Постанова 4855 № 580/1679/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1679/20 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. за участю секретаря Скидан С. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі № 580/1679/20 (розглянуто у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до відповідача Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу,- В С Т А Н О В И Л А : У травні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (надалі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , в якому просило суд скасувати постанову від 28.04.2020 року ВП №60752177 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення суду по справі №580/1651/19 виконано ним в добровільному порядку та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України, що підтверджується протоколами перерахунку пенсії від 22.11.2019 року. Виплата перерахованої пенсії ОСОБА_1 буде здійснена за постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, після виділення коштів в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. від 28.04.2020 про накладення штрафу ВП №60752177. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду 07 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно зроблено посилання на постанову Кабінету Міністрів України №649, при цьому не застосував вимоги Закону №2262-ХІІ. В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року по справі № 640/5248/19, яким скасовано Постанову Кабінету Міністрів України №649. Представник позивача в судовому засідання (в режимі відеоконференції) заперечував проти апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення першої інстанції залишити в силі. Представник відповідача в судове засідання (в режимі відеоконференції) не з`явився. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог скасуванню, з прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог, наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 року по справі №580/1651/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2019 на підставі довідки ГУ ДФС у Черкаській області від 15 квітня 2019 року №12620/23-00-05-041 у відповідності до ст.ст. 43, 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ГУ ДФС у Черкаській області від 15 квітня 2019 року №12620/23-00-05-041 у відповідності до ст.ст. 43, 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з 01.05.2019; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області виплатити 100% суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , перерахованої згідно зі ст.ст. 43, 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з 01.05.2019, з урахуванням виплачених сум; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. На виконання вказаної постанови суду позивачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 22.11.2019 та нараховано доплату в сумі 49418,71 грн. за період з 01.05.2019 по 31.11.2019 (включно). Черкаським окружним адміністративним судом 27.11.2019 року видано виконавчий лист №580/1651/19 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ГУ ДФС у Черкаській області від 15 квітня 2019 року №12620/23-00-05-041 у відповідності до ст.ст. 43, 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з 01.05.2019. Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенком М.А. 29.11.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60752177. Листами Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 12.12.2019 року №105276/08-02 та від 21.01.2020 року №5562/08-02 повідомлено Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії 22.11.2019, та нараховано доплату в сумі 49418,71 грн. за період з 01.05.2019 по 31.11.2019 (включно). Сума перерахованих пенсій буде виплачена згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649. Тобто, покладені судом зобов`язання вчинити дії щодо нарахування коштів виконані Управлінням в добровільному порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на Управління. До листа додано копію розрахунку. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 року №870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції", ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції та утворені як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема, ліквідоване Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області; та утворене Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), яке є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Київській області, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. 28.04.2020 року винесено постанову про накладення штрафу, за якою за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця на боржника ГУ ПФУ у Черкаській області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. Постанова про накладення штрафу від 28.04.2020 року отримана позивачем 04.05.2020 року. Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області виконано рішення суду у частині зобов`язання провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду по справі №580/1651/19 виконано в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018. Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1291 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.02.2016 року № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII, у відповідній редакції). Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення). У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду - тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 року по справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 року по справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 року по справі № 420/70/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Судом першої інстанції встановлено, що 22.11.2019 року на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 року по справі №580/1651/19 позивач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період травень - листопад 2019 року, проте виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, буде здійснена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року, про що повідомив відповідача листами №105276/08-02 від 12.12.2019 року, №5562/08-02 від 21.01.2020 року. Відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. У контексті спору, що є предметом розгляду в цій адміністративній справі, треба зауважити, про процедурний аспект перерахунку пенсії, тобто точного і зрозумілого опису послідовності (алгоритму) дій ГУ ПФУ для досягнення необхідного результату із виплати пенсії позивачу, судом під час прийняття рішення по справі №580/1651/19 не аналізував, позаяк предмет спору в справі розглядався в іншій площині і передусім був спрямований на те, щоб захистити право особи на перерахунок пенсії. Спосіб захисту, який обрав позивач і який застосував суд, коли задовольнив його позовні вимоги по справі №580/1651/19, покладав на ГУ ПФУ зобов`язання перерахувати і виплатити пенсію на підставі статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та згідно із зазначеними вище постановами Кабінету Міністрів України (чинними на дату виникнення спору у справі), виданими на виконання вказаного Закону. Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішення суду було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішення суду». Пунктом 2 Постанови №649 установлено, для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з держаного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюються відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією Постановою. Рішенням Окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року по справі №640/5248/19, визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Так, суд звертає увагу, що по справі №640/5248/19 встановлено, що Кабінет Міністрів України фактично встановив інакший порядок виконання судових рішень, боржниками за якими є органи ПФУ, відмінний від установленого законами України №1404-VIІІ та №4901-VI, тим більш такий, що обтяжує права громадян на отримання соціального захисту. Колегія суддів в даній справі аналізує тільки взаємозв`язок з діями ГУ ПФУ щодо його виконання і тільки в аспекті, що дасть змогу оцінити наскільки обґрунтованою та правомірною є постанова державного виконавця про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин. Тобто власне поважність причин як умови, з якою Закон України «Про виконавче провадження» пов`язує накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення, є тією обставиною, якій державний виконавець і суди попередніх інстанцій, на думку Суду, не надали належної правової оцінки в цій справі. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції встановлено, що позивачем виконано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 року по справі №580/1651/19 не у повному обсязі. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Також обов`язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб`єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і позивач по даній справі. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляд справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Як вбачається зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що державний орган влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про повернення боргу. Не можна, посилаючись на стверджуванні фінансові труднощі, яких зазнавала держава, перешкоджати заявникові отримати вигоду від ухваленого на його користь судового рішення. (справа «Бурдов проти Росії», справа «Войтенко проти України»). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції передчасно зроблено висновок про задоволення позовних вимог, оскільки, як вбачається з матеріалів справи Пенсійним фондом не виконано у повному обсязі постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 року по справі №580/1651/19, а отже відповідач діяв у відповідності до вимог законодавства при накладенні штрафу на позивача. Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись статями 9, 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк