Постанова 4854 № 400/1048/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1048/20 Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року (суддя Фульга А.П., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 19 червня 2020 року) по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: 04 березня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №00002123201 від 25.02.2020 року, винесене Головним управлінням ДПС у Миколаївській області. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задовольнити повністю. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що на момент проведення перевірки позивачка не мала ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) ліцензування даного виду підприємницької діяльності, однак при цьому зазначає, що 24.09.2019 року було проплачено 2000 грн. за ліцензію, а 25.09.2019 року подала заяву на отримання ліцензії з терміном дії з 28.09.2019 року до 27.12.2019 року та відповідачем було повідомлено позивачці про те, що ліцензію вона може забрати 01.10.2019 року. Однак, коли ОСОБА_1 прийшла за ліцензією, їй повідомили, що вона не готова, буде виготовлена 02.10.2019 року та з цього приводу запропоновано написати нову заяву з датою початку ліцензії не з 28.09.2019 року, а з 01.10.2019 року. На запитання позивачки, на яких підставах вона повинна це робити, їй відповіли що, якщо вона не перепише вказану заяву, то ліцензію вона не отримає. Позивачка вказує на те, що її змусили написати цю заяву, бо працювати без ліцензії вона не зможе. Також апелянт вказує, що з 28.09.2019 р. по 30.09.2019 р року всі продажі проводилися по касовому апарату, а також з цін продаж позивачка платила акциз, при цьому зазначає, що якби вона знала, що ліцензія не буде готова у встановлені строки, вона б просто не працювала у зазначені дні. Відповідач рішення суду першої інстанції надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.02.2020 року відповідачем, на підставі наказу від 30.01.2020 року №296, проведено фактичну перевірку кафе-бар, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр-т Героїв України, 6.18 та належить суб`єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, пальним. В ході перевірки встановлені порушення частини 20 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі-Закон №481-95-ВР), а саме реалізація алкогольних напоїв без наявності дозвільних документів (ліцензій) на такий вид діяльності. Зазначені порушення зафіксовані в акті перевірки від 05.02.2020 року №26/14- 29-32-01/1996601944 (а.с. 36-37). На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2020 року №00002123201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17 000,00 грн., яке направлено на адресу позивачки поштовим відправленням з повідомленням про вручення 25.02.2020 року, та отримано особисто 27.02.2020 року (а.с. 41). Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивачка звернулась з адміністративним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою реалізовані алкогольні напої з 28.09.2019 по 30.09.2019 року за відсутності відповідної ліцензії (отримана тільки 01.10.2019 року), відтак відповідачем правомірно застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000,00 грн., що передбачено абз. 6 ст. 17 ЗУ №481. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного. Правові та організаційні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481). За приписами ст. 1 Закону №481 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Частиною 20 статті 15 Закону №481 встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Частиною 29 ст.15 Закону №481 визначено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання. Відповідно до частини першої статті 17 Закону №481 за порушення норм нього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Згідно з абзацом 6 частини другої цієї статті, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкцій у вигляді штрафів у разі, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000,00 гривень. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, при проведенні перевірки контролюючим органом встановлено, що термін дії попередньої ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями №14030312201800042 з 28.09.2018 по 28.09.2019 року. Термін дії наступної ліцензії №14030312201900430 на такий вид діяльності розпочався з 01.10.2019 року. Тобто, у період відсутності відповідної ліцензії з 28.09.2019 р. по 30.09.2019 р. ФОП ОСОБА_1 здійснювала реалізацію алкогольних напоїв, чим порушила вимоги ст. 15 Закону №481. Водночас, факт реалізації алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії на такий вид діяльності підтверджується даними АІС «Податковий блок» підсистеми Чеки РРО». Окрім того, факт здійснення реалізації алкогольних напоїв у період з 28.09.2019 по 30.09.2019 р. р. позивачка не заперечує. Як вже зазначалось вище, в апеляційній скарзі позивачка зазначає, що нею 25.09.2019 року до початку видачі нової ліцензії подано заяву на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, в якій зазначено термін дії ліцензії з 28.09.2019 року. Проте, контролюючим органом видано ліцензію, в якій зазначено термін дії з 01.10.2019 по 01.10.2020. Оскільки позивачка в заяві зазначила початок дії ліцензії з 28.09.2019, він продовжував реалізацію підакцизних товарів. Дії контролюючого органу щодо зазначення в ліцензії терміну дії з 01.10.2019, на думку ОСОБА_1 , призвели до того, що вона здійснювала реалізацію алкогольних напоїв в дні, коли дія попередньої ліцензії закінчилася, а дія нової ліцензії ще не настала. З даного приводу колегія суддів зазначає наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції, посилання позивачки на те, що її було «запевнено» у видачі ліцензії 28.09.2019 року не має правового значення для вирішення спірних правовідносин у цій справі, оскільки є інформацією, сподіваннями позивачки, які не підлягають доказуванню. Адже порядок отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями чітко врегульований ст. 15 Закону №481, відповідно до якого ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. Таким чином, стверджуючи про надання пакету документів для отримання ліцензії 27.09.2019 року, ОСОБА_1 мала розраховувати, що вона може отримати ліцензію до 06.10.2019 року. Проте, позивачкою не було враховано вказану законодавчу норму. При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до абзацу 2 статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Так, 01.10.2019 року (у межах встановленого вищевказаною законодавчою нормою строку) ГУ ДФС у Миколаївській області видано ФОП ОСОБА_1 ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (термін дії з 01.10.2019 по 01.10.2020 р.р.). Отже, терміни щодо видачі ліцензії, встановлені Законом №481, контролюючим органом, не були порушені. З урахуванням вищенаведеного та з огляду на принцип обачності платника податків, а також обов`язок суб`єкта господарювання здійснювати діяльність з продажу алкогольних напоїв виключно за наявності ліцензії, обставини, зазначені в апеляційній скарзі та адміністративному позові ФОП ОСОБА_1 , не спростовують наявності складу правопорушення. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки позивачкою реалізовані алкогольні напої з 28.09.2019 по 30.09.2019 року за відсутності відповідної ліцензії, то відповідачем правомірно застосовано до неї штраф у розмірі 17000 грн., що передбачено абз. 6 ст. 17 ЗУ №481. З огляду на таке, податкове повідомлення-рішення від 25.02.2020 року №00002123201 прийнято відповідачем у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому підстави для його скасування відсутні. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ФОП ОСОБА_1 . Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов