Постанова 4803 № 202/2358/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6029/20 Справа № 202/2358/20 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: Головуючого Куценко Т.Р., суддів: Каратаєвої Л.О., Макарова М.О., за участю секретаря Синенко Є.А., розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2020 року про забезпечення доказів шляхом їх витребування, - в с т а н о в и л а: ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів шляхом їх витребування (а.с. 2-4). Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2020 року вищевказану заяву задоволено. Забезпечено докази шляхом витребування у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним чином завірених копій наступних документів: Свідоцтва про шлюб, технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 , дозволу на будівництво нового будинку з проектом, Свідоцтва про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , а також документів про приватизацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-14). Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права (а.с. 21-22). ОСОБА_2 передбаченим ст. 360 ЦПК України правом на подання відзиву не скористався. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 , про визнання права спільної сумісної власності, а тому подав заяву про забезпечення доказів, шляхом зобов`язання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надати належним чином завірені копії Свідоцтва про шлюб, технічний паспорт на домоволодіння АДРЕСА_1 , дозвіл на будівництво нового будинку з проектом, Свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , а також документи про приватизацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення доказів шляхом їх витребування виходив з того, що беручи до уваги викладені у заяві доводи та оцінюючи обґрунтування щодо їх співставлення, належності, допустимості, достовірності, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню. Однак, з даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може враховуючи наступне. Відповідно до ч. 3 ст.116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений. Згідно вимог п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може безповоротно втрачено. Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд (суддя) розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність тощо). Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об`єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося. Крім того, основною складовою обгрунтованості заяви про витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому. Така ж позиція Верховним Судом в ухвалі від 02 травня 2019 року під час розгляду справи № 3д/9901/2/19. Вирішуючи питання про забезпечення доказів, суд першої інстанції формально застосував лише загальні норми статей ЦПК України, якими передбачено розгляд заяви про забезпечення доказів, фактично не навівши в своїй ухвалі мотивів прийнятого рішення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2020 року під час розгляду справи № 9901/241/19 зазначила, що недостатньо лише просто написати у мотивувальній частині ухвали пару речень загального характеру про необхідність забезпечення позову чи вданому випадку доказів. Необхідно обґрунтувати існування реальної загрози невиконання рішення суду чи утруднення його виконання, а в даному випадку існування реальної загрози знищення чи втрати доказів, що унеможливить отримання їх в майбутньому. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна дія. За результатами розгляду заяву про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову в задоволенні заяви (ч. 5 ст. 118 ЦПК України). В даному випадку, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в поданій заяві про забезпечення доказів заявник не обґрунтував доводів, які свідчать не лише про неможливість отримання доказів, а й про ризик втрати чи знищення витребуваних доказів в майбутньому. Апеляційний суд звертає увагу на те, що слід відрізняти такі процесуальні дії як: 1) забезпечення та 2) витребування доказів (ч. 4 ст. 84 ЦПК України). Для вирішення питання про забезпечення доказів, зокрема, і до подання позовної заяви, слід враховувати положення ст. 116 ЦПК України, а саме те, що така процесуальна дія може бути вчинена судом, якщо є припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. В інших випадках витребування доказів можливе у разі неможливості учасника самостійно надати докази, однак на іншій процесуальній стадії, а саме після відкриття провадження у справі. Звернення до суду з відповідною заявою про забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в даному випадку забезпечення доказів необхідне для того, щоб захистити порушене право заявника, а не для того, щоб встигнути отримати відповідні докази до настання моменту неможливості їх збирання. Підстав вважати, що свідоцтво про шлюб, технічний паспорт на домоволодіння АДРЕСА_1 , дозвіл на будівництво нового будинку з проектом, свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , а також документи про приватизацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 можуть бути втрачені немає, оскільки вказані документи знаходяться ОСОБА_1 і їх отримання можливе на наступних стадіях судового розгляду після відкриття провадження у справі. За таких обставин, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення доказів. керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2020 року скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення доказів шляхом їх витребування відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Л.О. Каратаєва М.О. Макаров