Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 489/5901/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ______________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 489/5901/19 Головуючий в 1 інстанції: Коваленко І.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Миколаїв, 10 червня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.06.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Мілевського Андрія Юрійовича, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Мілевського Андрія Юрійовича, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 570304 від 20.10.2019 року. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки винесена без врахування інспектором, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу світлофору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п. 8.10 Правил дорожнього руху, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.06.2020 року, відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подано до суду апеляційну скаргу, в якій зазначено що вказане рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування такого рішення. У своїх доводах апелянт зазначає, що під час руху по пр. Богоявлснському апелянт під`їхав на швидкості близько 55 км/год. до ділянки дороги па якій пр. Богоявленський перехрещується з вул. Братська з правої сторони в напрямку руху, а також з вул. 295 Стрілецької дивізії з лівої сторони в напрямку руху водія. При цьому, зазначені місця перехрещування доріг знаходяться одна від одної на певній відстані. Під`їхавши до перехрестя з вул. Братська, ОСОБА_1 проїхав його на зелений світловий сигнал світлофора. При цьому світлофор знаходився над дорогою за перехрестям і він його проїхав коли на ньому був зелений сигнал, що дозволяв рух по дорозі. За вказаним перехрестям на відстані близько 10-15 м. в напрямку руху, міститься дорожня розмітка - стоп лінія. Дана стоп лінія розташована перед наступним перехрестям з вул. 295 Стрілецької дивізії. Під`їжджаючи до вказаної стоп лінії на швидкості близько 55 км/год. апелянт побачив, що на наступному світлофорі, який розташований над дорогою за перехрестям з вул. 295 Стрілецької дивізії, загорівся жовтий сигнал світлофора. За таких обставин враховуючи вимоги правил дорожнього руху, а саме п.8.10; 8.11 ПДР України, ОСОБА_1 прийняв рішення проїхати зазначене перехрестя так як він міг забезпечити безпеку дорожньою руху (в цей час на дорозі були відсутні інші транспортні засоби, пішоходи) а екстрене гальмування на швидкості близько 55 км/год. призвело б до того, що він зупинив би транспортний засіб посеред перехрестям та створив би перешкоди для руху/маневрів на перехресті іншим транспортним засобам. 23.07.2020 року відповідачем у справі подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, посилаючись на доведення належними доказами (постановою у справі про адміністративне правопорушення, відеозапис з нагрудного реєстратора та автомобільного відео реєстратора) факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Судова колегія вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження відповідно до ст.ст. 311 КАС України. Відповідно до ч. 1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від серії ДП18 № 570304 від 20.10.2019, вбачається, що 20.10.2019 о 12 год. 30 хв., водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Hyundai Accent, номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя пр. Богоявленського та вул. 295 Стрілецької Дивізії в м. Миколаєві, на забороняючий сигнал світлофору (жовтий), чим порушив вимоги чим порушив вимоги пп. «ґ» п.у 8.7.3 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції пославшись на наявність у справі доказів, які підтверджують порушення позивачем Правил дорожнього руху, за порушення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 122 КУпАП, зробив висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого наведеною нормою та відсутність підстав для задоволення позову. Судова колегія такий висновок суду першої інстанції вважає обґрунтованим, з огляду на наступне. Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні закріплено положеннями ст. 280 КУпАП. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху. Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. За ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування,проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Спірною постановою серії ДП18 № 570304 від 20.10.2019 року, як свідчать матеріали справи, до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.(а.с. 7). Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Так, згідно з п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з підпунктом ґ) пункту 8.7.3 ПДР, жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. Згідно п. 8.10 Правил дорожнього руху, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Відповідно до п. 8.11 Правил дорожнього руху водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п. 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху передбачено, що перехрестя - це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення. Досліджуючи наданий відповідачем відеозапис, який судом розглядався в сукупності з наданим і позивачем відеозаписом встановлено, що вказаним відеозаписом зафіксовано факт проїзду позивачем перехрестя вул. 295 Стрілецької Дивізії та пр. Богоявленського, що позивач загалом не заперечував. Стосовно пояснення позивача, що він керувався п.п. 8.10, 8.11 Правил дорожнього руху, оскільки світлофорні об`єкти на перехресті вул. Братської та пр. Богоявленського та на перехресті вул. 295 Стрілецької Дивізії та пр. Богоявленського працюють синхронно, судом першої інстанції на думку колегії суддів вірно не було взято до уваги, оскільки, згідно наданих у справі відеодоказів, позивач мав достатній час для прийняття рішення щодо зупинки транспортного засобу перед перехрестям вул. 295 Стрілецької Дивізії та пр. Богоявленського, не порушуючи при цьому ПДР та не створюючи перешкод для проїзду перехрестя іншими транспортними засобами. При цьому, як встановлено судовою колегією, наданими відеозаписами дійсно підтверджується факт проїзду перехрестя апелянтом саме на жовтий сигнал світлофора (заборонний сигнал), порушуючи при цьому ПДР, оскільки на переконання колегії суддів, наближаючись до перехрестя пр. Богоявленський та вул. 295-ї Стрілецької Дивізії, у водія була можливість зменшити швидкість та зупинити транспортний засіб, оскільки як свідчать наявні в матеріалах справи відеозаписи, зелений сигнал світлофора вже почав миготіти для наступної зміни. Таким чином, апелянт, не порушуючи правил дорожнього руху, повинен був відповідно відреагувати, зменшивши швидкість та зупинивши свій транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 стоп лінія та дорожнім знаком 5.62 стоп місце зупинки. Про що в тому числі було роз`яснено посадовою особою ДПП під час зупинки водія. Стосовно зауважень апелянта про відсутність зазначення у спірній постанові про технічний засіб, яким здійснювався відеозапис, необхідно зазначити наступне. Частиною 2 статті 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Поліцейський в своїй діяльності керується Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.112015 № 1395 (далі - Інструкція). Відповідно п. 4 розділу І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. За приписами п. 5 р. IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Судова колегія погоджується з твердженням, що наведене дає підстави для висновку, що такі відомості зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване саме в автоматичному режимі. Вказане узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі 536/583/17. Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Аналізуючи обставини по справі та досліджені матеріали справи, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.06.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Мілевського Андрія Юрійовича, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.