Постанова Київський апеляційний суд № 757/29477/19-п

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Балацька Г.О. за участі: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - адвоката Єрмака О.В., представника ОСОБА_2 - адвоката Войтенка І.В., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Єрмака О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - В С Т А Н О В И Л А: Цією постановою провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Постановою суду визнано доведеним те, що ОСОБА_1 , 17 травня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку з колишньою дружиною ОСОБА_2 , чим завдав шкоди її психічному здоров`ю. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Проте, враховуючи, що строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який передбачений ст. 38 КУпАП, закінчився, провадження в справі закрито на підставі положень п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник Єрмак О.В. в інтересах ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2020 як таку, що є формальною і односторонньою, ухваленою з порушенням матеріального і процесуального права, та прийняти нову, якою закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки відсутні належні та допустимі докази стосовно того, що ОСОБА_1 застосував до колишньої дружини психологічне чи будь-яке інше насильство. Але при цьому стороною захисту не заперечується обставина, що в означений день між колишнім подружжям дійсно виникло непорозуміння, але заперечується факт сварки, погроз, образ, принижень, чи будь-яких інших неправомірних дій ОСОБА_1 щодо колишньої дружини. ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, її неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду провадження з огляду і на те, що захист її прав в судовому засіданні здійснюється адвокатом Войтенком І.В. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та в його інтересах захисника Єрмака О.В., які наполягали на задоволенні апеляційної скарги щодо скасування постанови Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року та прийняття нової, якою закрити провадження за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Войтенка І.В., який заперечував проти задоволення апеляційних вимог, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, слід дійти наступного висновку. Апеляційний суд переглядає справу в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, визнаних судом доведеними, за досліджуваними вимогами апеляційної скарги. Згідно норми ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об?єктивне з?ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов?язаний, зокрема, з?ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з положеннями ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону судом першої інстанції в повній мірі не дотримані, оскільки постанова суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства невмотивована, а викладені в ній висновки - не відповідають фактичним обставинам справи. Так, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП. А саме, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ (в подальшому Закон), під домашнім насильством визнається діяння (діі або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. За вчинення домашнього насильства, що за своїм характером не тягне за собою відповідно до закону кримінальну відповідальність, передбачена відповідальність за ст. 173-2 КУпАП, ч. 1 якої в редакції станом на 17 травня 2019 року регламентує відповідальність за вчинення умисного діяння (дія або бездіяльність) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров?ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Тобто, обов?язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - є умисні дії//бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров?ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди. Згідно ст. 3 Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на колишнє подружжя. Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 188634, громадянин ОСОБА_1 17 травня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку з колишньою дружиною, громадянкою ОСОБА_2 , чим завдав останній психологічного тиску, а саме: ображав та висловлювався нецензурною лайкою, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 1). Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення вказані умисні дії ОСОБА_1 під час сварки з дружиною, які виразилися в образах та висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою. Під психологічним насильством, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, слід розуміти форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство, згідно п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону, - є форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення у небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Жодної з висвітлених ознак вказаних дій//бездіяльності в протоколі про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , що можуть тягнути за собою відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - не вказано, а суд першої інстанції, визнавши доведеним вчинення ОСОБА_1 сварки з колишньою дружиною ОСОБА_2 , надав цьому оцінку як завдання шкоди психічному здоров?ю (не конкретизувавши при цьому будь-яких дій//бездіяльності, які про це свідчать), а не як завдання психологічного тиску, як указано в протоколі, тобто явно вийшов за межі обставин, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, що є неприпустимим і тягне за собою безумовне скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови. За досліджуваними матеріалами справи випливає таке. Так, згідно матеріалів справи, 19 травня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до начальника Печерського УП ГУНП у м. Києві з заявою про вчинення колишнім чоловіком ОСОБА_1 по відношенню до неї та дитини ОСОБА_3 неправомірних дій, що зареєстрована в журналі ЄО за № 21212 від 19 травня 2019. При цьому згідно змісту заяви, що подана в неділю - 19 травня 2019 року, в п?ятницю, тобто 17 травня 2019 року, вона - ОСОБА_2 була вимушена викликати поліцію тому, що ОСОБА_1 декілька разів вдарив її по голові тільки за те, що вона хотіла переключити канал телебачення, по якому йшов фільм з нецензурною лексикою, а поряд перебував їх син. При цьому ОСОБА_1 наголосив, що якщо вона не виселиться з квартири добровільно, він зробить її з сином життя нестерпним, створить проблеми і все вирішить, щоб її з сином виселили з їх житла (а.с. 3-4). Згідно пояснень ОСОБА_2 від 23 травня 2019 року, 17 травня 2019 року, близько 21 год. 05 хв., вона повернулася до місця проживання разом з сином ОСОБА_3 , коли колишній чоловік ОСОБА_1 знаходився вже вдома і займався спортом, при цьому був увімкнутий телевізор з гучним звуком програмами з нецензурною лексикою, на що вона попросила телевізор вимкнути, так як в квартирі перебував син, але ОСОБА_1 на її прохання не звернув уваги. Через деякий час вона ще раз попросила вимкнути телевізор, але ОСОБА_1 ніяк не відреагував, тоді вона взяла пульт і виключила телевізор, що викликало агресію у ОСОБА_1 , який схопив її за руки і вдарив кілька разів рукою по голові. Вона втекла в іншу кімнату і викликала поліцію, по приїзду якої, вона одразу не змогла написати заяву про неправомірні дії ОСОБА_1 , оскільки перебувала в шоковому стані. До медичних установ вона не зверталась. При всіх цих подіях був присутній їхній спільний син (а.с. 6). Як слідує з даних протоколу прийняття заяви ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення від 23 травня 2019 року, 17 травня 2019 року, близько 21 год. 05 хв., за адресою: АДРЕСА_1 колишній чоловік ОСОБА_1 завдав тілесні ушкодження (а.с. 5). Проте, і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Войтенко І.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , не зміг пояснити, чому ОСОБА_2 не звернулася до медичної установи для фіксування спричинення їй тілесних ушкоджень в результаті протиправних дій ОСОБА_1 за подій 17 травня 2019 року. Тобто, з наданих пояснень ОСОБА_2 та даних протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення - не випливають обставини, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення чи визнані судом доведеними щодо вчинення ОСОБА_1 на ОСОБА_2 психологічного тиску у виді образ та висловлювань нецензурними словами чи завдання шкоди її психічному здоров?ю, чи психологічного тиску на неї внаслідок сварки між ними 17 травня 2019 року, а вказані обставини спричинення їй тілесних ушкоджень, які нічим не підтверджені. На противагу вказаним обставинам в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , заперечуючи свою вину у вчиненні домашнього насильства, пояснив, що колишня дружина обмовляє його з метою його дискредитації при вирішенні позову про поділ спільного сумісного майна подружжя. Так, з січня 2019 року вони розлучені, проте проживають разом в чотирьох кімнатній квартирі, яку умовно поділили між собою для користування. Комунальні послуги оплачує повністю він. Протягом 2019 року ОСОБА_2 неодноразово викликала наряд поліції начебто під приводом її побиття ним-колишнім чоловіком. Однак, після кожного прибуття, працівники поліції жодного разу не встановили наявність обставин домашнього насильства по відношенню до колишньої дружини і тільки за обставин подій 17 травня 2019 року вперше був складений щодо нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, але не одразу, а пізніше у відділку поліції, куди він з?явився за викликом, не знаючи його причин, і надав пояснення. Щодо подій 17 травня 2019 року, як надавав пояснення ОСОБА_1 28 травня 2019 року (а.с. 7) та в суді апеляційної інстанції, він, у вечірній час один перебував в квартирі, де бігав на біговій доріжці, при цьому гучно був увімкнутий звук телевізора, коли до квартири зайшла колишня дружина - ОСОБА_2 та син. Вона попросила зробити тихіше звук в телевізорі, на що він відповів, що коли закінчить бігати, тоді і вимкне. Потім йому стало зле і він приліг, забувши вимкнути телевізор, через що колишня дружина почала кричати та розбила пульт. Хто саме викликав поліцію: він чи колишня дружина - вказати з достовірністю не зміг. І тільки після надання ним- ОСОБА_1 пояснень 28 травня 2019 року був складений протокол про адміністративне правопорушення щодо нього. Остання обставина підтверджується даними з досліджуваного протоколу про адміністративне правопорушення щодо його складання 28 травня 2019 року, а тому є незрозумілим, чому протокол не був складений працівниками поліції по прибуттю 17 травня 2019 року за обставин спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 під час сварки між ними, як на те вказувала остання в заявах та поясненнях від 19 та 23 травня 2019 року та що було відображено в протоколі про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23 травня 2019 року, а лише 28 травня 2019 року за начебто вчинення домашнього насильства 17 травня 2019 року щодо завдання ОСОБА_1 психологічного тиску на ОСОБА_2 у спосіб образ та виразів нецензурною лайкою, у зв?язку з чим можна погодитися з доводами сторони захисту, що працівники поліції 17 травня 2019 року не знайшли підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за вчинення ним домашнього насильства. На вчинення такого насильства 17 травня 2019 року не вказує і долучена за клопотанням адвоката Войтенка І.В. і копія рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року, яким видано обмежувальний припис, - оскільки дане рішення оскаржується в суді апеляційної інстанції, а крім того, у рішенні є лише констатація обставини подання заяви ОСОБА_2 19 травня 2019 року до Печерського УП ГУ НП у м. Києві про влаштування ОСОБА_1 сімейної сварки 17 травня 2019 року, в ході чого завдав психологічного тиску, після проведення перевірки якої було складено протокол про адміністративне правопорушення, що загалом не відповідає змісту заяви ОСОБА_2 від 19 травня 2019 щодо нанесення їй колишнім чоловіком ударів по голові. Отже, підводячи підсумки за дослідженими доказами, слід дійти висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ГР № 188634, які, за будь-яких обставин, ніяким чином не вказують на домашнє насильство у розумінні Закону, у зв?язку з чим матеріали справи поверталися до Печерського УП ГУ НП у м. Києві для додаткової перевірки та дооформлення постановою Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року, - а тому постанова Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року стосовно ОСОБА_1 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Приймаючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції звертає увагу і на порушення судом першої інстанції положень ст. 268 КУпАП, які регламентують обов?язкову присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ст. 173-2 КУпАП, - оскільки судовий розгляд проведений за відсутності ОСОБА_1 . За викладеним, апеляційна скарга захисника Єрмака О.В. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу захисника Єрмака О.В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року, якою провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності - скасувати. Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Г.О.Балацька