Постанова 4854 № 400/638/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/638/20 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Держпраці у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови від 17 січня 2020 року №1-КП,- В С Т А Н О В И Л А : 05 лютого 2020 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Держпраці у Миколаївській області, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову №1-КП від 17.01.2020 про накладення штрафу на позивача уповноваженими посадовими особами у розмірі 141 690,00 грн. В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначив, що відповідач протиправно, порушуючи п. 2 ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», неповно та не об`єктивно, упереджено, допускаючи заходи, що не передбачені законом, перешкоджаючи праву позивача на законний захист, порушуючи визначені принципи державного нагляду (контролю), спираючись лише на очевидно незаконний та необґрунтований акт перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому містяться обставини, що не відповідають дійсності, виніс оскаржувану постанову, яка є незаконною та необґрунтованою, а отже підлягає скасуванню. Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що відповідно до Порядку №509 штрафи накладаються, в тому числі, на підставі акту перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Відповідачем дотримано визначену процедуру накладення штрафу. В ході фактичної перевірки управлінням ДПС, на торговому об`єкті позивача (Master Pro), виявлено продавця жіночої статі на бейджеку якої написано « ОСОБА_2 » та яка в усній формі повідомила інспекторам, що працює у ФОП ОСОБА_1 два тижні. Письмові поясненні надавати вона відмовилася та покинула приміщення торгового об`єкту. В ході даної перевірки позивач не надав жодних документів, які б засвідчили наявні правовідносини між підприємцем та працівником, роботу якого зафіксовано під час фактичної перевірки. За висновками управління ДПС позивачем допущено до виконання трудових обов`язків працівника без укладення трудового договору та не надано повідомлення до органів ДФС відносно цієї особи. Позивач до суду надав пояснення, в яких спростовував доводи відповідача та зазначав про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року позовну заяву ФОП ОСОБА_1 задоволено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що дії посадових осіб управління Держпраці під час вжиття заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності відповідають вимогам чинного законодавства України. Судом першої інстанції помилково застосовано норми Порядку №509 в редакції чинній до виникнення оскаржуваних правовідносин. Позивач до суду надав пояснення, які по суті є відзивом на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. ФОП ОСОБА_1 06.12.2005 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 138). В період з 30.10.2019 по 10.11.2019 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з метою перевірки використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків та зборів до бюджету, що підтверджується наказом від 29.10.2019 №561 та направленням на перевірку від 30.10.2019 №693/14-29-01 (а.с. 12-13). Результати перевірки оформлені актом від 11.11.2019 №227/14-29-33-05-11/3023604593 (а.с. 11), який позивачем отримано 14.11.2019 (а.с. 51, на звороті). За висновками даного акту під час перевірки встановлено порушення п. 2 постанови Кабміну України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення ДФС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», а саме не надання повідомлення ДФС до початку роботи працівника. Відповідно до змісту п. 1.2 акту Головним управлінням ДПС у Миколаївській області проведено перевірку об`єктів розташованих за адресами: АДРЕСА_3, торговий об`єкт Master Pro; м. Миколаїв, пр.Центральний, підземний пішохідний перехід, торговий об`єкт Master Pro, які належать платнику податків ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до п. 2.3, 2.4 акту до перевірки надано пояснення від ОСОБА_3 , копію її паспорта та РНОКПП, копію трудового договору від 27.07.2019 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , копію договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2019. На момент проведення фактичної перевірки встановлено, що 31.10.2019 о 11:15 на об`єкті магазин за адресою: АДРЕСА_3, підземний пішохідний перехід, торговий об`єкт Master Pro, знаходилася ОСОБА_3 , яка в письмовій формі надала пояснення про те, що вона працює у ФОП ОСОБА_1 продавцем з серпня 2019 року за трудовим договором та отримує заробітну плату в розмірі 4 173,00 грн. 31.10.2019 о 10:47 на об`єкті магазин за адресою: АДРЕСА_3 , торговий об`єкт Master Pro, знаходилася продавець жіночої статі, на бейджику якої написано « ОСОБА_2 », на запитання скільки вона працює у даного ФОП вона відповіла, що небагато - два тижні, здійснила дзвінок та пішла з магазину. Потім прийшов ФОП ОСОБА_1 та в усній формі пояснив, що здійснює діяльність на даному об`єкті самостійно, що фактично не відповідало дійсності. 08.11.2019 о 11:30 здійснено повторний вихід на об`єкт магазин за адресою: АДРЕСА_3 , торговий об`єкт Master Pro, та в ході фактичної перевірки встановлено, що даний об`єкт не працює. 31.10.2019 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ДПС подано повідомлення про прийняття на роботу чотирьох працівників із зазначенням початку роботи з 01.11.2019, серед яких відсутня особа на ім`я « ОСОБА_2 » (а.с. 57). Листом ГУ ДПС у Миколаївській області від 03.12.2019 №1840/9/14-29-33-05-07 підтверджується, що матеріали перевірки, в тому числі, акт від 11.11.2019 №227/14-29-33-05-11/3023604593 отримані управлінням Держпраці 05.12.2019 (а.с.48). 10.12.2019 за вих. №02/6800 управлінням Держпраці на адресу позивача направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу. Додатково повідомлено, що розгляд даної справи буде здійснено протягом 45 днів починаючи з 06.12.2019 (а.с. 39). Позивачем дане повідомлення отримано 12.12.2019 (а.с. 41). 19.12.2019 від позивача до управління Держпраці у Миколаївській області надійшли заперечення на акт перевірки від 11.11.2019 в яких, крім іншого, зазначалося про незгоду з висновками проведеної перевірки та їх невідповідності фактичним обставинам. На підставі висновків акта перевірки від 11.11.2019 №227/14-29-33-05-11/3023604593 управлінням Держпраці у Миколаївській області прийнято постанову від 17.01.2020 №1-КП, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України позивачеві визначений штраф у розмірі 141 690 грн. (а.с. 45-47). Зазначено, що відносно працівника позивачем допущено порушення вимог ч.1 ст. 21, ч.1,3 ст. 24 КЗпП України. Не погоджуючись із застосованими штрафними санкціями, ФОП ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано положення Порядку №509 в частині вимог щодо строків розгляду справи про накладення штрафу на позивача, проведення інспекційного відвідування, складення та вручення акту інспекційного відвідування. Крім того, оскільки позивач уклав з фізичними особами цивільно-правові договори, які є предметом регулювання ЦК України, то у нього не виникло жодного обов`язку щодо надання тому чи іншому органу повідомлення за формою, встановленою постановою Кабміну України від 16.06.2015 №413. Враховуючи вищевикладене оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки підставою для її винесення став необґрунтований висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 11.11.2019. Судова колегія частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. На думку судової колегії для правильного вирішення оскаржуваних правовідносин необхідно встановити наявність підстав, дотримання законодавчо визначеної процедури винесення оскаржуваної постанови, а також факт вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке визначена ст. 265 КЗпП України. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі Закон України № 877-V). Частиною четвертою статті 2 Закону України № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктами 1, 7 «Положення про Державну службу України з питань праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Згідно з Положенням про управління Держпраці у Миколаївській області, затвердженого наказом Держпраці №84 від 03.08.2018, (далі також - Положення №8) управління Держпраці у Миколаївській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується. З урахуванням зазначеного управління Держпраці у Миколаївській області є уповноваженим органом щодо винесення оскаржуваної постанови. Згідно з ч. 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. №509 (далі Порядок №509). Судова колегія звертає увагу, що постановою Кабміну України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 №823 внесено зміни до Порядку №509 та виключено з нього пункти 5-8, пункти 2-4, 9-12 викладено у визначеній постановою редакції. З урахуванням зазначеного п. 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі, в тому числі, акту перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Дані норми свідчать про право керівника територіального органу Держпраці накласти штраф на підставі акта перевірки територіального органу ДПС, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стали висновки викладені в акті фактичної перевірки, яка була проведена ГУ ДПС у Миколаївській області. Відповідно до п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Відповідно до п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку. Проаналізувавши зазначені норми, судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо порушення відповідачем положень Порядку №509 в частині вимог щодо строків розгляду справи про накладення штрафу на позивача, оскільки строки розгляду справи про накладення штрафу становлять 45 днів з дня одержання акту ГУ ДПС у Миколаївській області, тобто в даному випадку до 19 січня 2020 року, оскаржувана постанова прийнята 17.01.2020 року, тобто в межах визначеного строку. Необхідність проведення інспекційного відвідування, складення та вручення акту інспекційного відвідування в даному випадку відсутня, оскільки підставою винесення оскаржуваної постанови став акт фактичної перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області від 11.11.2019, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Згідно з частиною 2 статті 265 КЗпП України (в редакції чинній на період виникнення оскаржуваних правовідносин) юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (абзац 2 частини 2 статті 265 КЗпП України), порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини (абзац 6 частини 2 статті 265 КЗпП України). В оскаржуваній постанові управлінням Держпраці зроблено висновки, що позивачем, порушуючи вимоги Порядку №413, допущено порушення вимог ч.1 ст. 21, ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України. Відповідно до ч.1,3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015 встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Логіко-граматичне тлумачення статті 24 КЗпП України та системний аналіз вищевказаних норм дає підстав для висновку, що підставою для притягнення до відповідальності юридичної або фізичної-особи підприємця, які використовують найману працю, за порушення частини 3 статті 24 КЗпП України на підставі частини 2 статті 265 КЗпП України є встановлений факт неукладення трудового договору між цією особою і працівником та/або неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, при умові фактичного виконання працівником трудових функцій. Відтак, відповідальність за неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування настає за фактичний допуск до роботи особи, яка вже є працівником та, відповідно, з якою укладено трудовий договір, тобто після укладення трудового договору, але до повідомлення про це відповідний орган виконавчої влади. Факт допуску працівника до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування має довести відповідач. Судова колегія звертає увагу, що ненадання повідомлення ДПС до початку роботи працівника або факт виконання таким працівником роботи без оформлення трудового договору має підтверджуватися належними та допустимими доказами, на основі яких посадова особа органу Держпраці матиме змогу вірно вирішити питання щодо наявності підстав для накладення штрафу, тобто належним чином необхідно довести факт вчинення ФОП ОСОБА_1 порушення норм КЗпП України. Обґрунтовуючи свою позицію ФОП ОСОБА_1 зазначав про відсутність будь-яких трудових відносин з виявленою управлінням ДПС особою на ім`я « ОСОБА_2 », а також про невідповідність висновків, викладених в акті управління ДПС, дійсним обставинам справи. За таких умов судова колегія вважає помилковим проведення судом першої інстанції аналізу норм законодавства щодо можливості укладення позивачем цивільно-правових договорів з працівниками, оскільки дані висновки виходять за межі доводів позивача та жодним чином не стосуються предмету спору. Відповідно до п. 80.6 ст. 80 ПК України під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо). Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Проаналізувавши висновки перевірки, зазначені в п. 2.4. акту від 11.11.2019 №227/14-29-33-05-11/3023604593 (в частині щодо виконання функцій продавця особою на ім`я « ОСОБА_2 »), судова колегія зазначає про їх необґрунтованість та недоведеність жодними належними та достовірними доказами, в тому числі письмовими поясненнями особи « ОСОБА_2 », можливою фотофіксацією тощо. При цьому, долучені до акту перевірки документи підтверджують належні та відповідні нормам законодавства України дії позивача щодо оформлення трудових відносин щодо інших працівників, зокрема, ОСОБА_3 . Судова колегія враховує, що посадовою особою відповідача жодним чином не враховано пояснення ФОП ОСОБА_1 про відсутність в нього працівника на ім`я ОСОБА_2 та про неналежне встановлення працівниками ДПС такої особи, які на адресу управління Держпраці надійшли 19.12.2020 (а.с.66-68). Враховуючи викладені обставини, судова колегія погоджується з висновком суду про відсутність підстав для притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_1 відповідно до абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України, що свідчить про протиправність постанови про накладення штрафу №1-КП від 17.01.2020, яка вірно скасована судом першої інстанції. Доводи апелянта зазначених висновків не спростовують, проте свідчать про помилковість підстав, якими суд першої інстанції обґрунтував можливість задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно по суті дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, але не з підстав порушення відповідачем вимог Порядку №509 та права позивача щодо укладення цивільно-правових договорів з працівниками, а з підстав того, що порушення ним норм КЗпП України щодо допуску до роботи особи без укладання трудового договору не доведено належними та достовірними доказами. Враховуючи зазначене, мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення слід змінити у відповідності до частини 4 статі 317 КАС України з підстав, наведених у мотивувальній частині постанови апеляційного суду. Судова колегія зазначає, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 06 лютого 2019 року. Тому постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст. ст. 308, 311, 317, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу управління Держпраці у Миколаївській області - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року - змінити з підстав задоволення позову. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: О.В.Єщенко