Постанова Луганський апеляційний суд № 415/3885/20

Справа № 415/3885/20 Провадження № 23-з/810/8/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «31» липня 2020 року м. Сєвєродонецьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Луганського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши подання Лисичанського міського суду Луганської області про направлення до іншого суду справи про адміністративне правопорушення ВСТАНОВИВ Зі змісту подання вбачається, що до Лисичанського міського суду Луганської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 , припинивши виконання обов`язків поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Луганській області ДПП НП України, 31 травня 2019 року несвоєчасно без поважних причин, подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила виконання обов`язків (декларація після звільнення), за 2018 рік, і, відповідно, порушив вимоги фінансового контролю, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Суддя під час розгляду вказаного протоколу про адміністративне правопорушення визначив некоректне встановлення місце вчинення адміністративне правопорушення м. Лисичанськ, тобто за місцем розташування УПП в Луганській області ДПП. Посилаючись на вимоги ст. 276 КУпАП, вважає, що зазначений протокол про адміністративне правопорушення повинен розглядатися за місцем вчинення адміністративного правопорушення. Водночас суддею не було встановлено, який належний суд, на її погляд, повинен розглянути цю справу про адміністративне правопорушення. В поданні ставиться питання про визначення апеляційним судом підсудності цієї справи про адміністративне правопорушення. Перевіривши доводи подання, надані матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до таких висновків. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Законодавство України про адміністративні правопорушення, яке складається з КУпАП та інших законів України, не передбачає можливість судом вищої інстанції вирішувати питання про направлення справи про адміністративне правопорушення до іншого суду, крім виключення, передбаченого ч. 3 ст. 257 КУпАП. При цьому кримінальним процесуальним законом передбачено можливість направлення кримінального провадження з одного суду до іншого, серед іншого, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності (п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України). Наразі у Верховному Суді сформувалась судова практика можливості вирішення таких процесуальних питань з застосуванням аналогічних процедур з кодексу, що вирішує процесуальні питання щодо кримінальних правопорушень в контексті тлумачення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (провадження № 51-8971впс18; провадження № 51-4673впа19). За таких обставин, найвищий суд у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики, вважав можливим застосувати принцип аналогії для вирішення процесуального питання, пов`язаного з передачею матеріалів справи про адміністративне правопорушення до іншого суду з метою забезпечення права на справедливий суд. Утім в даному випадку апеляційний суд не вбачає підстав для направлення справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 з одного суду до іншого. Враховуючи обставини цієї справи та правове значення, яке надається цим обставинам законом необхідно визнати, що у апеляційного суду відсутні повноваження визначити підсудність у справах про адміністративне правопорушення. Доводи зазначені в поданні суду щодо сумнівів, які викладені в постанові судді та перенесені у подання суду щодо визначення апеляційним судом місця вчинення адміністративного правопорушення, не є тією обставиною, яка дає можливість суду вищої інстанції передати цю справу до іншого суду, за відсутності у такому випадку регулювання в КУпАП питання про передачу справи до іншого суду, та відповідних повноважень у суду апеляційної інстанції. Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 34 КПК України, ПОСТАНОВИВ Відмовити у задоволенні подання Лисичанського міського суду Луганської області про направлення до іншого суду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо ОСОБА_1 . Справу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо ОСОБА_1 повернути до Лисичанського міського суду Луганської області. Постанова апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя В.Ф. Люклянчук