Постанова 4854 № 540/471/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/471/20 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Стас Л. В., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі ГУПФУ в Херсонській області), в якому просив: - визнати дії щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті щомісячного пенсійного забезпечення з 01.03.2017 року - протиправними; - зобов`язати здійснити нарахування та виплатити пенсію з 01.03.2017 року без обмежень граничного розміру пенсії з урахуванням проведених виплат. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказав на те, що з 23.11.1983 року перебуває на обліку в Херсонському сервісному центрі ГУПФУ в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років (льотний екіпаж) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ). Його стаж за вислугу років складає 75 років 4 місяці 22 дні. Проте, на думку ОСОБА_1 , Пенсійний фонд з 01.03.2017 року проводить виплату йому пенсії не в нарахованому розмірі, а обмежує сумою в 10 740 грн., тобто розміром десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає протиправним таке обмеження, оскільки п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 року передбачає, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), позов ОСОБА_1 задоволено частково. Так, суд визнав протиправними дії ГУПФУ в Херсонській області щодо нарахування та виплати з обмеженим граничним розміром ОСОБА_1 пенсії за період з 01.03.2017 року по 31.12.2017 року в сумі 10 740 грн. Зобов`язав ГУПФУ в Херсонській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.03.2017 по 31.12.2017 року без обмежень її максимальним розміром в сумі 10 740 грн. з урахуванням виплачених сум. В інший частині позову, суд відмовив. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що обмеження розміру пенсії сумою 10 740 грн. введено шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 року (далі - Закон №911-VIII), пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» якого, передбачено, що його дія, в частині визначення максимального розміру пенсії, застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Суд вважав, що дана норма є недвозначною до розуміння та прямо передбачає, що положення цього Закону, зокрема, й щодо обмеження граничного розміру пенсії сумою в 10 740 грн. застосовується виключно до пенсій, які призначаються, починаючи з 1 січня 2016 року. За таких обставин, враховуючи те, що пенсія ОСОБА_1 призначена за Законом України «Про пенсійне забезпечення» до 1 січня 2016 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що обмеження згідно Закону №911-VIII від 24.12.2015 року, зокрема, в частині визначення максимального розміру пенсії, застосуванню до нього не підлягають. Аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі - Закон №3668-VI), суд першої інстанції зазначив, що вказані норми стосуються виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011р., та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії. Таким чином, на думку суду, вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. У даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в частині задоволення позову, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ГУПФУ в Херсонській області в апеляційній сказі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник вважав, що пенсія позивачу виплачувалася відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, ч.3 ст. 85 Закону №1788- ІІ, де зазначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, у яких на дату набрання чинності Законом №3668-VI перевищував 10 740 грн. Оскільки з 01.03.2017 р. розмір пенсії позивача перевищував десять прожиткових мінімумів, були встановлені граничні обмеження і позивачу нараховувалася пенсія. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, частині відмови в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що висновки, викладені в судовому рішенні є помилковими та суперечать чинному законодавству, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник указав на те, що п. 2 р. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI чітко передбачає, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ним чинності. За таких обставин, враховуючи, що пенсія йому була призначена в 1983 році, тобто, до набрання чинності Закону № 3668-VI, є підстави вважати, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на його пенсію. Таким чином, за твердженням ОСОБА_1 , дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплати щомісячного пенсійного забезпечення з 01.03.2017 року і в подальшому, в тому числі, з 01.01.2018 року є протиправними. ОСОБА_1 вказує, що його позиція заснована на правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 12 листопада 2019 року у справі №360/1428/17. Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзивів на апеляційні скарги. Враховуючи, що апеляційні скарги подані на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розглянув справу в порядку письмового провадження. Обставини справи. Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Херсонській області з 23.11.1983 року та отримує пенсію за вислугу років (льотний екіпаж) відповідно до Закону № 1788-XII. У зв`язку з тим, що пенсія позивача не перевищувала граничний розмір пенсії, встановлений ч. 3 ст. 85 Закону № 1788-XII, обмеження щодо її виплати не застосовувалися. З березня 2017 року Пенсійний фонд почав застосовувати обмеження розміру пенсії, адже за результатами перерахунку її граничний розмір перевищував 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність на вказаний бюджетний рік. Пенсійні виплати за результатами перерахунку становили: з 01.03.2017 року 13022,96 грн.; з 01.03.2018 року 17825,91 грн.; з 01.03.2019 року 22227,95 грн. Водночас, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 3 ст. 85 Закону № 1788-XII, позивачу пенсія виплачувалась в наступному розмірі: - в період з 01.03.2017 року по 31.12.2017 року - 10740 грн. в місяць; - в період з 01.01.2018 року по 28.02.2018 року - 13022,96 грн. в місяць; - в період з 01.03.2018 року по 30.06.2018 року - 13730 грн. в місяць; - в період з 01.07.2018 року по 30.11.2018 року - 14350 грн. в місяць; - в період з 01.12.2018 року по 30.06.2019 року - 14970 грн. в місяць; - в період з 01.07.2019 року по 30.11.2019 року - 15640 грн. в місяць; - в період з 01.12.2019 року по дату звернення до суду - 16380 грн. в місяць. Не погоджуючись з застосуванням таких обмежень, позивач направив до ГУ ПФУ в Херсонській області заяву про здійснення перерахунку пенсії, в якій просив здійснити перерахунок та виплату його пенсії з 01.03.2017 року без обмеження її розміру. Листом від 31.01.2020 року № 187-14/П-02/8-2100/20 відповідач надав відповідь про те, що розмір його пенсії обмежено на підставі ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційних скарг і висновків суду першої інстанції. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги ГУ ПФУ в Херсонській області та для часткового задоволення апеляції ОСОБА_1 , з огляду на таке. У відповідності до ст. 53 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком. Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку (статті 64-67, 69), одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років (статті 54 і 55), крім пенсій працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах. Працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66,69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія. За правилами пп. «в» п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (далі - Порядок №418) заробіток для обчислення пенсій працівникам льотно-випробного складу визначається в такому порядку: у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Водночас, згідно ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Досліджуючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів встановила таке. Ключовим доводом апеляції Пушкаря В.І. є помилковість висновків суду першої інстанції, що на розмір його пенсії розповсюджується Закон №3668-VI, адже в останньому є імперативна норма, яка забороняє встановлювати обмеження пенсії максимальним розміром, які призначені до набрання ним чинності, тобто до 01.10.2011 року. ГУ ПФУ в Херсонській області у своєї апеляції наполягає на тому, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує її максимальний розмір пенсії встановлений п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI, виплата пенсії, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Аналіз законодавчих норм, що регулюють фактичні обставини справи та встановлених обставин справи дають підстави для таких висновків. Так, ст. 2 Закону № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011 року, було визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Також, Законом № 3668-VI внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII та частину третю статті 85 цього Закону викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.». При цьому, згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Окрім того, ч. 3 ст. 85 Закону № 1788-XII доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.». Дію вказаної норми продовжено до 31 грудня 2017 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII. Аналогічних змін згідно Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року зазнала ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI. Колегія суддів не поділяє позицію суду першої інстанції, що до правовідносин, що виникають щодо наявності у позивача права на отримання пенсії без обмеження граничним розміром, у період з 01.03.2017 р. по 31.12.2017 р. слід застосовувати пункт 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №911-VIII, оскільки вказаний Закон за своїм змістом не є основним (спеціальним) законом у сфері пенсійного забезпечення, а виконує функцію допоміжного закону, яким внесено зміни до різних законодавчих актів, в тому числі, введено окреме положення стосовно тимчасового обмеження пенсії з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року розміром 10740 грн. до частини 3 статті 85 Закону №1788-XII. Так, частина 3 статті 85 Закону № 1788-XII, на підставі якої здійснюється нарахування та виплата пенсії позивачу, викладена в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011 року (основний закон), яким і було встановлено обмеження максимального розміру пенсії, із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року. Закон №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у пункті 2 Прикінцевих положень містить норму, яка передбачає, що визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Разом з тим, дана норма стосується призначення пенсій, а не їх перерахунку. Застереження у пункті 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 911-VIII, що обмеження виплати максимального розміру пенсії застосовуються з 1 січня 2016 року, означає, що пенсії, які призначені до 1 січня 2016 року та перевищують встановлений максимум, не можуть бути зменшені. Проте, їх перерахунок має відбуватися у відповідності до правил, передбачених абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI. Ураховуючи, що за результатами здійснення перерахунку на 01.03.2017 р. пенсія позивача становила більше граничного максимального її розміру, відповідачем цілком правомірно застосовано обмеження, відповідно ч. 3 ст. 85 Закону № 1788-XII (з урахуванням змін згідно Законів № 911-VIII від 24.12.2015 року та від 06.12.2016 року №1774-VIII) та виплата пенсія позивача здійснена у цей період у розмірі 10 740 грн. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо протиправності обмеження його пенсійних виплат максимальним розміром 10 740 грн. за період з 01.03.2017 по 31.12.2017 року є такими, що не підлягають задоволенню. Водночас аргументи суду першої інстанції щодо відсутності підстав для виплати пенсії позивачу без обмеження її граничним розміром з 01.01.2018 р. є такими, що засновані на наступних нормах законодавства. Так, як було зазначено вище, згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо). Аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії. Положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. Таким чином, пункт 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Колегія суддів зазначає, що вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI, оскільки це може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами, пенсія яким призначена після набрання чинності вказаного Закону. Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Враховуючи викладене, оскільки на момент набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI пенсія позивача не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на позивача не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI. Як вбачається зі встановлених по справі обставин, лише починаючи з 01 березня 2017 року внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний. Таким чином, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії. Зазначені положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому, обов`язкові для застосування. На підставі наведеного, відмова ГУ ПФУ в Херсонській області у перерахунку і виплаті пенсії позивачу без обмеження граничного розміру пенсії є законною і обґрунтованою та не призвела до зменшення розміру пенсії останнього, яку він отримував до цього. В даному випадку така відмова за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист. Правова позиція суду апеляційної інстанції побудована на висновках Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Не можна прийняти до уваги довід скаржника ОСОБА_1 щодо існування іншої позиції Верховного Суду, яка викладена в рішенні 12.11.2019 р. у справі №360/1428/17, оскільки судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19 дійшла висновку про необхідність відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі від 12 листопада 2019 року № 360/1428/17 та виклала позицію, що наведена вище. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Ураховуючи, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги ОСОБА_1 за період з 01.03.2017 р. по 31.12.2017 р. щодо нарахування пенсії без обмеження її максимальним розміром, неправильно розтлумачив норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, є підстави для скасування рішення в цій частині. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що в позові ОСОБА_1 необхідно відмовити останній не має права на відшкодування судових витрат, відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 КАС України. Тому, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат також слід скасувати. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас, п. 2 ч. 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ст. 263 КАС України, розглядаються, зокрема, справи щодо перерахунку пенсійних виплат. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності, відсутні підстави для касаційного оскарження даного рішення. Керуючись статтями: 308, 311, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій щодо застосування максимального розміру пенсії та про зобов`язання нарахувати та виплатити пенсію за період з 01.03.2017 по 31.12.2017 року без її обмежень максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, а також в частині розподілу судових витрат. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні вимог. В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 31.07.2020 року.