Постанова КАС ВС № 225/5114/16-а

ПОСТАНОВА Іменем України 30 липня 2020 року Київ справа №225/5114/16-а адміністративне провадження №К/9901/34558/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Василенко Л.А., Васильєвої І.А.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Василенко Л.А., Васильєвої І.А.), В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог 8 вересня 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до Дзержинського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (далі також - відповідач), в якому просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки №18-57-723 прокуратури Донецької області від 6 липня 2012 року; скасувати рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії від 5 жовтня 2012 року та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, призначеної 3 липня 2009 року, на підставі довідки прокуратури Донецької області №18-57-753 від 6 липня 2012 року про розмір фактичної заробітної плати відповідно до частини четвертої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ), в редакції чинній станом на 3 липня 2009 року, з 1 жовтня 2012 року в розмірі 73 % місячного заробітку за відповідною посадою, виходячи з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги із збільшенням пенсії на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється за кожен рік страхового стажу понад 20 років; визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати з 1 червня 2015 року пенсії за вислугу років, призначеної 3 липня 2009 року; скасувати рішення відповідача про відмову в поновленні пенсії №303 від 13 червня 2016 року та зобов`язати відповідача поновити виплату з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року пенсії за вислугу років позивачу, призначеної 3 липня 2009 року та перерахованої на підставі довідки прокуратури Донецької області №18-57-753 від 6 липня 2012 року. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції визнав неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду в м. Дзержинську щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки №18-57-723 прокуратури Донецької області від 6 липня 2012 року; скасував рішення Управління Пенсійного Фонду в м. Дзержинську про відмову в перерахунку пенсії від 5 жовтня 2012 року та зобов`язав Управління Пенсійного Фонду в м. Дзержинську здійснити перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 3 липня 2009 року, на підставі довідки прокуратури Донецької області №18-57-753 від 6 липня 2012 року про розмір фактичної заробітної плати відповідно до частини четвертої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинної станом на 3 липня 2009 року, з 1 жовтня 2012 року в розмірі 73 відсотків місячного заробітку за відповідною посадою, виходячи з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги із збільшенням пенсії на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється за кожен рік страхового стажу понад 20 років; визнав неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду в м. Дзержинську щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати з 1 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року пенсії за вислугу років, призначеної 3 липня 2009 року; скасував рішення Управління Пенсійного Фонду в м. Дзержинську про відмову в поновленні пенсії №303 від 13 червня 2016 року та зобов`язав Управління Пенсійного Фонду в м. Дзержинську поновити виплату з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначеної 3 липня 2009 року та перерахованої на підставі довідки прокуратури Донецької області №18-57-753 від 6 липня 2012 року; зобов`язав Управління Пенсійного Фонду в м. Дзержинську Донецької області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою пенсією та належною до сплати сумою пенсії після її перерахунку, починаючи з 1 жовтня 2012 року по 31 березня 2015 року, а також виплатити в повному обсязі пенсію за вислугу років, перераховану на підставі довідки прокуратури Донецької області №18-57-753 від 6 липня 2012 року, за період з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідач у 2012 році зобов`язаний був здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинній станом на 3 липня 2009 року, а з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених спеціальним законом, у зв`язку з цим підстави для невиплати позивачу пенсії, відпали. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки №18-57-723 прокуратури Донецької області від 6 липня 2012 року; скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про відмову в перерахунку пенсії від 5 жовтня 2012 року; зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області здійснити перерахунок пенсії призначеної 3 липня 2009 року, на підставі довідки прокуратури Донецької області №18-57-753 від 6 липня 2012 року про розмір фактичної заробітної плати відповідно до частини четвертої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, в редакції чинної станом на 3 липня 2009 року, в розмірі 73 відсотків місячного заробітку за відповідною посадою, виходячи з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги із збільшенням пенсії на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється за кожен рік страхового стажу понад 20 років, з 1 жовтня 2012 року, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом, передбаченого статтею 99 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області задоволено; постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції, щодо наявності у позивача права на виплату їй спірної пенсії, з огляду на втрату чинності з 1 червня 2015 року статей стосовно пенсійного забезпечення у порядку та на умовах, передбачених спеціальним законом, є помилковим. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року та залишити в силі постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2016 року. Касаційна скарга обґрунтована тим, що з моменту призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у держави виник обов`язок виплачувати пенсію в повному обсязі незалежно від заробітку одержаного після виходу на пенсію. Також позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень Закону №213-VІІІ та Закону №911-VIII, якими внесено зміни до законів щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури, наслідком чого позивачу безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог про поновлення виплати пенсії з 1 червня 2015 року. Крім того, позивач вважає ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, якою частину її позовних вимог залишено без розгляду, незаконною, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що про існування рішення відповідача від 5 жовтня 2012 року №12777/03, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, позивач дізналася лише 21 червня 2016 року. Враховуючи зазначене, позивач наполягає на тому, що їй не було відомо про порушення відповідачем у 2012 році її права на перерахунок пенсії. Позиція інших учасників справи 27 грудня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №225/5114/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду. Суддя-доповідач ухвалою від 29 липня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №225/5114/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 липня 2020 року. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з 10 липня 1998 року по теперішній час. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області з 3 липня 2009 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1789-ХІІ. Пенсія була призначена у розмірі 73 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати за відповідною посадою станом на час призначення пенсії, в тому числі, із збільшенням на один відсоток місячного 7 липня 2012 позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії по стажу та заробітку. До заяви позивачем було подано довідку прокуратури Донецької області від 6 липня 2012 року №18-57-723. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області на підставі заяви позивача здійснено перерахунок пенсії по заробітку з 3 липня 2012 року. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області від 5 жовтня 2012 року позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії по заробітку, оскільки встановлено недоцільність перерахунку пенсії на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІІ з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці органів прокуратури» та довідки про заробітну плату. Приймаючи зазначене рішення відповідач керувався нормами статті 50-1 Закону №1789-ХІІ із змінами, внесеними у статтю Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи №3668-V1 від 8 липня 2011 року, згідно з якою працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою вказаної статті, за наявності необхідного стажу на посадах прокурорів та слідчих прокуратури, пенсія призначається в розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті, тобто, 20 років. Листом Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області від 5 жовтня 2012 року №12777/03 позивача було повідомлено про вищезазначені обставини щодо відмови в перерахунку пенсії. Зазначений лист був отриманий позивачем. 15 червня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій зазначив, що в 2012 році позивачу було здійснено перерахунок пенсії по заробітку, який в подальшому був скасований, на підставі чого просив повідомити про наявні рішення відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії в 2012 році. Відповідач листом від 21 червня 2016 року повідомив позивача, що про відмову в перерахунку пенсії по стажу позивача було повідомлено листом від 17 липня 2012 року №10631/03, а про рішення щодо відмови в перерахунку по заробітку листом від 5 жовтня 2012 року №12777/03. Також, відповідач в додатку до цього листа направив рішення від 5 жовтня 2012 року про відмову в перерахунку пенсії по заробітку. 27 липня 2016 року на виконання постанови Дзержинського міського суду від 6 липня 2016 року у справі №2а/225/38/2016 відповідачем здійснено з 1 січня 2016 року перерахунок, призначеної з 3 липня 2009 року пенсії, відповідно до частини четвертої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинної станом на 3 липня 2009 року, з 1 січня 2016 року в розмірі 73 відсотків місячного заробітку за відповідною посадою, виходячи з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги із збільшенням пенсії на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється за кожен рік страхового стажу понад 20 років, на підставі довідки прокуратури Донецької області №18-57-155 від 17 червня 2016 року про розмір фактичної заробітної плати. Зазначене підтверджується розпорядженням від 27 липня 2016 №171424. З 1 квітня 2015 року позивачу було тимчасово зупинено виплату пенсії за вислугою років відповідно до Закону №213-VІІІ. 9 червня 2016 року позивач звернулася до УПФУ в м. Дзержинську із заявою про поновлення з 1 червня 2015 року виплати призначеної в 2009 році на підставі частини четвертої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ пенсії за вислугу років. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області №303 від 13 червня 2016 року позивачу відмовлено в поновлені виплати пенсії відповідно до Закону №1789-ХІІ. Відповідач листом від 13 червня 2016 року та від 14 червня 2016 року відмовив позивачу в поновленні виплати пенсії, оскільки позивач до теперішнього часу працює на посаді прокурора, яка дає право на призначення пенсії за Законом №1789-ХІІ відповідно до Закону №213-VІІІ та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, то підстав для поновлення немає. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року відповідає, водночас постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року вказаним вище вимогам відповідає не повністю, а доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. На час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ. 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 2 березня 2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VIII). Згідно зі статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції Закону №213-VIII, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, в тому числі Законом №1789-ХІІ, пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Також Законом №213-VII внесено зміни до статті 47 Закону №1058-IV та визначено, що тимчасово, у період з 01 квітня по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, №1789-ХІІ, пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Водночас пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів. Оскільки до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону №1789-ХІІ. Отже, з 1 червня 2015 року особам, яким пенсія призначена, зокрема, згідно з Законом №1789-ХІІ, повинна бути відновлена виплата раніше призначеної пенсії. Разом з цим, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII), статтею 86 якого було визначено пенсійне забезпечення працівників прокуратури. При цьому, згідно із частиною п`ятнадцятою статті 86 Закону №1697-VI визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України"; Про державну службу"; Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується. Оскільки станом на час набрання чинності Законом №1697-VI позивач продовжував працювати на прокурорській посаді, то на нього поширюється дія цього Закону. Таким чином, позивач має право на виплату пенсії за період з 1 червня по 15 липня 2015 року. Зазначені висновки суду у цій справі узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 28 травня 2019 року у справі №466/10568/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №766/17303/16-а. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області щодо відмови у поновленні виплати з 1 червня 2015 року по 15 липня 2015 року пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначеної 3 липня 2009 року, та зобов`язати відповідача поновити виплату з 1 червня 2015 року по 15 липня 2015 року пенсії за вислугу років позивачу, призначеної 3 липня 2009 року. З приводу доводів касаційної скарги щодо незаконності ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, якою частину позовних вимог залишено без розгляду, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач листом від 5 жовтня 2012 року №1277/03 повідомив позивача про відмову в перерахунку пенсії, що підтверджується позивачем в позовній заяві, заяві до відповідача від 15 червня 2016 року та поясненнями, наданими в суді апеляційної інстанції, а також вбачається із касаційної скарги. Вищезазначене спростовує твердження позивача про те, що про порушення своїх прав позивач дізналася більше ніж через 3,5 роки після отримання рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії від 5 жовтня 2012 року в червні 2016 року. Отже, матеріалами справи підтверджено, що про відмову в перерахунку пенсії по заробітку позивачу було відомо ще в 2012 році. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що байдужість до своїх прав не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, а тому суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 21 грудня 2016 року за встановлених обставин дійшов вірного висновку про наявність підстав для залишення частини позовних вимог без розгляду відповідно до частини першої статті 100 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення). Аналогічна позиція щодо подібних причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року у справі №0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18 та від 22 січня 2020 року у справі №826/4464/17, в яких суд зазначив, що пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій з достатньою повнотою, але постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року ухвалена з частковим неправильним застосуванням норм матеріального, тому вона підлягає скасуванню в частині. Водночас, ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню. Висновки щодо розподілу судових витрат Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у сумі 1212,64 грн (до суду першої інстанції в розмірі 551,20 грн, що підтверджується квитанцією №7 від 7 вересня 2016 року, до суду касаційної інстанції в розмірі 661,44 грн, що підтверджується квитанцією №58 від 6 січня 2017 року). Оскільки позов задоволено частково, на користь позивача підлягає присудженню сплачені нею судові витрати на сплату судового збору у розмірі 303,16 грн. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні адміністративного позову про визнавання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області щодо відмови у поновленні виплати з 1 червня 2015 року по 15 липня 2015 року пенсії за вислугу років, призначеної 3 липня 2009 року, та зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області поновити виплату з 1 червня 2015 року по 15 липня 2015 року пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначеної 3 липня 2009 року. Прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову. Визнати протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області щодо відмови у поновленні виплати з 1 червня 2015 року по 15 липня 2015 року пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначеної 3 липня 2009 року. Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області поновити виплату з 1 червня 2015 року по 15 липня 2015 року пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначеної 3 липня 2009 року. В іншій частині Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року залишити без змін. Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року залишити без змін. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (РНОКПП 21970814) у розмірі 303 (триста три) гривні 16 коп. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді: Н.В. Коваленко С.М. Чиркін