Постанова 4857 № 500/429/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/429/20 пров. № А/857/7253/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Носа С. П., суддів - Кухтея Р. В., Сеника Р. П.; за участю секретаря судового засідання - Смолинця А. В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року в справі № 500/429/20 (головуючий суддя Мартиць О. І., м. Тернопіль, повне судове рішення складено 07 травня 2020 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління Державної казначейської служби України у Чортківському районі Тернопільської області про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: У провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа №500/429/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління Державної казначейської служби України у Чортківському районі Тернопільської області про зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням суду від 31 березня 2020 року позов задоволено повністю. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у Чортківському районі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5199,50 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений згідно квитанції №MP_AB300595PED_11979933 від 20.01.2020. 28 квітня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 10556,80 грн. Заява обґрунтована тим, що позивачем здійснено оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10556,80 грн., що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є судовими витратами, та відповідно частини першої статті 139 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року заяву представника позивача адвоката Мандзюка В.Б. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління Державної казначейської служби України у Чортківському районі Тернопільської області про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Постановлено стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу сумі 1000,00 грн. В задоволенні стягнення решти суми відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про стягнення судових витрат. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми процесуального права. Зазначено про надмірність та несумісність розміру заявлених судових витрат на правову допомогу, оскільки дана справа відноситься до категорії справ незначної складності, а обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу в даній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому відсутні підстави для компенсації витрат позивача на правову допомогу. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно з статтею 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) судом висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Встановлено, що адвокатом Мандзюк В.Б. 09.01.2020 виданий ордер серії СЕ №1004034 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 в Тернопільському окружному адміністративному суді. Згідно розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу та акту від 16.01.2020 наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 09.01.2020 адвокатом надані наступні послуги: 09.01.2020 консультація щодо характеру спірних правовідносин (кількість витраченого часу 1 год.) вартістю 1416,90 грн.; 09.01.2020 вивчення та правовий аналіз матеріалів справи (кількість витраченого часу 2 год.) вартістю 2833,80 грн.; 16.01.2020 складання позовної заяви (кількість витраченого часу 1 год). вартістю 3306,10 грн.; представництво інтересів у Тернопільському окружному адміністративному суді вартістю 3000,00 грн. Всього витрат на правову допомогу на загальну суму - 10556,80 грн. Сплата позивачем вказаної суми за надання правової (правничої) допомоги підтверджена квитанцією №7, виданою адвокатом Мандзюк В.Б. 14.02.2020 на суму 10556,80 грн. При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №500/429/20 в силу пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, суд зазначає, що спори щодо зобов`язання органів Пенсійного фонду України сформувати та подати до Державної казначейської служби України подання про повернення суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є типовими, зразки заяв містяться на загальнодоступних веб-сайтах в мережі Інтернет та підготовка таких позовних заяв не потребує значних зусиль та часу. Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №500/429/20 не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками про те, що розмір вказаних витрат, які підлягають відшкодуванню, становить 1000,00 грн. Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області - залишити без задоволення, а додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року в справі № 500/429/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 31 липня 2020 року.