Ухвала КАС ВС № 520/331/20

УХВАЛА 30 липня 2020 року м. Київ справа № 520/331/20 адміністративне провадження № К/9901/18051/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі № 520/331/20 за позовом ОСОБА_1 до Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса в якому просив: - визнати ненадання інформації по суті запитів та неправомірної відмови в наданні інформації посадовою особою Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса протиправними; - зобов`язати надати інформацію за запитом від 19 грудня 2019 року; Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року, у задоволені позовних вимог відмовлено. Слід зазначити, що судом першої інстанції справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження. Відмовивши у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що експерт та експертна установа можуть бути віднесені до кола розпорядників публічної інформації виключно в частині інформації з приводу використання бюджетних коштів. Між тим, поданий заявником запит стосувався іншого предмету, позаяк отримання суми коштів по рахункам за проведення експертиз у справах № 643/3419/19, № 643/16255/19, № 643/3401/19, № 640/5357/19, № 640/20560/18, № 640/20138/18 не відноситься до використання Інститутом бюджетних коштів, відносини з приводу чого хронологічно складаються вже після отримання коштів. Текст запиту заявника не містить будь-якого обґрунтування існування у даному конкретному випадку суспільного інтересу. Слід відмітити, що перелічені у запиті заявника справи є кримінальними провадженнями. Відповідно до ст.15 Закону України "Про судову експертизу" проведення судових експертиз державними спеціалізованими установами у кримінальних провадженнях за дорученнями слідчого, прокурора та суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються з Державного бюджету України. Отже, чинним законом України не передбачено виставлення державною спеціалізованою установою будь-яких рахунків на відшкодування вартості експертиз у кримінальних провадженнях, проведених за дорученнями слідчого, позаяк законом передбачено інший порядок взаємодії установи виконавця експертизи та платника коштів. Таким чином, документів, які були витребувані заявником за запитом про доступ до публічної інформації, не існує у якості фізичної речі матеріального світу. У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Згідно ч. 1 ст. 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого. Пункт 8 ч. 8 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Згідно ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас п. 2 ч. 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У свою чергу, за змістом п. 2 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України (Особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію. Критерії визначення питання щодо можливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження вказані в ч. 3 ст. 257 КАС України. У поданій касаційній скарзі позивач зазначає, що вона має фундаментальне та виняткове значення, однак при цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у пп. "а"-"г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06). Разом з тим, необхідно звернути увагу на позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі № 520/331/20. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов