Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/9369/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/9369/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Любов Анатоліївна Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 30 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Полісся Національної аграрної академії наук України" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У липні 2019 року до суду звернулося Державне підприємство "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Полісся Національної аграрної академії наук України" із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, в якому просило: - визнати протиправним (недійсним) податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0003901414 від 18 лютого 2019 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1 082 730,00 гривень, а також за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) на 58 879,00 гривень; - визнати протиправним (недійсним) податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0003881414 від 18 лютого 2019 року, в частині збільшення позивачу суми податкового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" на 748 121,00 гривень, а також за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) на 187 030,00 гривень; - визнати протиправним (недійсним) податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0003861414 від 18 лютого 2019 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 2 040,00 гривень за платежем "Надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення" (з урахуванням заяв від 27 вересня 2019 року та від 20 січня 2020 року). В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що висновки податкового органу ґрунтуються на інформації інвентаризаційних відомостей, тоді як в ході перевірки інвентаризація взагалі не проводилась, первинні документи відсутні, висновки щодо показників фінансово-господарських результатів суперечать один одному, а тому неможливо стверджувати що оцінка доходу позивача достовірно визначена. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області: №0003901414 та №0003881414 від 18 лютого 2019 року. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Полісся Національної аграрної академії наук України" 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень витрат по сплаті судового збору. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Як встановлено із матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Житомирській області на підставі наказу Головного управління ДФС у Житомирській області про відкриття провадження у справі про банкрутство від 27 вересня 2018 року №90668718 проведена документальна позапланова виїзна перевірка державного підприємства ДП "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Полісся Національної аграрної академії наук України" з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 22 лютого 2019 року (в тому числі податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 22 лютого 2019 року (в тому числі податкового законодавства при справлянні податку на прибуток за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року у зв`язку з тим, що станом на дату написання акта перевірки термін подання звітності з 01 січня 2018 року по 22 січня 2019 року не настав) та з питань законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 липня 2015 року по 22 січня 2019 року, за результатами якої складено акт від 29 січня 2019 року №58/06-30-14-14/00729356 (а.с. 15-38). В акті перевірки контролюючим органом зафіксовано, серед інших, наступні порушення: 1.) п. 5, п. 21 ПС(Б)О 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, п. 6 та п. 9 П(С)БО 16 "Витрати", п.п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 082 730,0 грн, в тому числі: за 2015 рік - на 847 215,0 грн та за 2017 рік - на 235 515,0 грн; 2.) п. 187.1 ст. 187 та п. 188.1 ст. 188, 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-У1 від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 422 721,0 грн, в тому числі за січень 2015 року - на 31489,0 грн, за лютий 2015 року - на 30734,0 грн, за березень 2015 року - на 46076,0 грн, за квітень 2015 року - на 6386,0 грн, за травень 2015 року - на 80104,0 грн, за червень 2015 року - на 31 462,0 грн, за липень 2015 року - 62625,0 грн, за серпень 2015 року - 199470,0 грн, за вересень 2015 року - на 47805,0 грн, за жовтень 2015 року - на 65068,0 грн, за листопад 2015 року - на 56102,0 грн, за грудень 2015 року - на 17279,0 грн, за січень 2016 року - на 22554,0 грн, за лютий 2016 року - на 17024,0 грн, за березень 2016 року - на 10058,0 грн, за квітень 2016 року - на 43558,0 грн, за липень 2016 року - на 10268,0 грн, за вересень 2016 року - на 550,0 грн, за жовтень 2016 року - на 1667,0 грн та за червень 2017 року - на 642442,0 грн; 3.) п. 46.1 ст. 46, п. 250.2 ст. 250 Кодексу підприємством не подано податкові декларації екологічного податку за 4 квартал 2015 року, 1-4 квартали 2016 року, 1-4 квартали 2017 року та 1-3 квартали 2018 року. В ході перевірки на підставі даних Книги обліку руху ВРХ за 2015-2018 роки, звітів про рух худоби, актів на оприбуткування приплоду, відомостей зважування, актів переміщення худоби за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року, а також інвентаризаційних описів проводилось дослідження руху ВРХ. В ході дослідження інвентаризаційних відомостей було встановлено, що при проведенні фактичної наявності ВРХ станом на 19 червня 2017 року інвентаризаційною комісією встановлено лишки ВРХ в загальній кількості 209 голів загальною вартістю 1308418,0 грн., в тому числі: нетелів в кількості 26 голів вартістю 364797,2 грн, телиць, старше 2-х років в кількості 123 голови вартістю 723500,64 грн., телиць 2015 року в кількості 60 голів вартістю 220120,32 грн. В ході проведення перевірки встановлено, що при складанні податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік у рядку 01 "дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" задекларовано суму доходу в розмірі 7 921 000,0 грн., який складається з доходів, отриманих від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, а також реалізації інших ТМЦ та послуг. При цьому згідно з даними бухгалтерського обліку ДП ДГ "Рихальське" встановлено, що фактична сума доходів, отриманих підприємством за результатами діяльності 2015 року, становить 5 905 000,0 грн. Окрім того, фактичний дохід в розмірі 5 905 000,0 грн. підтверджується загальною сумою реалізації продукції та послуг в розрізі контрагентів, що зазначається у Книгах обліку розрахунків з покупцями за 2015 рік. Розбіжність між сумою фактично отриманих підприємством доходів за даними бухгалтерського обліку та сумою доходу, задекларованого у рядку 01 "дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік складає 2 016 000,0 грн (7921000,0-5905000,0). На усний запит ревізорів щодо встановленого порушення посадовими особами підприємства було надано пояснення, що сума доходів в розмірі 2 016 000,0 гривень зазначена попереднім бухгалтером без фактичної реалізації та будь-яких документів, які б підтверджували проведені операції. В ході проведення перевірки встановлено, що при проведенні фактичної наявності ВРХ станом на 19 червня 2017 року інвентаризаційною комісією встановлено лишки ВРХ в загальній кількості 209 голів загальною вартістю 1 308 418,0 грн, що призвело до заниження фінансового результату за 2017 рік на суму 1 308 418,0 грн. Також, встановлено, що фактична сума доходів, отриманих підприємством за результатами діяльності 2015 року, становить 5 905 000,0 грн, а у податковій декларації з податку на прибуток - 7 921 000,0 грн. Розбіжність в сумі 2 016 000,0 грн є завищенням задекларованих доходів за 2015 рік. На підставі акта Головним управлінням ДФС у Житомирській області 18 лютого 2019 року винесені податкові повідомлення - рішення: - № 0003901414, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1 082 730,00 гривень, а також за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 58 879,00 гривень (а.с. 40); - № 0003881414, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 748 121,00 гривень, а також за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 187 031,00 гривень (а.с. 39); - №0003861414, яким до застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 2040 гривень за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (а.с. 41). Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із тим, що фактично різниця між фактично наявним поголів`ям станом на 19 червня 2017 року та даними бухгалтерського обліку становила 70 голів, а не 279, а тому контролюючим органом зроблено невірний розрахунок суми занижених податкових зобов`язань з ПДВ в цій частині. Водночас, враховуючи, що відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України до повноважень контролюючого органу належить визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків, суд позбавлений можливості самостійно донараховувати податкові зобов`язання, а тому дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0003881414 та №0003901414 від 18 лютого 2019 підлягають скасуванню у повному обсязі. Щодо застосування штрафних санкцій по екологічному податку відповідно до податкового повідомлення-рішення №0003861414 від 18 лютого 2019 року суд першої інстанції виходячи з того, що у акті перевірки вказано, що позивач у періоді, який перевірявся, був платником податків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, при цьому не подавши доказів повідомлення контролюючого органу щодо відсутності викидів та подання заяви про відсутність об`єкту обчислення екологічного податку, суд погодився із висновком контролюючого органу щодо порушення позивачем пункту 46.1 статті 46, пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України, а тому дійшов висновку, що відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0003861414 від 18 лютого 2019. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на норми матеріального та процесуального права оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. Обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача мотивує тим, що в ході перевірки позивачем особисто були надані інвентаризаційні відомості, які складені в ході проведення інвентаризації товариством та які взято до уваги під час перевірки. Окрім того, при перевірці позивачем не надані всі документи які запитувались податковим органом та не було надано і доказів звернення до СБУ із заявою щодо викрадення первинних документів. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) визначено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Пунктом 20.1 статті 20 ПКУ органи державної податкової служби, серед іншого, мають право: - для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (пп. 20.1.2); - запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (пп. 20.1.6); - вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки (пп. 20.1.9). Як встановлено із матеріалів справи, в ході перевірки контролюючим органом була використана інформація інвентаризаційних відомостей фактичної наявності ВРХ станом на 19 червень 2017 року. Зазначена інвентаризація була проведена на підставі наказу господарства №5 від 19 червня 2017 року (а.с. 129). Вказана інвентаризація проведена не під час перевірки та не на вимогу контролюючого органу, що суперечить підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПКУ. Водночас, у додаткових поясненнях від 06 листопада 2019 року відповідачем зазначено, що висновки інвентаризації знайшли своє відображення також в акті Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області №06-15-10/17 від 03 липня 2017 року. Однак, в силу положень статті 20 ПКУ висновки даного акту не можуть бути використані під час перевірки контролюючого органу, оскільки об`єктом перевірки є первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансова, статистична та інша звітність, пов`язана з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Окрім того, колегія суддів враховує, що при проведенні перевірки руху ВРХ контролюючим органом не враховано, що станом на 04 квітня 2016 року згідно даних бухгалтерського обліку по рахункам 107,211 та 212 загальна кількість ВРХ становила 641 голову. Тоді як, відповідно до акту прийому-передачі станом на 04 квітня 2016 року загальна кількість ВРХ становила 546 голів (а.с. 127-128). При цьому, у вказаному акті не розшифрована загальна кількість ВРХ за типом худоби. Крім того, вказано, що первинні документи книги руху поголів`я відсутні. Отже, на момент передачі матеріальних цінностей новому керівництву була нестача ВРХ. Із матеріалів справи встановлено, що в результаті зміни керівництва господарства та передачі новому керівництву за вказаним актом матеріальних цінностей та документів, загальна кількість ВРХ станом на 04 квітня 2016 року була відображена у звітності підприємства за типом худоби на власний розсуд, оскільки були відсутні первинні документи, з яких можливо було встановити вік та тип худоби. Звернуто увагу, що лишки в кількості 209 голів утворились у зв`язку із неправильним віднесенням худоби до того чи іншого типу, так званим пересортуванням, а тому у дійсності таких лишків не було. Вказані обставини підтверджуються висновками, викладеними в акті Управління Північого офісу Держаудитслужби в Житомирській області №06-15-10/17 від 03 липня 2017 року (а.с. 85-98). Зокрема, вказано, що різниця між фактично наявним поголів`ям станом на 19 червня 2017 року та даними бухгалтерського обліку становить 70 голів загальною вартістю 1903789,53 гривень (а.с. 95). При цьому, у балансі підприємства станом на 30 червня 2017 року спостерігається зменшення довгострокових та поточних біологічних активів, тобто відсутні будь-які лишки поголів`я (а.с. 99). Пунктом 5 ПС(Б)О 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Як встановлено судом, фактично господарство не мало лишків ВРХ, а тільки недостачу поголів`я, а тому в даному випадку неможливо стверджувати, що оцінка доходу позивача в цій частині достовірно визначена. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем фінансового результату за 2017 рік на суму 1 308 418,0 гривень та відповідно із донарахуванням податку на прибуток є невірними. Щодо доводів позивача про неможливість визначити достовірно дохід підприємства за перевіряємий період, оскільки частина первинних документів була викрадена попереднім керівництвом, колегія суддів критичного оцінює та зазначає наступне. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 ПКУ). Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПКУ платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (пункт 44.5 статті 44 ПКУ). Згідно пункту 44.6 статті 44 ПКУ передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. При цьому, судом досліджено, що в ході перевірки при дослідженні первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку ДП "ДГ Рихальське" встановлено відсутність у підприємства частини документів, у зв`язку з чим 16 жовтня 2018 року контролюючий орган надіслав запит щодо надання вказаних документів (а.с. 54), проте позивачем була надана відповідь, що дані документи були викрадені. У зв`язку із чим позивачу було надано термін 90 днів для відновлення втрачених документів, проте у вказаний термін такі документи не були відновлені. Більше того, 15 січня 2019 року контролюючим органом було повторно надіслано запит до підприємства щодо надання первинних документів, у відповідь на який позивач повторно повідомив про відсутність втрачених документів (а.с. 55), однак із заявою до СБУ щодо викрадення первинних документів так і не звертався. При цьому, за повідомленням позивача дані документи були викрадені, тобто не вилучались правоохоронними органами. Відносно чого, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зміна керівництва на підприємстві не звільняє від обов`язку наступного керівника вжити дії щодо відновлення втрачених чи викрадених документів та їх надання контролюючому органу під час проведення перевірки. З огляду на викладене, враховуючи вимоги пункту 44.6 статті 44 ПКУ, контролюючий орган правомірно дійшов висновку щодо відсутності у позивача на час складення податкової звітності документів (в тому числі й тих, що були викрадені), що підтверджують показники, відображені у ній та визначив дохід підприємства на підставі наявних первинних документів. Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПКУ до повноважень контролюючого органу належить визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків. Враховуючи, що судом зроблено висновок про відсутність заниження доходу позивача за 2017 рік на 1 308 418 гривень, даний висновок матиме вплив на подальший розрахунок грошового зобов`язання з податку на прибуток, проведений контролюючим органом, а суд позбавлений можливості самостійно визначати суму такого зобов`язання, а тому податкове повідомлення-рішення №0003901414 від 18 лютого 2019 року підлягає скасуванню у повному обсязі. Водночас, відповідно до пункту 5 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства. Відтак, з урахуванням висновків суду, зроблених у даній справі щодо необхідності зменшення грошового зобов`язання, контролюючий орган має винести нове податкове-повідомлення-рішення. Щодо нарахування податкового зобов`язання по податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення №0003881414 від 18 лютого 2019 року колегія суддів зазначає таке. Перевіркою відображених у рядку 1 загальних податкових Декларацій з ПДВ "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім експорту товарів" показників за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року в загальній сумі 3 398 787,0 гривень встановлено, що на їх формування мало вплив здійснення операцій з реалізації лісопродукції, послуг з управління обладнанням, а також відшкодування витрат за електроенергію та комунальні послуги тощо. Проведеною перевіркою відображених показників в рядку 1 загальних податкових Декларацій з ПДВ "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім експорту товарів" показників за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року в загальній сумі 3 398 787,0 гривень на підставі наданих для перевірки наявних на підприємстві документів. В ході перевірки, з метою перевірки повноти відображення задекларованих податкових зобов`язань у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року, було здійснено порівняльний аналіз сум податкових зобов`язань, нарахованих за даними бухгалтерського обліку по рахунку 643 "Податкові зобов`язання" та даними податкових декларацій з податку на додану вартість (загальних і спеціального режиму оподаткування). За даними порівняльного аналізу було встановлено розбіжності між сумами податкових зобов`язань за даними по рахунку 643 "Податкові зобов`язання" та даними податкових декларацій з податку на додану вартість (а.с. 22). Податкові зобов`язання за даними бухгалтерського обліку по Кт рахунку 643 "Податкові зобов`язання" нараховані на обсяги постачання по рахунку 70 "Дохід від реалізації". Обсяги постачання по рахунку 70 "Дохід від реалізації" відповідають задекларованим показникам доходів у деклараціях з податку на прибуток за відповідні звітні періоди. Так, згідно пункту 187.1 статті 187 ПКУ, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. Враховуючи вищевикладене, контролюючим органом зроблено правильний висновок, що в порушення пункту 187.1 статті 187 та пункту 188.1 статті 188 ПКУ, підприємством занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 518888,0 гривень. Крім того, в ході дослідження інвентаризаційних відомостей контролюючим органом було встановлено, що при проведенні фактичної наявності ВРХ станом на 19 червня 2017 року інвентаризаційною комісією встановлено недостачу ВРХ в загальній кількості 279 голів загальною вартістю 3212207,69 гривень. Положеннями пункту 198.5 статті 198 ПКУ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включенні до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Згідно пункту 189.1 статті 189 ПКУ у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу. Враховуючи наведене, контролюючим органом зроблено висновок, що списані матеріали не спрямовувались підприємством для отримання доходу, отже такі матеріали не використовувались у господарській діяльності, а тому в порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПКУ встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 642 442,0 гривень. Однак, фактично різниця між фактично наявним поголів`ям станом на 19 червня 2017 року та даними бухгалтерського обліку становила 70 голів, а не 279, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом зроблено невірний розрахунок суми занижених податкових зобов`язань з ПДВ в цій частині. Проте, у зв`язку із встановленням фактів відсутності первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку по причині їх викрадення, підтвердити використання в господарській діяльності ТМЦ, які обліковуються на рахунках бухгалтерського обліку 201 "Сировина і матеріали" та 203 "Паливо" та списувались на статті обліку 17 - Виробничий звіт по машинно-тракторному парку, 20 - Виробничий звіт по автопарку і 21 - Різне за 2015 рік неможливо. Загальна вартість списаних матеріалів за 2015 рік складає 1 306 953,0 грн. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком контролюючого органу, що списані матеріали не спрямовувались підприємством для отримання доходу, отже такі матеріали не використовувались у господарській діяльності. Відтак, враховуючи, що відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПКУ до повноважень контролюючого органу належить визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків, суд позбавлений можливості самостійно донараховувати податкові зобов`язання, а тому податкове повідомлення-рішення №0003881414 від 18 лютого 2019 року підлягає скасуванню. Як зазначалось, відповідно до пункту 5 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, контролюючий орган має винести нове податкове повідомлення-рішення з урахуванням висновків суду, зроблених у даній справі та проведенням нового розрахунку донарахованих податкових зобов`язань з ПДВ. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог, то перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в іншій частині позовних вимог апеляційним судом не здійснюється. VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до вимог статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 03 серпня 2020 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.