Постанова Вінницький апеляційний суд № 130/340/20

Справа № 130/340/20 Провадження № 22-ц/801/1121/2020 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 рокуСправа № 130/340/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Берегового О.Ю. (судді доповідача), суддів Шемети Т.М., Якименко М.М., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01 квітня 2020 року, ухвалене в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Шепеля К.А., дата складення повного тексту рішення 01 квітня 2020 року, встановив: В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач з 01 вересня 2019 року навчається в Хмельницькому Національному університеті на факультеті економіки і управління, однак відповідач свої зобов`язання щодо належного утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, не виконує, згоди щодо надання будь-якої матеріальної допомоги між сторонами не досягнуто, а тому остання змушена була звернутися до суду за захистом своїх прав. У зв`язку із вищевикладеним, позивач звернулася з даним позовом до суду та просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у зв`язку із навчанням на факультеті «Економіки та управління» Хмельницького національного університету в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів, щомісячно, на період її навчання у вищевказаному навчальному закладі, тобто до 30 червня 2023 року. Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01 квітня 2020 року позов задоволено частково. Вирішено, стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у зв`язку із навчанням на факультеті "Економіки та управління" Хмельницького національного університету, в розмірі 1/15 частини від усіх видів його доходу щомісячно, починаючи з 13 лютого 2020 року і до закінчення навчання у Хмельницькому національному університеті 30 червня 2023 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 56 (п`ятдесят шість) грн . Судові витрати у виді судового збору в сумі 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн 80 коп. віднесено на рахунок держави. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Обґрунтовуючи мотиви прийнятого рішення місцевий суд врахував обставини, визначені ст. 182 СК України, зокрема, матеріальне становище платника та одержувача аліментів, стан здоров`я дитини та відповідача, наявності на його утриманні іншої дитини від іншого шлюбу та наявні фінансові зобов`язання, а також виходив із принципів розумності і справедливості, врахування обставин справи та доведеності позову щодо визначеного розміру аліментів. Не погоджуючись з таким рішенням суду позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просила скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі та ухвалити нове про задоволення позову про стягнення аліментів на її користь в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу відповідача на період навчання на факультеті "Економіки та управління" Хмельницького національного університету. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач має стабільний дохід, оскільки останній працює вчителем фізкультури в ЗОШ №3 в м. Жмеринка та отримує пенсію по інвалідності у зв`язку з чим має можливість надавати допомогу у більшому розмірі чим визначив суд першої інстанції. Вважає, що визначений судом розмір аліментів суперечить принципам справедливого та достатнього розміру забезпечення повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Крім того, звертає увагу, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами понесення ним витрат на особисте лікування. Разом з тим, вважає, що суд першої інстанції неправомірно не взяв до уваги стан здоров`я позивача, а також термін стягнення аліментів на іншу дитину, який спливає 30 червня 2020 року. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 заперечив аргументи позивача викладені в апеляційній скарзі вказавши, що судом першої інстанції вірно враховано матеріальний стан позивача та відповідача. Разом з тим, зазначає, що він має третю групу інвалідності та фінансові зобов`язання зі сплати аліментів на іншу доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сплати штрафу за вчинене адміністративне правопорушення в розмірі 24085,00 грн., у зв`язку із чим несе фінансові витрати, які не дозволяють йому надавати допомогу позивачу в більшому розмірі ніж визначено судом першої інстанції. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 заперечила аргументи відповідача та підтримала доводи поданої нею апеляційної скарги. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги відповідача, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції частково не відповідає зазначеним вимогам. Судом достовірно встановлено, що згідно з копією паспорта позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітньою (а.с.3). Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання, позивач зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с.5). Відповідно до копії свідоцтва про народження батьком позивача вказано відповідача - ОСОБА_2 (а.с.6). Згідно з довідкою від 30 січня 2020 року, позивач є студенткою денної форми навчання першого курсу факультету економіки і управління Хмельницького національного університету (а.с.7). Відповідно до виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію позивач на період навчання зареєстрована та проживає в гуртожитку АДРЕСА_2 (а.с.8). Згідно з особовою карткою № 89683, оплата за проживання в гуртожитку складає 520 грн щомісячно (а.с.9). Як видно з копії квитанції від 20 серпня 2019 року, мати позивача сплатила 5200 грн за проживання позивача в гуртожитку на час навчального року (а.с.10). Відповідно до копії постанови державного виконавця від 27 вересня 2017 року з відповідача на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання повнолітньої доньки в сумі 800 грн щомісячно до виплати загальної суми 6000 грн, починаючи з 1 вересня 2017 року, а в подальшому у розмірі, визначеному судом до закінчення дочкою навчання у Донецькому національному університеті 30 червня 2020 року (а.с.23-24). Згідно з копією постанови державного виконавця від 5 листопада 2019 року, з відповідача на користь держави стягується штраф у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 24085,24 грн згідно зведеного виконавчого провадження №60452100 (а.с.25). Відповідно до копії постанови державного виконавця від 20 вересня 2017 з відповідача на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання доньки (позивача) у розмірі 50 % після відрахування податків від доходу боржника з урахуванням розміру поточних аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму відповідного віку щомісячно, до виплати загальної суми боргу 7593,75 грн, починаючи з 1 вересня 2017 року. В подальшому проводити утримання аліментів у розмірі визначеному судом, але не менше 50 % прожиткового мінімуму відповідного віку щомісячно до повноліття дитини (а.с.26). Згідно з копією таблиці нарахування заробітної плати, з урахуванням відомостей листа виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 10 січня 2020 року, середньомісячна заробітна плата відповідача в 2019 році, який працює в ЗОШ №3 м. Жмеринка, склала близько 6761 грн (а.с.27, 28-29). З листопада 2019 року з відповідача стягується штраф на користь держави в сумі 500 грн щомісячно, а також на виплату аліментів на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. При цьому виплачувалась як визначений щомісячний розмір аліментів, так і частково погашалась раніше виникла заборгованість. Згідно з довідкою Управління освіти Жмеринської міської ради від 12 березня 2020 року, заробітна плата відповідача складає близько 7750 грн щомісячно (а.с.31). Відповідно до копії виписки з акта МСЕК, відповідач є інвалідом третьої групи загального захворювання (а.с.32). Як видно з копії медичної документації, позивач має вади зору, зверталася за консультацією до Центру зору "Оптимал", проходила лікування останній раз в 2018 році (а.с.39, 40). Відповідно до копії рішення Жмеринського міськрайонного суду від 28 травня 2015 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринського району було скасовано рішення суду про визнання відповідача безвісно відсутнім (а.с.41-42). Згідно з інформацією з офіційного веб-сайту судової влади України та копій постанов з ЄДРСР, в 2019 році відносно ОСОБА_2 були розглянуті справи про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу в сумі 10200 грн (а.с.43-47). Відповідно до наданої відповідачем довідки № 1199/02-7-19 від 26 червня 2020 року, ОСОБА_2 отримав за період березень-червень 2020 року пенсію по інвалідності в розмірі 6115,20 грн. Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно із ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Як роз`яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 N 3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу . Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка). Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність витрат пов`язаних з навчанням окрім, як витрати на проживання в гуртожитку Хмельницького національного університету в розмірі 520 грн. щомісячно. Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження. Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17. Так, суд попередньої інстанції, пославшись на те, що позивачем не доведено понесення витрат, пов`язаних з навчанням, зокрема, витрат на купівлю підручників, вартість проїзду до навчального закладу та вартості навчання, не надав оцінки дійсним обставинам справи, не з`ясував чи потребує повнолітня донька такої матеріальної допомоги та чи наявна у батька можливість надавати таку допомогу, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про недоведеність вказаних витрат. Поряд з цим, судом першої інстанції враховано наявність фінансових зобов`язань відповідача, зокрема зі сплати штрафу про притягнення його до адміністративної відповідальності, а також заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як підставу для визначення аліментів в розмірі 1/15 частини від усіх видів доходу ОСОБА_2 , однак з вказаними висновками колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне. Наявність у відповідача фінансових зобов`язань зі сплати штрафу про притягнення його до адміністративної відповідальності, а також заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не звільняє останнього, як батька, від виконання свого обов`язку щодо належного утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання на рівні необхідному для розвитку дитини. Крім того, доводи відповідача в відзиві на апеляційну скаргу про те, що з останнього стягуються, щомісячно аліменти в розмірі 800 грн. на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заслуговують на увагу та спростовуються доводами апеляційної скарги і матеріалами справи з яких вбачається, що термін стягнення вказаних аліментів закінчився 30 червня 2020 року. Відповідачем доказів про його тяжкий матеріальний стан, понесені витрати на медикаментозне лікування ні до суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було. З матеріалів справи вбачається, що відповідач має стабільний дохід, орієнтовний розмір якого становить біля 9000,00 грн. щомісяця, який складається із заробітної плати та пенсії по інвалідності. Отже, визначений судом розмір аліментів в 1/15 частки від доходу останнього, не може бути достатнім розміром для забезпечення умов життя, необхідних для розвитку позивача. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, вважає, що позовні вимоги та доводи апеляційної скарги про стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини від доходу відповідача є необґрунтованими, оскільки такий розмір аліментів є завищеним, ставитиме відповідача в скрутне матеріальне становище та може призвести в подальшому до неможливості виконання судового рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки відповідач є працездатною особою, який повинен та має можливість надавати допомогу на утримання своєї дитини в більшому розмірі, а тому достатнім, справедливим та розумним розміром аліментів для забезпечення умов життя, необхідних для розвитку позивача та прагнення отримати освіту буде 1/6 частини від усіх видів доходу відповідача. Отже, обставини на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального права частково знайшли своє підтвердження. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам, суд неправильно застосував норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів, а також в частині розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01 квітня 2020 року змінити в частині розміру стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання у зв`язку із навчанням на факультеті "Економіки та управління" Хмельницького національного університету, збільшивши їх розмір з 1/15 на 1/6 частину від усіх видів його доходу щомісячно, починаючи з 13 лютого 2020 року і до закінчення навчання у Хмельницькому національному університеті 30 червня 2023 року, в частині розміру стягнутого на користь держави з ОСОБА_2 судового збору, збільшивши його розмір з 56 грн. до 559,98 грн. та відповідно в частині віднесених на рахунок держави судових витрат у виді судового збору зменшивши їх з 784,80 грн. до 280,82 грн. В інший частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 832,40 грн. за подання апеляційної скарги. Судові витрати у виді судового збору в сумі 428,80 грн. компенсувати за рахунок держави. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю. Береговий Судді: Т.М. Шемета М.М. Якименко