Постанова 4821 № 709/374/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1268/20Головуючий по 1 інстанції Справа №709/374/20 Категорія: 304090000 Кваша І. М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 червня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі АТ "КБ "ПриватБанк", банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У березні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку з порушенням останнім умов кредитного договору № б/н від 06.06.2017, на підставі якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» і «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідач ознайомлений із «Умовами та Правилами надання банківських послуг», що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні застереження відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також наказом банку про їх затвердження. Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використанням кредитних коштів. Встановлення та зміну кредитного ліміту за рішенням банку, а також зміни відсоткової ставки позивач обґрунтовував положеннями договору, що викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг. Відповідальність позичальника у разі прострочення зобов`язання (нарахування процентів в подвійному розмірі, порядок нарахування пені та штрафу) позивач також обґрунтовував умовами договору, що викладені на банківському сайті. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах кредитного ліміту. Відповідач своєчасно кредит не погашав, що призвело до утворення простроченої заборгованості за кредитом, розмір якого за розрахунком банку станом на 21.02.2020 становила всього 11447,68 грн. та складалась із такого: -8226,69 грн. - заборгованість за тілом кредиту (що включає в себе: 20 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 8206,69 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту); -71,53 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; -2128,14 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; а також штрафи: -500,00 грн. - штраф (фіксована частина). -521,32 грн. - штраф (процентна складова). Заочним рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитом у розмірі 20,00 грн., а також судовий збір у розмірі 3,57 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, тому такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору, а при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» не було дотримано вимог, передбачених Законом України «Про захист прав споживача» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин положення відносно договору приєднання, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи банку неодноразово змінювалися в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду. Тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг та тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2019 року № 342/180/17, суд дійшов висновку про доведеність позову лише в частині стягнення тіла кредиту. В задоволенні решти вимог відмовлено у зв`язку з тим, що банк не надав доказів про узгодження з позичальником умов договору щодо відсотків та штрафів. Водночас, суд залишив без задоволення вимогу банку про стягнення простроченого тіла кредиту, оскільки в підписаних відповідачем документах відсутня регламентація складових частин поняття "прострочене тіло кредиту", а тому банком не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів. Заочне рішення в частині відмовлених позовних вимог оскаржено банком в апеляційному порядку з посиланням на те, що суд не встановив дійсні обставини справи. Апелянт вказує, що 12.03.2018 відповідач підписав довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредитування), в якій підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту. У довідці деталізовано порядок нарахування процентної ставки за кредитом та штрафу за прострочення платежів. Перевищення встановленого кредитного ліміту за карткою відповідача апелянт пояснює тим, що позичальник скористався послугою «Миттєва розстрочка» у зв`язку з придбанням товару. Також зазначено, що відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, також не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутності заборгованості. Саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин. Дії позичальника з користування кредитними коштами свідчать про визнання заборгованості за кредитом та згоду з умовами кредитування. Розрахунок заборгованості відповідачем не оскаржувався, доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем не надано. Основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування. Суд безпідставно відмовив у вимозі банку про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України. Посилаючись на такі аргументи, апелянт просить оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі. На апеляційну скаргу відзив не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення. З матеріалів справи встановлено, що 06.06.2017 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанк, у якій зазначив особисту інформацію про себе: паспортні дані, ідентифікаційний податковий номер, місце проживання, реєстрації та контактний телефон (а.с. 7). Відомостей про розмір встановленого кредитного ліміту, тип картки, розмір процентів за користування кредитом, розмір пені та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту, тощо в анкеті-заяві не зазначено. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті банку, які не містять підпису відповідача. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої банком, станом на 21.02.2020 її розмір становив 11447,68 грн., до якого включено: -8226,69 грн. - заборгованість за тілом кредиту (що включає в себе: 20 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 8206,69 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту); -71,53 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; -2128,14 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; а також штрафи: -500,00 грн. - штраф (фіксована частина). -521,32 грн. - штраф (процентна складова). Інших доказів, які б підтверджували розмір заборгованості, позивачем не надано. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Заявляючи вимоги про стягнення заявлених сум, банк надав підписану позичальником копію анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 06.06.2017, копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копію витягу з умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та розрахунок заборгованості. У вказаній анкеті-заяві відповідач лише погодився, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з договором, згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погодився отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. Також підтвердив, що ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання послуг і накопичення Копілка і згоден оформити дану послугу. Розраховуючи суму заборгованості, позивач не звернув увагу на те, що в заяві позичальника від 06.06.2017 процентну ставку не зазначено. Також, в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (простроченого тіла кредиту), стягнути заборгованість за простроченими відсотками та відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, а також штрафи (фіксована частина та процентна складова). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Публічному акціонерному товаристві «ПриватБанк», як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Тарифами та Умовами ознайомився відповідач і з ними погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати штрафів у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування. Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками та штрафів (фіксована частина та процентна складова) у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині. Заявляючи вимогу про стягнення відсотків на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, позивач не навів детальний розрахунок заявленої суми в розмірі 2128,14 грн. Вказаною статтею передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. В розрахунку заборгованості банк нараховував відсотки за статтею 625 ЦК України з 01.10.2019 за ставкою 84%, не підтвердивши при цьому, що така умова нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України була узгоджена з позичальником під час укладення з ним договору. Відтак, банк має право на стягнення за ст. 625 ЦК України у встановленому законом розмірі (3% річних), а не в заявленому розмірі (84% річних), оскільки не підтверджено, що банк узгодив такий розмір відсотків за ст. 625 ЦК України з відповідачем. Вимогу про стягнення відсотків в розмірі, що встановлено законом у ст. 625 ЦК України, банк не заявляв. Отже, ця вимога позивача не може бути задоволена. Що стосується простроченого тіла кредиту, то суд зазначає таке. В позовній заяві банку взагалі не наведено підстави для стягнення простроченого тіла кредиту з обґрунтуванням його розміру 8206,69 грн., враховуючи, що кредитний ліміт було встановлено в розмірі 2000 грн. Суд першої інстанції правильно зазначив, що за відсутності визначеної договором регламентації складових частин поняття "прострочене тіло кредиту" позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів. За таких обставин, заборгованість за простроченим тілом кредиту до стягнення не підлягає. В апеляційній скарзі банк зазначає, що позичальник скористався послугою «Миттєва розстрочка», однак такі твердження не обґрунтовані належними та допустимими доказами. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник подав до суду нові докази, які не були надані суду першої інстанції. Зокрема, апеляційному суду надано довідку про відкриття рахунку, довідку про встановлення кредитного ліміту, виписку по банківському рахунку, довідку про умови кредитування. Нові докази, додані до апеляційної скарги, та які не були надані суду першої інстанції, суд не приймає з огляду на таке. За вимогами ч. ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Надаючи в суд апеляційної інстанції нові докази на підтвердження своїх вимог, апелянт не обґрунтував причини неможливості їх подання до суду першої інстанції. Скаржник лише зазначає, що такі докази не були надані суду першої інстанції, оскільки на адресу позивача не надходила ухвала про витребування доказів, а також не надходив відзив від відповідача. І саме з цих підстав, як зазначено в апеляційній скарзі, долучені до неї докази не були надані суду першої інстанції. Апеляційний суд не може визнати такі обставини неподання доказів суду першої інстанції винятковим випадком. Скаржник не підтвердив неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За таких обставин, колегія суддів не може прийняти додані до апеляційної скарги нові докази і які не були надані в суд першої інстанції. З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, всебічно розглянувши надані позивачем докази, надавши оцінку усім доводам банку. Аргументи апеляційної скарги не спростували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині, тому у задоволенні апеляційної скарги належить відмовити. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 червня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді