Постанова 4854 № 540/780/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/780/20 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д.. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Державного кадастрового реєстратора Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - Леус Олени Анатоліївни, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, зобов`язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, - В С Т А Н О В И В: Позивач, ОСОБА_1 звернулася з позовом до Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Державного кадастрового реєстратора Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - Леус Олени Анатоліївни, в якому просила суд: - визнати протиправним рішення державного кадастрового реєстратора від 21.11.2019 року про державну реєстрацію земельної ділянки площею 406 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з присвоєнням їй кадастрового номера 6510136600:01:001:2641; - зобов`язати Міжрегіональне управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 406 кв.м.за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 6510136600:01:001:2641. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на час державної реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_3 , цій земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 6510136600:01:001:2641, але в межах зазначеної земельної ділянки знаходилася частина іншої земельної ділянки, зокрема позивача ОСОБА_1 і третьої особи ОСОБА_2 . На думку позивача, відповідач - державний кадастровий реєстратор, зобов`язаний був діяти у спосіб, передбачений ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та відмовити ОСОБА_3 у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, якій було присвоєно кадастровий номер 6510136600:01:001:2641. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Державного кадастрового реєстратора Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Леус Олени Анатоліївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення від 21.11.2019 р. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що в цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії Міжрегіонального управління та власні дії Державного кадастрового реєстратора, як суб`єктів владних повноважень. На думку апелянта спірні правовідносини в цій справі не пов`язані із набуттям або позбавленням сторонами речового права на земельну ділянку, а є саме публічно-правовими, та не пов`язані з приватноправовими відносинами, оскільки дослідженню, в межах цієї справи, підлягають саме дії державного кадастрового реєстратора, про, що також зазначено у постанові ВП ВС від 17.10.2018 року по справі №201/4802/16-ц. Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що звертаючись з адміністративним позовом до Херсонського окружного адміністративного суду, ОСОБА_1 посилалась на те, що рішенням Херсонської міської ради від 05.06.2018 року №1439 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки орієнтовною площею 900 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 . Також ОСОБА_1 зазначала, що рішенням Херсонської міської ради від 24.04.2019 року №1948 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджений та передано у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 земельну ділянку площею 845 кв.м., кадастровий номер 6510136600:01:001:2282, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 . 24 грудня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 845 кв.м. з кадастровим номером 6510136600:01:001:2282. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2000863065101. З відкритих офіційних джерел інформації - Публічної кадастрової карти, що знаходиться на веб-сайті Держгеокадастру, ОСОБА_1 стало відомо, що 21.11.2019 року на її земельну ділянку державний кадастровий реєстратор Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області наклав іншу земельну ділянку площею 406 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та присвоїла кадастровий номер 6510136600:01:001:2641 і зареєстрував в Державному земельному кадастрі. Позивачу стало відомо, що раніше рішенням державного кадастрового реєстратора Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 25.05.2019 року №РВ-6500539542019 було відмовлено ОСОБА_3 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 406 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з її накладанням на ділянку позивачки, кадастровий номер якої 6510136600:01:001:2282, площа співпадає на 3,4843%. Враховуючи, що на момент державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_3 , якій було присвоєно кадастровий номер 6510136600:01:001:2641, в її межах знаходилася частина іншої земельної ділянки позивача ОСОБА_1 і третьої особи ОСОБА_2 , відповідач, на думку позивача зобов`язаний був діяти у спосіб, передбачений ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та відмовити у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_3 , якій було присвоєно кадастровий номер 6510136600:01:001:2641. За таких обставин апелянт вважає рішення Державного кадастрового реєстратора про реєстрацію земельної ділянки площею 406 кв.м. що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з присвоєнням їй кадастрового номера 6510136600:01:001:2641 протиправним, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір має характер приватноправового і має розглядатись в порядку цивільного судочинства, оскільки надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню відповідача дослідженню підлягають права позивача та третьої особи - ОСОБА_3 на частину земельної ділянки, щодо якої, яка вважає позивач, відбулось накладення. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Тобто при розгляді конкретного спору суду необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з`ясування характеру спору слід враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації земельної ділянки за третьою особою є по суті захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. Апелянт фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього цивільного права і відсутністю такого права у третьої особи - ОСОБА_3 , що мав перевірити державний кадастровий реєстратор. З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав апелянта на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки (частини земельної ділянки). Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру. Також апеляційний суд зазначає, що оскільки апелянт не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею цієї ж, або частини земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. Залежно від суб`єктного складу сторін спору і тих осіб, на чиї інтереси впливає таке рішення, він має вирішуватися за правилами господарського або цивільного судочинства. Такий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, відступивши від своїх попередніх висновків щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів. В зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Апеляційний суд зазначає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та постановив ухвалу про відмову у відкриття провадження по справі з додержанням норм процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 2-12, 242, 294, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі №540/780/20 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складний 04.08.2020 року Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.