Постанова 4814 № 554/1151/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/1151/20 Номер провадження 22-ц/814/1626/20Головуючий у 1-й інстанції Гальонкіна Ю. С. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Прядкіної О.В., Хіль Л.М. імена (найменування) сторін: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки на рішення Октябрського районного суду м. Полтави, ухвалене 13 квітня 2020 року у складі судді Гальонкіної Ю.С. по справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про стягнення матеріальої допомоги на оздоровлення,- В С Т А Н О В И В : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та просила стягнути з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки заборгованість з виплати їй матеріальної допомоги на оздоровлення, яка мала бути виплачена при наданні щорічної відпустки за 2014/2015, 2015/2016, 2016/2017, 2017/2018 навчальні роки у розмірі 15 253, 73 грн. та заборгованість з виплати компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати у розмірі 3 593,28 грн. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що з вересня 2012 перебувала з Полтавським кооперативним коледжем Полтавської облспоживспілки в трудових відносинах. Дія укладеного строкового трудового контракту від 03 вересня 2012 року у подальшому неодноразово продовжувалась. 31 серпня 2018 року вона була звільнена на підставі наказу від 30 серпня 2018 року № 76-К за власним бажанням згідно ч. 1 ст. 39 КЗпП України. Вказувала, що в період з 02 вересня 2013 року по 31 серпня 2018 року під час надання щорічної відпустки за 2013/2014, 2014/2015, 2015/2016, 2016/2017, 2017/2018 навчальні роки, нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу відповідачем не проводилась, що порушує умови ЗУ «Про освіту». Зазначала, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2019 року, яке набрало законної сили, з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки на її користь стягнуто суму матеріальної допомоги на оздоровлення, яка мала бути виплачена при наданні щорічної відпустки за 2013/2014 навчальний рік, у розмірі 1 806,24 грн., а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 2 225,29 грн. Вказувала, що аналогічні порушення мали місце і в 2014/2015, 2015/2016, 2016/2017, 2017/2018 навчальні роки. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки на користь ОСОБА_1 заборгованість по матеріальній допомозі на оздоровлення, яка мала бути виплачена при наданні щорічних відпусток за 2014/2015, 2015/2016, 2016/2017, 2017/2018 навчальні роки, в сумі 15 253 грн. 73 коп. з вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів фізичних осіб, та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у сумі 3 593 грн. 28 коп. з вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб. Вирішено питання про судові витрати. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки, просив скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 03 вересня 2012 року по 31 серпня 2018 року перебувала у трудових відносинах з Полтавським кооперативним технікумом (після перейменування - Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки), що підтверджується довідкою Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки від 21.09.2018 року № 445 та записами трудової книжки серії НОМЕР_1 . 03 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та Полтавським кооперативним технікумом було укладено строковий трудовий контракт на термін з 03 вересня 2012 року по 31 серпня 2013 року, про що відповідачем видано наказ від 03 вересня 2012 року № 51-К про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду викладача дисциплін митного спрямування. Дія укладеного між сторонами строкового трудового контракту у подальшому неодноразово продовжувалась, що підтверджується копіями наказів про продовження терміну дії контракту з педагогічним працівником від 29.08.2013 року № 58-К; від 31.08.2015 року № 79-К; від 31.08.2016 року № 43-К-а; від 31.08.2017 року № 62-К. В період 2014-2018 років ОСОБА_1 на підставі її заяв надавались основні відпустки. Відповідно до витягу наказу № 135 від 18.12.2014 року "Про надання частини щорічної відпустки" викладачу ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки тривалістю 12 календарних днів з 12.01.2015 року по 23.01.2015 року в рахунок щорічної основної відпустки за 2014-2015 навчальний рік. Згідно витягу наказу № 61 від 15.06.2015 року "Про надання щорічної відпустки викладачам" ОСОБА_1 надано щорічну відпустку за 2014-2015 навчальний рік тривалістю 44 календарних днів з 01.07 по 13.08.2015 року. Відповідно до наказу № 141 від 16.12.2015 року "Про надання частини щорічної відпустки" надано викладачу ОСОБА_1 частину щорічної відпустки тривалістю 16 календарних днів з 14.01.2016 року по 29.01.2016 року в рахунок щорічної основної відпустки за 2015-2016 навчальний рік. Згідно витягу наказу № 37 від 09.06.2016 року "Про надання щорічної відпустки викладачам" надано щорічну відпустку за 2015-2016 навчальний рік викладачу технікуму ОСОБА_1 тривалістю 40 календарних днів з 01.07 по 09.08.2016 року. Згідно витягу наказу № 105 від 22.12.2016 року "Про надання частини щорічної відпустки", надано викладачу ОСОБА_1 частину щорічної відпустки тривалістю 16 календарних днів з 16.01.2017 року по 31.01.2017 року в рахунок щорічної основної відпустки за 2016-2017 навчальний рік. Згідно витягу наказу № 41 від 19.06.2017 року "Про надання щорічної відпустки викладачам" надано щорічну відпустку викладачу технікуму ОСОБА_1 за 2016-2017 навчальний рік тривалістю 40 календарних днів з 03.07 по 11.08.2017 року. Відповідно до витягу з наказу № 98 від 28.12.2017 року "Про надання частини щорічної відпустки" надано викладачу ОСОБА_1 частину щорічної відпустки тривалістю 17 календарних днів з 15.01.2018 року по 31.01.2018 року в рахунок щорічної основної відпустки за 2017-2018 навчальний рік. Також відповідно до витягу з наказу № 66 від 12.06.2018 року "Про надання щорічної відпустки викладачам" надано щорічну відпустку викладачу технікуму ОСОБА_1 за 2017-2018 навчальний рік тривалістю 39 календарних днів з 02.07 по 09.08.2018 року. Сторонами у справі визнано, що при наданні щорічної відпустки за 2014/2015, 2015/2016, 2016/2017, 2017/2018 навчальні роки ОСОБА_1 не виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що матеріальна допомога на оздоровлення є обов`язковою до виплати ОСОБА_1 при наданні їй щорічних відпусток, оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" посада "викладач" віднесена до категорії посад педагогічних працівників. Той факт, що посада, на якій працювала ОСОБА_1 у Полтавському кооперативному коледжі Полтавської облспоживспілки, віднесена до категорії посад педагогічних працівників, підтверджується також витягом з наказу від 16.05.2016 року № 21-к. У ст. 57 Закону України «Про освіту» визначені державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам. За змістом абз. 9 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про освіту» однією з таких державних гарантій є виплата державною педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки. Законодавство не пов`язує реалізацію зазначеної гарантії із певними умовами, зокрема рівнем фінансового забезпечення закладу освіти. Доводи апеляційної скарги повною мірою дублюють заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 82-87). Таким запереченням місцевий суд надав належну правову оцінку. Як визначено в ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Тому безпідставними є посилання відповідача на положення п. 2.16 Колективного договору на 2015-2017 роки між адміністрацією та профспілковим комітетом Полтавського кооперативного технікуму, реєстровий номер 72 від 07.05.2015 року, згідно з яким обов`язок адміністрації здійснювати виплату допомоги на оздоровлення педагогічним працівникам в розмірі 100 % місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки, згідно ст. 57 Закону України "Про освіту" пов`язується з наявністю коштів. Будь-яких заперечень щодо здійснених позивачем розрахунків заборгованості із виплати матеріальої допомоги на оздоровлення відповідачем надано не було. Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді О.В. Прядкіна Л.М. Хіль