Постанова 4813 № 498/509/19

Номер провадження: 22-ц/813/2076/20 Номер справи місцевого суду: 498/509/19 Головуючий у першій інстанції Ткачук О. Л. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31.07.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 498/509/19 Номер провадження: 22-ц/813/2076/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», - відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», поданою представником - Криловою Оленою Леонідівною, на заочне рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Ткачук О.Л. 27 вересня 2019 року, повний текст рішення складено 02 жовтня 2019 року, встановив: У червні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК (далі Банк) звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.11.2010 року станом на 30.04.2019 року в загальному розмірі 127 726,42 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту 3 910,56 грн.; - заборгованість за процентами за користування кредитом 123 815,86 грн.. Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву б/н від 26.11.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 4 100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії кратки. При укладенні договору сторони керувалися положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http:|//privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Згідно з п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http:|//privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік. Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору, умов договору з обслуговування рахунків. Таким чином, розмір відсоткової ставки може змінюватися Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. Пунктом 1.1.2.3 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунку та про здійсненні операції по картрахунку. На підставі п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. Пунктом 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за Договором Позичальник зобов`язаний на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку. Згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг власник картки зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Відповідно до п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою, боржник доручає списувати з будь-якого відкритого в Банку рахунку, в частості з картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань. Згідно з п. 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг за незгодою зі зміною Правил та/або Тарифів Банку, які викладені на банківському сайті http:|//privatbank.ua/terms/pages/70/, позичальник зобов`язується надати Банку письмову заяву про розірвання договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість. Відповідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, Банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському сайті http:|//privatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків. На підставі п. 2.1.1.3.5 Умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з його рахунків, відкритих у валюті кредитного ліміту в межах суми, які підлягають сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленому Банком розмірі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за договором. Пунктом 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення Овердрафту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов`язків в цілому або у встановленому Банком розмірі у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов`язків та інших обов`язків за цим договором. Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не поінформує іншу сторона про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Банк свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином вищевказані зобов`язання за кредитним договором, відповідачка порушила умови кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 30.04.2019 р. виникла заборгованість у загальному розмірі 197 171,41 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 3 910,56 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 190 761,06 грн.; - заборгованість за пенею та комісією 2 500,00 грн.. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення станом на 30.04.2019 року становить - в загальному розмірі 127 726,42 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту 3 910,56 грн.; - заборгованість за процентами за користування кредитом 123 815,86 грн.. Відповідно до п. 1.1.7.12 Договору він діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання договору, він автоматично пролонгується на той же строк. Відповідачка продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів Банку (а. с. 1 3). Разом із позовною заявою Банк надав заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 42) та заяву про розгляд справи за відсутності позивача (а. с. 43). Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 11.07.2019 року вікрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Представник Банку в судове засідання не з`явився. Надав до суду клопотання, згідно якого позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та розглянути поданий позов за його відсутності. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася. У зв`язку з неявкою відповідачки та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, зі згоди позивача, суд першої інстанції вважав можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачки та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Заочним рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 27 вересня 2019 року вищезазначений позов Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.11.2010 року в розмірі 3 910,56 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту 3 910,56 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку витрати по сплаті судового збору в сумі 57,63 грн.. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 26.11.2010 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-Заяву № б/н від 26.11.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 4 100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі - 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зі змісту анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між нею та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим Банком розрахунком, через невиконання зобов`язань за кредитним договором б/н від 26.11.2010 року, у відповідачки утворилась заборгованість перед Банком станом на 30.04.2019 року у розмірі 197 171,62 грн., з яких: - 3 910,56 грн. заборгованість за кредитом; - 190 761,06 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; - 2 500,00грн. заборгованість за пенею та комісією. Разом з тим, Банк просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 127 726,42 грн. та судові витрати у розмірі 1 921,00 грн.. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у даному випадку Банк. Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. У підписаній відповідачкою заяві позичальника процентна ставка не зазначена. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Суд вважав, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин в даній справі суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 по справі №342/180/17. Таким чином, у зв`язку з порушенням умов кредитного договору відповідачкою, з останньої на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором б/н від 26.11.2010 року в розмірі 3 910,56 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 3 910,56 грн., а позовні вимоги про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом з 26.11.2010 року по 30.10.2018 року задоволенню не підлягають. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625,1048 ЦК Українипозивач не пред`явив. Враховуючи вищевикладене, позовні вимог АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково (а. с. 61 62, 63 - 68). Банк в апеляційній скарзі оскаржує заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом. Просить заочне рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в оскарженій частині заочне рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на помилковість висновків суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості за процентами. Встановивши надання кредиту, користування коштами, суд не мав жодних підстав для відмови у стягнення заборгованості по процентам. Суд не прийняв до уваги наявну у справі, підписану відповідачкою довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду, в якій сторонами погоджено розмір відсотків. З врахуванням наявності у справі підписаної відповідачкою довідки помилковим є посилання суду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.07.2019 року по справі № 342/180/17. Суд нехтує принципам оплатності кредитного договору, що наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.12.2019 року поновлено Банку строк на апеляційне оскарження вищевказаного заочного рішення. Відкрито апеляційне провадження. Роз`яснено право подання відзиву на апеляційну скаргу протягом семи днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копія апеляційної скарги були направлені ОСОБА_1 за наявною у справі адресою. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти «Інші причини, що не дали згоди виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення». Після цього ОСОБА_1 були повторно направлені копія ухвали про відкриття апеляційного провадження, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копія апеляційної скарги. Одночасно на офіційному веб-сайті Одеського апеляційного суду було розміщене повідомлення ОСОБА_1 про наявність ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження. Одночасно копія ухвали про відкриття апеляційного провадження, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копія апеляційної скарги були направлені на адресу Великоплосківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області для вручення ОСОБА_1 .. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти «Інші причини, що не дали згоди виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення». Вищевказана сільська рада отримала лист апеляційного суду. Відповіді від вказаної сільської ради до апеляційного суду не надійшла. Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за ціною позову (127 726,42 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції в частині обгрунтування підстав задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, підстав обгрунтування відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками. Висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм процесуального (ст. ст. 81, 82, 263, 264 ЦПК України) права, з огляду на наступне. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 26.11.2010 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої виявила бажання отримати платіжну картку «»СБЕРКНИЖКА (ДЕПОЗИТ)». З`ясувати інші відомості щодо виду картки, бажаного кредитного ліміту, з наявної у справі, наданої Банком копії анкети-заяви неможливо (а. с. 6 6 зворотна сторона). Разом з тим, ОСОБА_1 у вищевказаній анкеті-заяві підтвердила, що підписана нею анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, та Тарифами банку, складає між нею та Банком кредитний договір. Вона ознайомилася і згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідно до підписаної ОСОБА_1 довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів льготного періоду» (а. с. 7) тип картки «VISA Classic, розмір відсотків на суму несанкціонованого перевищення ліміту становить 4,5%. Розмір щомісячних платежів становить - 7% від заборгованості, але не менше - 50 грн. і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, слідуючого за звітним. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості: 1) за кожний день прострочення кредиту = базова процентна ставка за договором : 30; 2) один раз на місяць при наявності прострочки по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочки від 50 грн. та більше = 1% від суми заборгованості у місяць (а. с. 7). Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у суді першої інстанції заперечувала онайомлення та підписання нею доданих Банком до позову Умов та правил надання банківських послуг. Не надані такі заперечення і апеляційному суду. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку. Згідно п. 2.1.1.7.6, при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. У відповідності з наданим позивачем розрахунком відповідачка свої зобов`язання перед Банком не виконала, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилася заборгованість, станом на 30.04.2019 року, яку Банк просить стягнути, у загальному розмірі 127 726,42 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту 3 910,56 грн.; - заборгованість за процентами за користування кредитом 123 815,86 грн. (а. с. 2 зворота сторона, 5 зворотна сторона). Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Згідно із статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України). За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі. Щодо вищезначених доводів апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції про відмову у стягненні заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом з 26.11.2010 року по 30.10.2018 року в сумі - 123 815,86 грн., колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитом, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично позичальник отримав в борг) у розмірі 3 910,56 грн., стягнути, у тому числі, заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом з 26.11.2010 року по 30.10.2018 року в сумі - 123 815,86 грн.. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті банку, як невід`ємні частини вищевказаного кредитного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий Банком до позову витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк». Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що вказано й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у провадженні № 6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається. Колегія суддів вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (22 квітня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18 червня 2019 року надходження позову до суду), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані Банком Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю у п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи (а. с. 8 22), не містять підпису відповідачки, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26 листопада 2010 року шляхом підписання анкети-заяви. Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, від яких не відступив Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність відмови у стягненні заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом, з посиланням тільки на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17-ц. По даній справі, на відміну від справи, яку переглядала Велика Палата Верховного Суду, позичальник ОСОБА_1 ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заперечувала ознайомлення та підписання нею доданих Банком до позову Умов та правил надання банківських послуг (ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Щодо наявності у справі підписаної довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів льготного періоду» (а. с. 7), в якій передбачено розмір відсотків на суму несанкціонованого перевищення ліміту становить 4,5%, колегія суддів зазначає наступне. По-перше, у наявному розрахунку заборгованості розмір ставки по процентам вказаний 36,00% (а. с. 4 5 зворотна сторона), що не відповідає змісту вищевказаної довідки. По-друге, колегія суддів звертає увагу на те, що у позові Банк вказав: «… ОСОБА_1 …отримав(-ла) кредит у розмірі 4100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платжіну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки…» (а. с. 1, 4-й абзац знизу). Згідно Умов та правил надання банківських послуг, які додані Банком до позову, і на які посилається Банк, кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) розмір коштів, що надаються Банком клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності (п. 1.1.1.45.). Кредитна карта платіжна карта зі встановленим кредитним лімітом (п. 1.1.1.46.) Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії Договору він автоматично лонгується на такий самий строк (а. с. 19). Пунктамим 2.1.1.2.11, 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що каркта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицевій стороні Карти, включно. Після закінчення строку дії відповідна Карта подовжується Банком на новий строк (шляхом надання Клієнту Карти з новим строком дії), за зверненням Клієнта до Банку. Під борговими зобов`язаннями за Кредитом Сторони узгодили виконання Клієнтом перед Банком зобов`язань за договором, а саме: зобов`язання з повернення кредитних коштів (у тому числі простроченій заборгованості по кредитук і/або Овердрафт (п. 1.1.29. Договору). Форма надання кредиту: «Фінансовий» кредитний ліміт може бути використаний для отримання готівкових коштів з Картрахунку і безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги (п. 2.1.1.12.1). Відповідно до позовної заяви Анкети-заяви (а. с. 1 3, 6 - 6 зворотна сторона) платіжну картку отримано 26.11.2010 року. З врахуванням вищевказаних положень Умов та правил надання банківських послуг про строк дії договору та строк дії картки, відсутності у справі доказів перевипуску картки, останнім днем дії договору є 26.11.2012 року. Доказів щодо іншого строку дії договору, перевипуску картки матеріали справи не містять. Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості станом на 26.11.2012 року у стовпчику «Нараховані на поточну заборгованість за кредитом проценти» розмір заборгованості становить 0,00 грн. (а. с. 4 зворотна сторона). Таким чином, вимоги Банку про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом є недоведеними, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити саме за вищевказаного обгрунтування. Як вказувалося вище, разом із позовною заявою Банк надав заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 43) та заяву про розгляд справи за відсутності позивача (а. с. 43). Виходячи з вищевикладеного, оскільки беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 вищевказані зобов`язання за кредитним договором з повернення отриманого кредиту не виконала підлягають задоволенню позовні вимоги Банку про стягення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 910,56 грн.. В задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом з 26.11.2010 року по 30.10.2018 року у сумі 123 815,86 грн. необхідно відмовити. Доводи апелянта пропомилковість висновків суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості за процентами, не прийняття судом до уваги наявну у справі, підписану відповідачкою довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду», встановивши надання кредиту, користування коштами, суд не мав жодних підстав для відмови у стягнення заборгованості по процентам, помилковість посилання суду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.07.2019 року по справі № 342/180/17, є обґрунтованими тільки в частині необхідності зміни обгрунтування підстав відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків. Доводи апелянта про те, що суд нехтує принципом оплатності кредитного договору, що наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави є такими, що не спростовують вищевказані встановлені по справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а тому не мають наслідком задоволення апеляційної скарги. Таким чином, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими тільки в частині зміни обгрунтування підстав задоволення позовних вимог про стягнення тіла кредиту та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами. В іншій частині доводи апеляційної скарги є недоведеними, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. За правилами ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині обґрунтування підстав задоволення позовних вимог про стягнення тіла кредиту та відмови у стягнення процентів, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині обґрунтування підстав задоволення вимог про стягнення тіла кредиту та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за процентами за вищевказаного обґрунтування. В решті рішення необхідно залишити без змін. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасинка справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 274, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», подану представником - Криловою Оленою Леонідівною, задовольнити частково. Заочне рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 27 вересня 2019 року змінити в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе