами, наділеними кожному громадянину України щодо користування та розпорядженням своїм власним майном, зокрема правом власника житлового приміщення на здачу його в оренду іншим особам. Таким чином, оскільки дохід від оренди нерухомого майна ОСОБА_1 отримувала як фізична особа, а не фізична особа-підприємець, тому граничний термін для подачі річної декларації фізичними особами визначався не протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, як вказує податковий орган, тому податкові повідомлення-рішення Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 27.10.2015 № 0111551701 та від 12.11.2015 № 0113541701 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Щодо позовних вимог про зобов`язання Ніжинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області відкликати з Пенсійного фонду України нарахований Ніжинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області єдиний соціальний внесок у сумі 5293,88 грн., який сплачений 08.02.2016, та у сумі 909,48 грн., який сплачений 17.01.2017, слід зазначити наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI). Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю. У відповідності до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Підпунктом 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI визначено, що, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Ніжинської об`єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області від 29.01.2019 №3/9/25-13-00, ФОП ОСОБА_1 у 2012-2013 роках перебувала на загальній системі оподаткування (а.с.29 Том 2). 03 лютого 2016 року ОСОБА_1 , як фізичною особою, подано контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, відповідно до якої сума доходів складає 14400 грн, сума податку, що підлягає сплаті 2160 грн (податок на доходи фізичних осіб) та 216 грн (військовий збір), та розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (а.с.219-221 Том 1). 18 квітня 2016 року ОСОБА_1 , як фізичною особою, подано контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за I квартал 2016 року, відповідно до якої сума доходів складає 3600 грн, сума податку, що підлягає сплаті 648 грн (податок на доходи фізичних осіб) та 54 грн (військовий збір), та розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (а.с.224-226 Том 1). При цьому, згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 16.06.2016 №4566/10/25-24-13-112, позивач перейшла на спрощену систему оподаткування з 01.04.2016 на підставі її заяви (а.с.110 Том 1). 07 лютого 2017 року позивачем, вже як фізичною особою-підприємцем, подано контролюючому органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік і таблицю 1, відповідно до яких сума нарахованого єдиного внеску за січень-березень 2016 року становить 909,48 грн. (а.с.109, 227-228 Том 1) та згідно квитанції від 17.01.2017 ФОП ОСОБА_1 сплачено 909,48 грн єдиного соціального внеску для ФОП на спрощеній системі оподаткування (а.с.108 Том 1). У подальшому, 05.02.2018 позивачем, як фізичною особою-підприємцем, подано контролюючому органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік і таблицю 1, відповідно до яких сума нарахованого єдиного внеску становить 5293,88 грн. та відповідно до квитанції від 08.02.2016 ФОП ОСОБА_1 сплачено 5293,88 грн. єдиного соціального внеску за 2015 рік (а.с.106, 222-223 Том 1). Колегія суддів враховує, що згідно пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказані обставини були підтверджені також у листі Ніжинської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області від 07.09.2017 №67/ш/25-13-08-023, в якому окрім того було зазначено, що позивач не являється платником єдиного соціального внеску на підставі п. 4 статті 4 Закону №2464-VI (а.с. 97 Том 1). Оскільки у 2015 році та у першому кварталі 2016 року ОСОБА_1 не здійснювала відповідної підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець, подача 07.02.2017 та 05.02.2018 звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сплата суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік та перший квартал 2016 року на думку позивача є протиправними, відтак остання вважає за необхідне зобов`язати податковий орган відкликати з Пенсійного фонду України нарахований єдиний соціальний внесок у сумі 5293 (п`ять тисяч двісті дев`яносто три) грн. 88 коп., який сплачений 08.02.2016, та у сумі 909 (дев`ятсот дев`ять) грн. 48 коп., який сплачений 17.01.2017. Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань. Згідно пункту 43.3 статті 43 Податкого кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. У відповідності до пункту 43.5 статті 43 Податкого кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку, що в разі помилкової сплати коштів, їх перерахування здійснюється на підставі письмової заяви платника податків, в якій зазначається напрям перерахування коштів, тобто обов`язок платника податків подати лише письмову заяву контролюючому органу про здійснення перерахунку помилково сплачених коштів, всі інші дії щодо перерахунку вказаних коштів на вірний рахунок покладаються на контролюючий орган. При цьому, Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 16 січня 2016 року № 6 (далі - Порядок №6), визначено процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Кошти). Згідно з пунктом 3 Порядку №6 помилково сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного платника. У відповідності до п. 5 Порядку №6 повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719. Пунктом 6 Порядку №6 повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення (далі - Заява). У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку. У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення. Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». У разі надходження заяви про повернення коштів, що надміру сплачені страхувальниками, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, платник додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3719. Таким чином, зазначеними нормами Порядку №6 чітко визначено порядок повернення платникам помилково сплачених коштів єдиного внеску. Однак, колегія суддів звертає увагу, що позивач не звертався до податкового органу з відповідною заявою на виконання вимог Порядку №6, про повернення помилково сплачених коштів. Крім того матеріали справи не містять будь-якого іншого звернення позивача до органу доходів і зборів щодо повернення помилково сплачених коштів єдиного соціального внеску. У даному випадку, позовна вимога про зобов`язання відповідача відкликати з Пенсійного фонду України нарахований Ніжинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області єдиний соціальний внесок у сумі 5293 (п`ять тисяч двісті дев`яносто три) грн. 88 коп., який сплачений 08.02.2016, та у сумі 909 (дев`ятсот дев`ять) грн. 48 коп., який сплачений 17.01.2017 є передчасною, та повернення помилково сплачених коштів по єдиному соціальному внеску згідно вищевказаних вимог чинного законодавства у такий спосіб не здійснюється. Щодо доводів апелянта-позивача про необхідність задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача повернути їй суми штрафних санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та суми сплаченого єдиного соціального внеску, то колегія суддів не приймає їх до уваги, з огляду на положення частини п`ятої статті 308 КАС України, згідно якої суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 26 лютого 2020 року ФОП ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції заяву, в якій остання просила надати дозвіл щодо збільшення позовних вимог, однак суд ухвалою від 26.02.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовив у задоволенні такого клопотання з підстав подання його поза межами строку, встановленого частиною першою статті 47 КАС України (а.с. 42 Том 3). З огляду на вказане, суд позбавлений можливості розглядати такі позовні вимоги. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги відповідача частково спростовують висновки суду першої інстанції, а апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення. Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання податкового органу відкликати з Пенсійного фонду України єдиний соціальний внесок, сплачений позивачем, з прийняттям нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні таких позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - задовольнити частково. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління ДПС у Чернігівській області відкликати з Пенсійного фонду України нарахований Ніжинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області єдиний соціальний внесок у сумі 5293 (п`ять тисяч двісті дев`яносто три) грн. 88 коп., який сплачений 08.02.2016, та у сумі 909 (дев`ятсот дев`ять) грн. 48 коп., який сплачений 17.01.2017. У цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління ДПС у Чернігівській області відкликати з Пенсійного фонду України нарахований Ніжинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області єдиний соціальний внесок у сумі 5293 (п`ять тисяч двісті дев`яносто три) грн. 88 коп., який сплачений 08.02.2016, та у сумі 909 (дев`ятсот дев`ять) грн. 48 коп., який сплачений 17.01.2017 - відмовити. В іншій частині - рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року залишити в силі. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький О.І. Шурко