Постанова 4804 № 243/2295/19

Єдиний унікальний номер 243/2295/19 Номер провадження 22-ц/804/1890/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 липня 2020 року Донецький апеляційний суду складі: головуючого-судді Мальованого Ю.М., суддів: Кішкіної І.В., Космачевської Т.В., за участю: секретаря судового засідання Гладуха О.О., позивача ОСОБА_1 представника відповідача Вєдь А.А. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 4 цивільну справу № 243/2295/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, з апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року (суддя першої інстанції Гончарова А.О.),- В С Т А Н О В И В : У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області в особі Торе-цького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані, що з 10 червня 2015 року по 30 червня 2015 року він зна-ходився на обстеженні у Клініці професійних захворювань Державної установи «Інститут ме-дицини праці Академії медичних наук України» м. Київ. Після обстеження був складений ме-дичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії від 23 червня 2015 року №23/508 про встановлення йому професійного захворювання, а саме: хронічний бронхіт 2 ст. в фазі за-тихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-2 ст. (один-два) захворювання профе-сійне. З метою розслідування його професійного захворювання 06 липня 2015 року він зверну-вся до Красноармійського міськрайонного управління Головного Управління Держсанепідслу-жби у Донецькій області. 15 вересня 2015 року Головним державним санітарним лікарем м. Красноармійська, м. Димитрова Красноармійського району було затверджено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4. Після затвердження зазначеного акту відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Димитрові Донецької області звернулося до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з вимогою про скасування даного акту. Внаслідок свавілля з боку відділення Фонду у м. Димитрові та його протиправних дій позивач зазнав втрати немайнового характеру, а са-ме: чисельні постійні душевні страждання, порушення сну, систематичні нервові навантаження. 21 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про видачу направлення на МСЕК до відділення Фонду у м. Дзержинську, яке адміністративно розташовано за його місцем реєстрації та фактичного мешкання. Однак відділення Фонду у м. Дзержинську листом від 02 жовтня 2015 року № 01-05/1684 відмовило йому у видачі направлення на МСЕК, посилаючись на те, що Акт П-4 розслідування його хронічного професійного захворювання складено з пору-шенням діючого законодавства. З моменту затвердження Акту П-4 від 15.09.2015 року і до отримання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та ухвали Верховного суду від 29 січня 2018 року для нього почались справжні випробування та знущання з боку робочих органів Фонду, особливо з боку відділення Фонду у м. Дзержинську під час яких позивач переживав душевні страждання з приводу свавілля та беззаконня органів державної влади при спробах реалізації ним своїх прав та законних інтересів, гарантованих насамперед державою. Дії відповідача завдали йому моральної шкоди, оскільки внаслідок наведених вище дій у нього порушились нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, оскільки відстоювання своїх Конституційних прав забрало практично увесь вільний час і він вимушений був його витрачати на конфліктні ситуації з Фондами, поїздки у м. Димитрів, особисті зустрічі та бесіди з представниками Фондів, зустріч з фахівцями у галузі права, адвокатами, підготовку процесуальних документів (заяв, скарг, позовів, пояснень, клопотань), отримання документів у суді, підготовку до судових процесів та участь у судових процесах безпосередньо, та багато-багато тощо. У жовтні 2015 року позивач вимушений був звернутись до Дзержинського міського суду Донецької області із позовною заявою про визнання виданого йому Акту П-4 дійсним та зобо-в`язання видати направлення на МСЕК. У ході судового розгляду відповідач - відділення Фонду у м. Дзержинську заявив клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з тією об-ставиною, що відділенням Фонду у м. Димитрові, представник якого був членом комісії з розс-лідування його професійного захворювання, була подана позовна заява до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області про скасування Акту П-4 та зобов`язання провести по-вторне розслідування. Сам по собі факт звернення будь-якої особи до суду щодо незгоди із змістом Акту П-4 не скасовує правочинності даного документу до винесення рішення суду з цього приводу, а тому особисто у позивача як у людини, що постраждала на виробництві та отримала хронічне профе-сійне захворювання, ця отримана новина від відділення Фонду у м. Дзержинську про те, що воно, як державний гарант, замість захисту його законних прав, само стало порушником його конституційних прав, гарантованих насамперед державою, і створило штучні перешкоди у по-дальшій реалізації права на отримання страхових виплат, викликала у нього великий подив та розчарування у органах соціального страхування в цілому. 24 лютого 2016 року Дзержинський міський суд на підставі клопотання відділення Фон-ду у м. Дзержинську зупинив провадження у справі до вирішення Красноармійським міськра-йонним судом Донецької області наведеної вище цивільної справи. 05 квітня 2016 року до Дзержинського міського суду Донецької області позивач подав адміністративний позов до відділення Фонду у м. Дзержинську про визнання дій суб`єкта влад-них повноважень в частині невидачі йому направлення на МСЕК протиправними та такими, що порушують законні права потерпілого на виробництві. Судом було відкрито провадження у адміністративній справі, однак відповідач знову продемонстрував повну протиправну солідар-ність у діях зі службовцями відділення Фонду у м. Димитрові та відповідно єдину позицію що-до унеможливлення подальшої реалізації його прав на звернення до МСЕК та подальшого отримання щомісячних страхових виплат. Знову своєю ухвалою від 18 травня 2016 року суд задовольнив клопотання відділення Фонду у м. Дзержинську та зупинив провадження у справі до вирішення цивільної справи Красноармійським міськрайонним судом Донецької області. 17 травня 2016 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької обла-сті відмовлено у задоволенні позову позивачу (відділенню Фонду у м. Димитрові), але останній не погодився з таким рішенням суду та подав апеляційну скаргу. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 листопада 2016 року рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2016 року залишено без змін. Позивач посилається, що у зв`язку з такими діями він отримав моральні страждання від порушення його права власності. У випадку своєчасної видачі направлення на МСЕК він би ще з жовтня 2015 року міг би отримувати гарантовані державою щомісячні страхові виплати. Од-нак із-за протиправних дій обох відділень Фонду, а особливо відділення Фонду у м. Дзержинсь-ку, фактично почав їх отримувати тільки з лютого 2017 року. Внаслідок завданої моральної шкоди з боку відповідачів у позивача погіршився стан здо-ров`я. Він був вимушений повторно звернутися за медичною допомогою до центральної лікар-ської експертної комісії (ЦЛЕК). При повторному обстеженні у Клініці професійних захворю-вань м. Києва лікарська експертна комісія встановила різке погіршення його стану здоров`я (за-мість легеневої недостатності 1-2 ст. встановлена легенева недостатність 2 ст.), що в результаті призвело до його інвалідності. Висновком МСЕК була встановлена III група інвалідності по професійному захворюванню, хоча при попередній легеневій недостатності 1-2 ст. інвалідності б не було. Дзержинським міським судом Донецької області було відновлене провадження за адмініс-тративним позовом позивача у адміністративній справі № 225/2296/16-а та 14 листопада 2016 року за збільшеними позовними вимогами ухвалена постанова про визнання дій відповідача (відділення Фонду у м. Дзержинську) протиправними та зобов`язання видати направлення на МСЕК. Відповідач, усвідомлюючи свою протиправність та з метою відтермінування призна-чення страхових виплат подовжував вперто порушувати його законні права та не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу. Ухвалою Донецького апеляційного адміністра-тивного суду від 17 січня 2017 року постанова суду від 14 листопада 2016 року залишена без змін. Таким чином, на думку позивача, усі несприятливі наслідки, що настали для нього, знахо-дяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з протиправними діями відділення Фонду у м. Дзержинську. 21 лютого 2017 року висновком МСЕК позивачу первинно встановлено ІІІ групу інвалід-ності та 30% стійкої втрати професійної працездатності по професійному захворюванню «Хро-нічний бронхіт». 23 лютого 2017 року згідно діючому порядку та з відповідним для цього пакетом докуме-нтів позивач особисто звернувся до відділення Фонду у м. Дзержинську про первинне призна-чення йому страхових виплат у зв`язку із стійкою втратою професійної працездатності. Якби не протиправні дії фондів, фактично позивач повинен був звернутись на МСЕК не пізніше жовтня 2015 року. Оскільки своїми незаконними діями відділення Фонду у м. Димитрові та відділення Фонду у м. Дзержинську створили наведені вище штучні перешкоди, фактично він звернувся лише на початку 2017 року. Тривалий час від відділення Фонду у м. Дзержинську не надходило ніякої інформації про хід та результати розгляду питання про призначення щомісячних страхових виплат, у зв`язку з чим 11 квітня 2017 року позивач знову був вимушений звернутися із письмовою заявою до від-ділення Фонду у м. Дзержинську з проханням роз`яснити причини затримки призначення стра-хових виплат та, у разі, якщо можливою причиною затримки призначення страхових виплат є відсутність якихось документів, просив повідомити про це у письмовій формі з наданням одно-часних роз`яснень або пропозицій для вирішення наявних проблем, якщо вони існують. Однак відповідач (відділення Фонду у м. Торецьку (Дзержинську)) не відреагував на його пропозицію та своїм листом від 14 квітня 2017 року № 01-04/0-4/3 надав копію постанови від 07 квітня 2017 року № 0515/8091/8091/3 «Про призначення потерпілому щомісячної страхової ви-плати». Цим же листом відповідач повідомив, що щомісячні страхові виплати були призначені виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати. Причиною прийняття такого протиправного рішення відповідач пояснив тим, що на момент призначення виплат у нього відсутня довідка про його середню заробітну плату. Також цим же листом пози-вачу було повідомлено, що після надходження до відділення Фонду у м. Торецьку довідки про середню заробітну плату позивачу буде проведений відповідний перерахунок страхових виплат. Таким чином, відповідач своєю постановою від 07 квітня 2017 року № 0515/8091/8091/3 призначив позивачу щомісячну страхову виплату по самій нижчій межі - 30% від мінімальної в Україні заробітної плати у сумі 960 гривень 00 коп. Отримавши від роботодавця відповідні довідки від 12 травня 2017 року № 8.0-152/0 про відсутність документів, що підтверджують заробітну плату позивача за 2011-2012 роки та від 29 травня 2017 року № 08/3326 про розмір середньої заробітної плати на посаді головного держав-ного інспектора відділу головного управління Держпраці у Донецькій області станом на 23 лю-того 2017 року, позивач вимушений був знову звернутись за судовим захистом та відновленням порушених прав. У червні 2017 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача відділення Фонду у м. Торецьку про визнання дій протиправними у частині призначення йому щомісячних страхових виплат з мінімальної заробітної плати; скасування постанови від 07 квітня 2017 року № 0515/8091/8091/3 «Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати»; зобов`язання призначити позивачу щомісячні страхові виплати з подальшими перерахунками згідно норм діючого законодавства, виходячи із середньої заробітної плати у розмірі 9971 грн. 14 коп. на посаді Головного державного інспектора відділу Головного управління Держпраці у Донецькій області станом на 23 лютого 2017 року відповідно до Довідки від 29 травня 2017 року № 08/3326; зобов`язання здійснити виплату недоотриманої різниці у щомісячних страхових виплатах у зв`язку із перерахунком, починаючи з 03 лютого 2017 року; стягнення судового збору у розмірі 640 грн. і витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2017 року, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року залише-на без змін, його позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Касаційна скарга відповідача була повернута заявникові ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 29 січня 2018 року із застереженням про відсутність права на оскарження. Позивач акцентував увагу на те, що моральна шкода йому була заподіяна наступними не-законними діями: відмовою відділенням Фонду у м. Дзержинську у видачі направлення на МСЕК, клопотаннями про зупинення провадження у справі, а також призначенням відділенням Фонду у м. Дзержинську щомісячних страхових виплат з мінімальної заробітної плати в Україні. Позивач вважає, що протиправними діями Фонду його моральному здоров`ю спричинено значної шкоди, оскільки за весь період намагання поновити порушені права, його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Внаслідок протиправних дій відповідача, позивач зазнав моральних втрат, які призвели до позбавлення його можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які він міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв, звернень, скарг та судового позову, відвідування відділень Фондів у м. Димитрові та м. Дзержинську. Посилаючись на наведені обставини позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фо-нду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. та понесені судові витрати у розмірі 123 грн. 68 коп. Вирішено питання про стягнення судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, поси-лаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуа-льного права, просить скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької облас-ті від 30 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що визначена судом моральна шкода у 5 000 грн. та понесені судові витрати в розмірі 123 грн. взагалі не відповідають глибині його моральних страждань та фактично понесеним витратам. Судом не були повно та всебічно з`ясовані обставини справи, на які він посилався як на підставу своїх вимог про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями відповідача. Оскаржуваним рішенням суд визнав ная-вність заподіяної моральної шкоди, однак вирішив, що відповідач не повинен нести цивільно-правову відповідальність і що порушення не істотні та не чисельні. Його було позбавлено не тільки компенсації за страждання (моральної шкоди), але й компенсації сум фактично понесе-них судових витрат, у т.ч. правничої допомоги та витрат понесених з проведення судово-психологічного дослідження. Порушення з боку Фонду тривало 26 місяців з 21 вересня 2015 року до 29 листопада 2017 року, але суд вирішив стягнути на його користь моральну шкоду лише у розмірі 5 000 грн., а витрати протягом відновлення порушених прав оцінив у 6 грн. 40 коп. на добу. Судом не врахована довга тривалість порушень з боку відповідача та взагалі не помічені страждання, які отримав позивач за цей період. У рішенні не наведено з чого складається сума компенсації у 5000 грн. Скаржник звертає увагу апеляційного суду, що суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди врахував навіть факт відновлення його порушених прав у повному обсязі, однак вказане не може вплинути ніяким чином на визначення розміру моральної шкоди, оскільки до суду була заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди саме за час отримання втрат немайнового характеру, а саме за період з 21 вересня 2015 року до 29 листопада 2017 року. Посилається, що розгляд судом справи понад один рік є грубим порушення норм проце-суального права, що призвело до порушення одного із принципів цивільного судочинства - розумність строків розгляду справи, визначеного п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України. При цьому суд не звернув увагу та не дослідив належним чином те, що в процесі бороть-би та переживань, він був змушений повторно звернутися за медичною допомогою і при повто-рному дослідженні лікарська комісія встановила різке погіршення його стану здоров`я. Позивач наголошує, що у випадку своєчасної та безперешкодної законної видачі направ-лення на МСЕК, погіршення стану його здоров`я не мало б місця. Факт спричинення моральної шкоди відповідачем встановлений і висновком № 2001-2002 від 19 квітня 2019 року за резуль-татами проведення судово-психологічного дослідження. Щодо судових витрат, які складаються із витрат на правничу допомогу, витрат, пов`язаних з явкою до суду, витрат на судово-психологічне дослідження, які він поніс у зв`язку з розглядом справи, позивач посилається на те, що розгляд справи тривав більше одного року, у зв`язку з чим йому довелось нести непередбачувані витрати і які, згідно із доданими до матері-алів справи письмовими доказами, склали 27 937 грн. 69 коп. У договірні відносини з адвокатом Снєжко А.Г., яка надавала йому правову допомогу за Договором про надання правової допомоги від 28 березня 2019 року після відкриття провадження у справі, він вступив за власним волевиявленням. Суми, що підлягають сплаті в порядку компенсації гонорару адво-ката та витрат на відрядження, визначені умовами вказаного договору і узгоджуються з припи-сами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Суд прийняв у якості доказів витрати на загальну суму 24 737 грн. 83 коп. та незаконно застосував пропорційність, а саме 0,5% від понесених судових витрат. Вказане рішення спричиняє йому нові моральні стра-ждання. Визнавши подані ним докази належними та допустимими, всупереч ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд всебічно, повно та об`єктивно не оцінив докази, що призвело до неправильного вирішення справи про відшкодування моральної шкоди і, як наслідок, прийняття помилкового та необґрунтованого рішення. Розмір моральної шкоди у 1 000 000 грн. позивач обґрунтовує його власним відчуттям щодо розміру відшкодування, який принесе йому полегшення та відчуття справедливості. Це є розумним та справедливим розміром відшкодування його моральних страждань, перенесених протягом більше двох років, коли своїми систематичними діями та бездіяльністю відповідач перетворив його, людину похилого віку з послабленим здоров`ям, пенсіонера, інваліда третьої групи в заручника протиправних дій. Факт порушення його прав протягом більше 2-х років визнаний трьома рішеннями судів. У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач Управління виконавчої дирекції Фон-ду соціального страхування України у Донецькій області з обґрунтуваннями та вимогами апе-ляційної скарги категорично не погоджується. Враховуючи факт подання відповідачем апеля-ційної скарги на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року просить задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково в частині скасу-вання рішення суду першої інстанції та, враховуючи вимоги апеляційної скарги відповідача, відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 повністю. В апеляційній скарзі відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального стра-хування України у Донецькій області, не погоджуючись з рішенням Слов`янського міськрайон-ного суду Донецької області від 30 березня 2020 року, посилаючись на порушення норм матері-ального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. та понесених судових витрат у розмірі 123 грн. 68 коп., стягнення з відпові-дача на користь держави судового збору у розмірі 48 грн. 03 коп. та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що під час оформлення Акту за формою П-4, були допущені деякі помилки, а саме вказаний Акт не був підписаний членом комісії Лі-щенко О.Г. та мало місце недостовірне відображення низки відомостей. Саме з цих підстав відділення Фонду у м. Димитрові зверталося до Красноармійського міськрайонного суду з по-зовом про скасування цього Акту. Апелянт звертає увагу, що вказані помилки було допущено не відділенням Фонду у м. Димитрові, а в цілому комісією з розслідування. Натомість посадова особа Фонду, яка була включена до складу комісії, як безпосередньо під час розслідування так і під час підписання проекту Акту за формою П-4 звертала увагу членів комісії на факт Пору-шення вимог діючого порядку розслідування. При цьому ані нормами Порядку процедури про-ведення розслідування та ведення обліку професійних захворювань, затвердженого постановою КМУ від 30 листопада 2011 року № 1232, ані будь-якими іншими нормативно-правовими актами України не визначено процедуру внесення змін до затвердженого Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання за формою П-4. Обґрунтовуючи вимоги, позивач намагається ввести суд в оману про те, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 17 травня 2016 року дії відділення Фонду у м. Ди-митрові фактично було визнано протиправними, оскільки судом взагалі не надавалася оцінка діям відділення Фонду у м. Димитрові і вони не були предметом спору. Крім того, скаржник звертає увагу суду на хибність та законодавчу необґрунтованість мі-ркувань позивача з приводу того, що під час розгляду його позову Дзержинським міським су-дом Донецької області про визнання Акту за формою П-4 дійсним та зобов`язання видати на-правлення на МСЕК, відповідач своїми діями, поясненнями та відповідними заявами, клопо-таннями підтримував свідомо незаконну позицію відділення Фонду у м. Димитрові, яке споча-тку недобросовісно приймало участь у розслідуванні, свідомо допустило недоліки в ході скла-дання Акту за формою П-4, а після затвердження такого акту з недоліками подало відповідну позовну заяву про скасування цього ж акту на підставі того, що він складений з помилками. Наголошує, що реалізація учасником судового провадження наданих прав не є свідченням вчи-нення протиправних дій та не може бути обставиною, що призводить до моральних страждань іншої сторони. Крім того, Акт за формою П-4 не складається представником Фонду (членом комісії) одноосібно. Відповідальність за повноту та об`єктивність результатів розслідування несуть всі члени комісії та особа, яка затверджує відповідний проект Акту, надаючи йому ста-тус офіційного документу. Також задоволення Дзержинським міським судом Донецької області клопотань відділення Фонду у м. Дзержинську про зупинення проваджень у справах свідчить про їх обґрунтованість і не може бути сприйняте як свідоме порушення прав іншого учасника судового провадження, а також не може бути визнано причиною моральних страждань позива-ча, на що він посилається. Щодо доводів позивача про те, що дії Фонду призвели до несвоєчасного одержання на-правлення на МСЕК, відповідач посилається на те, що, оскільки акт за формою П-4 не відпові-дав встановленій формі, був складений з порушенням діючого порядку, не підписаний всіма членами комісії, вирішення питання про направлення на МСЕК було неможливим. Однак, ви-рішення питання щодо приведення акту у відповідність до вимог порядку не є виключною ком-петенцією Фонду соціального страхування. Також відповідачу є незрозумілим посилання позивача на те, що саме дії відповідачів при-звели до погіршення стану його здоров`я. У ОСОБА_1 розвинулось професійне захворю-вання внаслідок роботи у шкідливих умовах праці. Факт реалізації Дзержинським відділенням права на заяву в судовому процесі клопотань, висловлення заперечень, подання апеляційних скарг, як і факт звернення до суду відділенням Фонду у м. Димитрові не є причиною виникнен-ня та розвинення професійного захворювання, особливо з урахуванням самого захворювання та природи його виникнення. Щодо спірної ситуації про визначення розміру страхових виплат ОСОБА_1 , заявник стверджує, відділення Фонду у м. Торецьк призначило та виплачувало страхові виплати згідно діючого законодавства. Аналізуючи наданий позивачем висновок за результатами проведення судово-психологічного дослідження, заявник звертає увагу на те, що в порушення вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, вказаний висновок не містить відомостей про надані матеріали справи, що унеможливлює надання оцінки повноти та об`єктивності вивчення наданих матеріалів, хоча у подальшому по тексту описано низку документів, не містить відомості про попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправильного висновку або за відмову від надання вис-новку за статтями 384, 385 КК України. При цьому посилається на те, що питання, поставлене на розгляд експертів є некоректним, оскільки Торецьке міське відділення Фонду ніколи не по-рушувало питання про невизнання Фондом права ОСОБА_1 , на отримання направлення на МСЕК чи права на страхові виплати. Аналіз змісту висновку, на думку заявника, дає підстави вважати, що ОСОБА_1 переніс переживання не тільки з приводу виникнення низки спірних ситуацій з органами Фонду, але й мав переживання щодо свого звільнення з роботи. Усвідомлював, що спірна ситуація, яка виникла при визначенні розміру страхових виплат склалася не з вини Фонду, а через те, що документи кадрового діловодства, залишилися на непідконтрольній українській владі території. Далі посилається на порушення термінів розслідування причин виникнення професійного захворювання, що було допущено не з вини Фонду. Підсумовуючи, заявник зазначає, що з висновку вбачається, що причиною моральних страждань ОСОБА_1 є не ситуація, що склалася з органами Фонду, а наявність професійного захворювання, невизначеність перспектив. Аналізуючи зміст оскаржуваного рішення, відповідач наголошує, що не вбачається факту вчинення протиправних дій відповідачем. Реалізація Фондом наданих прав не є свідченням порушення прав позивача. Більш того, обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на погіршення стану здоров`я, однак саме захворювання, природа його виникнення свідчить про те, що воно пов`язано з роботою у шкідливих умовах праці, а не з діями Фонду. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач ОСОБА_1 зазначає, що доводи апеляційної скарги, якими відповідач намагається довести свою невинуватість і непричетність до вчинення протиправних дій і заподіяння йому моральної шкоди, є неспроможними та спростовуються встановленими та доведеними обставинами. Просить апеляційний суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення та задовольнити вимоги його апеляційної скарги про скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за на-явними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказа-ми, які були досліджені в судовому засіданні. У судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 наполягав на доводах своєї апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Проти апеляційної скарги відповідача він заперечував, крім того подав клопотання в якому просив шляхом винесення окремої ухвали відреагувати на порушення законодавства та запобігти допущенню порушень робочими органами Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, яку надіслати зазначеним ним адресатам. Представник відповідача Вєдь А .А. підтримав апеляційну скаргу відповідача Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, просив рі-шення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити ОСОБА_1 у задово-ленні заявлених вимог, проти апеляційної скарги позивача заперечував. Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали спра-ви та перевіривши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не підлягають задоволенню. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслі-док протиправних дій відповідача, встановлених рішеннями судів, що полягали у відмові у ви-дачі направлення на МСЕК та нарахування щомісячних страхових виплат із розрахунку міні-мальної заробітної плати порушено права та інтереси позивача. Беручи до уваги стан здоров`я позивача, його похилий вік та третю групу інвалідності через професійне захворювання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яку має бути стягнуто з відпо-відача. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд врахував обста-вини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його життєвій ситуації, час і зусилля необхідні для відно-влення попереднього стану, а також той факт, що права позивача відновлені у повному обсязі та визначив суму компенсації у розмірі 5 000 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у розмірі 5 000 грн., що становить 0,5% від загальної суми позову, суд стягнув з відпові-дача 48 грн. 03 коп. судового збору та понесені судові витрати у розмірі 123 грн. 00 коп. пропо-рційно задоволеної частини позовних вимог. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд погоджується з таким висновком суду. Матеріалами справи встановлено, що відповідно до медичного висновку Центральної лі-карсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 23 червня 2015 року за № 23/508 ОСОБА_1 встановлено діагноз: Хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ (один-два). Захворювання є професійним, що вперше встановлено ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» (а.с. 22 т. 1). Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наяв-ність (відсутність) професійного характеру захворювання від 06 вересня 2016 року за № 29/791 ОСОБА_1 встановлено діагноз: Хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН ІІ. Захворювання є професійним, що вперше встановлено ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» (а.с. 42 т. 1). 15 вересня 2015 року головним державним санітарним лікарем м. Красноармійська, Димитрова, Красноармійського району затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 відносно ОСОБА_1 (а.с. 24-26 т. 1) Невід`ємною частиною Акту за формою П-4 від 15 вересня 2015 року є окрема думка на-чальника Державної інспекції нагляду за геолого-маркшейдерськими роботами та переробкою корисних копалин та начальника відділу страхових експертів - страхового експерту з охорони праці відділення ВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у м. Ди-митрові Донецької області, які прийшли до висновку, що складений акт не відповідає вимогам чинного законодавства і не може бути прийнятим до подальшого провадження (а.с. 26,27 т. 1). Повідомленням Відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Дзержинську Донецької обла-сті від 02 жовтня 2015 року факт нещасного випадку на виробництві оформлюється відповід-ним актом. Підставою для здійснення Фондом страхових виплат є акт про нещасний випадок на виробництві або акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. Однією з підстав для видачі направлення на МСЕК є акт про нещасний випадок на виробництві за ф. Н-1. Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за ф. П-4 від 15.09.2015 року складений з порушенням вимог діючого законодавства України. В зв`язку з викладеним ОСОБА_1 відмовлено в видачі направлення на МСЕК до усунення недоліків в акті (а.с. 29 т. 1). 06 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до головного державного саніта-рного лікаря м. Красноармійська, Димитрова, Красноармійського району про виправлення не-доліків в акті ф.П-4 від 15 вересня 2015 року (а.с. 30 т. 1). Листом № 879/02.1 від 23 жовтня 2015 року Красноармійське міськрайонне управління Головного Управління Держсанепідслужби у Донецькій області відмовлено ОСОБА_1 у внесенні виправлень до акту та повідомлено про направлення ФССНВ м. Димитрова позову до суду (а.с. 31 т.1). Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2016 ро-ку, було відмовлено в задоволенні позову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у м. Димитрові Доне-цької області до Головного управління держсанепідемслужби у Донецькій області, Дзержинсь-кого міського відділу Головного управління держсанепідемслужби у Донецькій області, Крас-ноармійської санітарно-епідеміологічної станції, треті особи: Головне управління Держпраці у Донецькій області, Димитровська Центральна міська лікарня, про скасування інформаційної довідки про умови праці робітника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) від 07.11.2013 року № 2419, інформаційної довідки про умови праці робочого ш. Нова в/о «Дзе-ржинськвугілля» від 07.11.2013 року №1179/23 ОСОБА_1 та скасування акту П-4 від 15.09.2015 року потерпілого ОСОБА_1 (а.с. 36, 38-40 т. 1) Згідно повідомлення Відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Дзержинську Донецької області від 22 вересня 2016 року за № 01-06/1799 ОСОБА_1 відмовлено у видачі направ-лення на МСЕК через не усунення недоліків по оформленню акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за ф.П-4 від 15 вересня 2015 року (а.с. 43). Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 14 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Дії Відділення виконавчої дире-кції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією для визначення ступеня втрати працездатності, пов`язаного з професійним захворюванням (хронічний бронхіт 2 ст. в фазі затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-2 ст.) на підставі Акту розслідування причин виникнення хронічного захворювання по формі П-4 від 15 вересня 2015 року визнано протиправними. Зобов`язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області на підставі Акту розслідування причин виникнення хронічного захворювання по формі П-4 від 15 вересня 2015 року видати ОСОБА_1 направлення на огляд МСЕК для визначення ступеню втрати працездатності, пов`язаного з професійним захворюванням (хронічний бронхіт 2 ст. в фазі затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-2 ст.) (а.с. 17-47,48-50 т. 1). 21 лютого 2017 року висновком МСЕК з акту виписки АВ № 0605728 від 21 лютого 2017 року, ОСОБА_1 вперше було встановлено ІІІ групу інвалідності та 30% стійкої втрати професійної працездатності за професійним захворюванням «Хронічний бронхіт» (а.с. 51 т. 1) . Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у м. Торецьк від 07 квітня 2017 року № 0515/8091/8091/3 ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 960,00 грн. (а.с. 54 т. 1) Згідно повідомлення Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у м. Торецьк від 04 травня 2017 року ОСОБА_1 призначено страхові виплати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, оскільки відомості про середньомі-сячну заробітну плату ОСОБА_1 залишились на непідконтрольній українській владі тери-торії (а.с. 57 т. 1). Відповідно до довідки Управління з питань праці ГУ Держпраці у Донецькій області від 12 травня 2017 року, виданої ОСОБА_1 , документи, які підтверджують заробітну плату за 2011-2012 роки відсутні та залишилися на непідконтрольній території (а.с. 58 т. 1). Відповідно до довідки Управління з питань праці ГУ Держпраці у Донецькій області від 29 травня 2017 року, виданої ОСОБА_1 , заробітна плата на посаді головного державного інспектора відділу ГУ Держпраці у Донецькій області станом на 23 лютого 2017 рік складає 9971,14 грн. (а.с. 59 т. 1) Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2017 року, за-лишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Доне-цькій області в особі Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в частині призначення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з мінімальної заробітної плати визнано протиправними, скасова-но постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у м. Торецьк від 07 квітня 2017 року № 0515/8091/8091/3, зобов`язано призначити та здійснити перерахування щомісячних страхових виплат виходячи з розміру середньої заробіт-ної плати в розмірі 9971,14 грн., зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціально-го страхування України в Донецькій області в особі Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити виплату недоотриманих виплат, починаючи з 03 лютого 2017 року (а.с. 60-61, 62-64). Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2018 року касаційну скаргу Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донець-кій області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року повернуто заявникові через несплату судового збору (а.с. 67 т. 1). Постановою Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду со-ціального страхування України в Донецькій області від 08 грудня 2017 року «Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 березня 2017 р. (коригуюча)» ОСОБА_1 призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 3697,30 грн. з 01 березня 2017 року (а.с. 66 т. 1). Відповідно до наданої позивачем ксерокопії з медичної карти амбулаторного хворого № 2244 та виписки з історії хвороби № 27 ОСОБА_1 встановлений діагноз: Хронічне обстру-ктивне захворювання легенів, 2 ст. загострення. Дифузний пневмосклероз. Захворювання про-фесійне (а.с. 138 т. 1). Згідно з висновком № 2001-2002 за результатами проведення судово-психологічного до-слідження від 19 квітня 2019 року ситуація, що пов`язана з невизнанням права ОСОБА_1 на отримання направлення на МСЕК та отримання у повному обсязі належних йому сум щомі-сячних страхових виплат у порядку, встановленому законодавством України, та у зв`язку із створенням відповідних перешкод з боку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі відокремленого підрозділу Торецьке міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донець-кій області є психотравмуючою, завдала утиску фундаментальним особистим цінностям та пот-ребам ОСОБА_1 в особистому та фізичному благополуччі, в активній та продуктивній життєдіяльності, упевненості у собі та у майбутньому, у благополуччі його сім`ї. Зазначене, з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_1 є для нього суттєвим психотравмуючим (стресогенним) фактором. Психотравмуючий фактор за ступенем інтенсив-ності, довготривалістю дії та негативними соціально-психологічними наслідками для життєдія-льності, є суттєвим. ОСОБА_1 внаслідок ситуації, яка є предметом дослідження, завдані психічні страждання (моральна шкода). (а.с. 159-170 т. 1). За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самов-рядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спо-сіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядуван-ня, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юри-дичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішен-нями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи. Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Положеннями ч. 3 вказаної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується гріш-ми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шко-ди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру від-шкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її за-вдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується не-залежно від вини органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, орга-ном місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала, у визначених цією нормою випадках, який не є вичерпним, оскільки пункт 3 передбачає, що її відшкодування можливе за наявності інших випадків, передбачених законом. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві мора-льних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими дія-ми (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спо-ру. Суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характе-ру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, вста-новлених цим Кодексом. Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покла-дається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. У судовому засіданні апеляційного суду досліджувалося питання надання позивачем до-казів на підтвердження заявлених позовних вимог щодо того, що саме внаслідок завданої мо-ральної шкоди з боку відповідача у позивача погіршився стан здоров`я, внаслідок чого йому була встановлена ІІІ група інвалідності з профзахворювання. Позивач засвідчив, що належних та допустимих доказів на підтвердження причинного зв`язку між отриманою інвалідністю та завданої йому моральної шкоди він не має. Апеляційним судом досліджено доводи апеляційної скарги щодо того, що позивачу три-валий час не призначалися страхові виплати як потерпілому на виробництві спочатку через звернення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Димит-рові (нова назва Мирноградське відділення Фонду), яке було членом комісії з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача. Позивач в апеляційній скарзі зазначив, що замість виконання свого обов`язку по нарахуванню страхових виплат, Ми-рноградське відділення Фонду звернулося до суду з позовом про скасування складеного за його ж участі та затвердженого Акту за формою П-4 від 15 вересня 2015 року та зобов`язання прове-сти повторне розслідування. Потім Торецьке відділення Фонду, через звернення Мирноградського відділення Фонду з позовом до суду 02 жовтня 2015 року відмовило позивачу у видачі відповідного направлення для проходження МСЕК, через відсутність якого огляд потерпілого на виробництві був немож-ливим. За захистом своїх прав ОСОБА_1 звертався до суду із позовом про визнання дій протиправними та зобов`язання відповідача видати направлення на МСЕК у судовому порядку. При цьому провадження з розгляду цього позову було зупинено за клопотанням відповідача, що також відтерміновувало вирішення питання призначення позивачу страхових виплат. З обставин справи вбачається, що Акт за формою П-4 причин виникнення професійного захворювання позивача від 15 вересня 2015 року (а.с. 24 т.1) має певні недоліки, зокрема він не підписаний усіма членами комісії. Оскільки Фонд соціального страхування України є органом, якій проводить страхові ви-плати і на нього покладений обов`язок раціонального використання коштів та забезпечення фінансової стабільності Фонду, цей орган має вживати заходів для усунення можливих сумнівів щодо законності та об`єктивності результатів розслідування причин виникнення професійних захворювань. Саме з цих підстав Мирноградське відділення Фонду було змушено звернулося до суду з позовом про скасування складеного за його ж участі акту та зобов`язання провести повторне розслідування, а Торецьке відділення Фонду, через звернення Мирноградського відділення Фо-нду з позовом до суду, відмовляло позивачу у видачі відповідного направлення для проходжен-ня МСЕК до вирішення справи по суті. Таким чином, обставини справи свідчать про те, що наведені позивачем оскаржувані дії відповідача були обумовлені намаганням визначити законність та об`єктивність складеного Акту за формою П-4 від 15 вересня 2015 року причин виникнення професійного захворювання позивача, а не були спрямовані конкретно проти ОСОБА_1 або з метою утворення переш-код в отриманні ним страхових виплат. Разом з тим постановою Дзержинського міського суду від 14 листопада 2016 року, зали-шеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 ро-ку, дії відділення Фонду в місті Дзержинську щодо відмови видати ОСОБА_1 направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією для визначення ступеня втрати працездатності, пов`язаного з професійним захворюванням на підставі Акту розслідування причин виникнення хронічного захворювання по формі П-4 від 19 вересня 2015 року визнано протиправними та зобов`язано відповідача видати таке направлення. Що до доводу апеляційної скарги про незаконне призначення позивачу страхової виплати виходячи з мінімальної заробітної плати, що, на думку апелянта, не передбачено жодним нор-мативно-правовим актом в Україні, апеляційний суд відзначає наступне. Відповідно до ч. 12 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричи-нили втрату працездатності" у разі, якщо на час звернення за страховою виплатою документи про заробіток потерпілого до ушкодження здоров`я не збереглися, сума страхової виплати ви-значається за діючою на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, вста-новленого на день виплати. Відсутність документів про заробіток підтверджується довідкою роботодавця або відповідного архіву. Порядок обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності) передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року N 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим держа-вним соціальним страхуванням» (надалі Постанова). Згідно п. 11 Постанови розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхо-вого випадку. Відповідно до абз. 2 п. 12 Постанови у разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Позивач, звертаючись до Торецького відділення Фонду з заявою про нарахування страхо-вої виплати, даних щодо своєї середньої заробітної плати відповідачу не надав. Із відзиву на позовну заяву вбачається, що Торецьке міське відділення зверталося до Го-ловного управління Держпраці у Донецькій області з запитом про надання довідки про заробіт-ну плату ОСОБА_1 , на що отримало листа від 09 березня 2017 року № 08/1160, згідно яко-го у Головного управління Держпраці у Донецькій області відсутня можливість надати довідку про заробітні плату ОСОБА_1 через те, що документи залишилися на непідконтрольній українській владі території. Аналогічну довідку від 12 травня 2017 року № 8.0-152/0 Головне управління Держпраці у Донецькій області видало і ОСОБА_1 (а.с. 58 т.1). Оскільки у позивача Торецького відділення Фонду були відсутні дані щодо середньої за-робітної плати позивача, відповідач при нарахуванні страхової виплати провів розрахунок у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року N 1266. Разом з тим судовим рішеннями Дзержинського міського суду від 02 жовтня 2017 року, залишеному без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопа-да 2017 року дії виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську в частині призначення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з мінімальної заробітної плати визнано протиправними та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок цих виплат виходячи з середньої заробітної плати у розмірі 9971 грн.14 коп. Наведені судові рішення носять преюдиційний характер, вони не були оскаржені та на-брали законної сили, з огляду на що суд першої інстанції частково задовольнив вимоги ОСОБА_9 , стягнувши на користь позивача грошову компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 5000 грн. Визначаючи обґрунтованим відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., суд першої інстанції урахував характер та обсяг моральних страждань позивача, зокрема, їх тривалість та істотність вимушених змін у його житті, час і зусилля витрачені для відновлен-ня його порушених прав, та виходив з вимог розумності та справедливості. Доводом апеляційної скарги є незгода позивача з розміром стягнутого грошового відшко-дування завданої моральної шкоди, який є замалий і не перекриває витрат позивача на прове-дення психологічного дослідження та інших понесених витрат по справі. Оскільки законодавцем не передбачено відшкодування завданої моральної шкоди у спів-мірності до витрат, понесених особою для її доведення, доводи апеляційної скарги позивача що до розміру визначеного судом грошового відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі. Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунто-вано вирішив питання щодо розподілу судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України. Розглядаючи доводи апеляційної скарги відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області, апеляційний суд, з урахуванням наведених судових рішень, якими дії відділення Фонду у місті Торецьку були визнані неправомірними, вважає їх такими, що необґрунтовані та не підлягають задоволенню. Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх суку-пності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. Під час апеляційного перегляду справи неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуа-льного права, які є підставою для скасування рішення, у справі не встановлено. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати дета-льну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від ха-рактеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рі-шень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судо-ве рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг позивача та відповідача без задоволення, а рішення суду без змін, позивач у відповідності до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, витрати по сплаті судового збору, пов`язані з поданням позивачем апеляційної скарги слід віднести на користь держави, витрати відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області пов`язані з поданням апеляційної скарги відшкодуванню не підля-гають. Під час апеляційного розгляду справи позивачем було заявлено клопотання, про ухва-лення окремої ухвали щодо дій відповідача, протиправність яких була визнана судовими рі-шеннями у справах № 225/2296/16-а та № 225/3152/17. Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Наведеними позивачем судовими рішеннями були вирішені спірні ситуації, що склалися між сторонами не з вини відповідача, при цьому відділенням Фонду у місті Торецьку всупереч діючому законодавству будь яких дій не допускалось. Суд апеляційної інстанції у даній справі не встановив передбачених законом підстав для задоволення клопотання про постановлення окремої ухвали. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бу-ти оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 серпня 2020 року. Головуючий суддя: Ю.М. Мальований Судді: І.В. Кішкіна Т.В. Космачевська