Постанова 4852 № 160/12505/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12505/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року (суддя Горбалінський В.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - в с т а н о в и в : До суду надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.08.2019: № 4267071/1-5353-0461, № 4267071-5353-0461. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області 27.08.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення № 4267071/1-5353-0461 та № 4267071-5353-0461, згідно з якими ОСОБА_1 визначено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2017-2019 роки у розмірі 834783,33 грн. за кожний рік. Оскаржувані рішення ґрунтуються на вимогах пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України. Судом першої інстанції вірно встановлено, що Дніпропетровською міською рада було прийнято рішення № 85/15 від 18.02.2004 про передачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , в оренду ОСОБА_1 по фактичному розміщенню автостоянки. На підставі вказаного рішення між позивачем та Дніпропетровською міською радою 12.08.2004 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:381:0001, загальна площа 0,6977 га. Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 12.08.2004, код цільового використання землі 1.11.6 (інша комерційна діяльність). Також 27.04.2012 між позивачем та Дніпропетровською міською радою було укладений додатковий договір до договору оренди землі від 12.08.2004, за умовами якого розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України для відповідної категорії земель, виду цільового призначення та функціонального використання. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводиться без внесення змін та доповнень до даного договору. Зазначені зміни відображаються лише у витязі із технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розрахунку орендної плати, що є невід`ємними додатками даного договору. Розмір орендної плати переглядається щорічно на початку кожного бюджетного року не пізніше 31 січня поточного року. При перегляді орендної плати аналізу підлягають: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням щорічного коефіцієнта індексації, цільового призначення та функціонального використання земельної ділянки. Порядок перегляду орендної оплати встановлюється Податковим кодексом України. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 4/65 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста, яке введено в дію з 01.01.2016. Нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки визначена у сумі 10500393,99 грн. Позивачем 01.08.2018 отримано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 13/240718/03-07, кадастровий номер 1210100000:01:381:0001, за адресою АДРЕСА_1, коефіцієнт 1,00. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначено у розмірі 10500393,99 грн. Разом з тим, контролюючим органом, при прийняті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було використано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.07.2018 № 51/240718/03-07 із нормативно-грошовою оцінкою земельної ділянки у розмірі 27826111,09 грн., коефіцієнт 2,50. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, дійшов висновку, що податковий орган, який не є суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, шляхом застосування іншого коду цільового використання землі, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору. При цьому суд зазначив, що у разі зміни коду цільового використання землі є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2017, 2018 та 2019 роки за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду помилковим. Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Статтею 285 податкового кодексу визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Згідно зі ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що договір оренди землі може містити умови внесення та розмір орендної плати, але податковим законодавством чітко визначено мінімальний розмір орендної плати, який залежить від нормативної грошової оцінки, який не може бути змінений умовами договору. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Судом першої інстанції залишено поза увагою, що за умовами договору оренди землі, укладеним між позивачем та органом місцевого самоврядування, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводиться без внесення змін та доповнень до даного договору. Зазначені зміни відображаються лише у витязі із технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розрахунку орендної плати, що є невід`ємними додатками даного договору. Матеріалами справи підтверджується, що нарахування орендної плати за землю проведено податковим органом на підстав даних Держгеокадастру з урахуванням приписів ст. 286 ПК України. Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вказані дії були вчинені в межах наданих законом повноважень та не можуть свідчити про втручання у договірні правовідносини щодо оренди земельної ділянки. Відповідно до сталих правових позицій Верховного Суду у подібних спорах (постанови від 06.04.2018 у справі № 821/2531/, від 18.03.2019 у справі № 823/219/18, від 28.03.2019 у справі № 814/1834/16, від 01.10.2019 у справі № 824/2644/14-а, від 21.07.2020 у справі № 804/5513/15 тощо), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати не може бути меншим, ніж установлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Кодексу. При цьому колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції необґрунтовано посилається у рішенні на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 813/3819/17, адже правовідносини у цій справі не були подібними до спірних в даній адміністративній справі. У справі № 813/3819/17 досліджувалися питання, пов`язані з проведенням індексацією розміру орендної плати, порядок здійснення якої не врегульовано податковим законодавством і є істотною умовою договору оренди землі. Також суд апеляційної інстанції не вважає обставини, встановлені судом щодо різної інформації, отриманої позивачем та податковим органом від органу Держгеокадастру в частині коефіцієнту та грошової оцінки спірної земельної ділянки, такими, що впливають на правомірність нарахування податковим органом позивачеві податкового зобов`язання, адже інформація, отримана відповідачем з офіційних джерел та не може піддаватися сумніву з боку суду. При цьому витяг, отриманий позивачем, містить інформацією щодо визначення грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на 01.01.2016, тоді як оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані з урахуванням витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2017. Тобто, податковим органом було отримано актуалізовану інформацію щодо коефіцієнту та грошової оцінки землі. Доказів визнання протиправними та скасування відповідних змін позивачем до суду не надано. При цьому суд не приймає в якості належного та допустимого доказу в даній адміністративній справі надану представником позивача копію рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 199/1828/20, адже предметом спору у вказаній цивільній справі були договірні правовідносини між ОСОБА_1 та Дніпровською міською радою щодо внесення змін до додаткової угоди до договору оренди землі від 21.05.2019, що не пов`язано зі спірними правовідносинами в даній адміністративній справі (ані за періодом спірних правовідносин, ані за суб`єктним складом правовідносин, ані за предметом спору). Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року в адміністративній справі № 160/12505/19 скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з 04 серпня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 04 серпня 2020 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров