Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/296/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/296/20 пров. № А/857/3606/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Гавгун С.Р., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Кулі Є.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості, - суддя (судді) в суді першої інстанції - Сподарик Н.І., справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення: 25.02.2020 р., ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив суд про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці ДФС (правонаступником якої є Галицька митниця Держмитслужби) про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000305/2 від 15.07.2019 р.; визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00821 від 15.07.2019 р. Львівської митниці ДФС (правонаступник - Галицька митниця Держмитслужби). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000305/2 від 15.07.2019 р. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00821 від 15.07.2019 р. Львівської митниці ДФС. Стягнуто з Галицької митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в сумі 1536 (тисяча п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп. Рішення мотивоване тим, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Натомість суд першої інстанції зазначає, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UA 209190.2019.048350 від 12.07.2019, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору в розмірі 3000 Євро. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при перевірці поданої митної декларації та документів, долучених до декларації, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб. Також скаржник вказує, що рахунок-фактура, поданий позивачем при митному оформленні товару, не може слугувати документом, що засвідчує вартість товару, за яку він був проданий у звичайному ході торгівлі, оскільки такий документ є лише наміром купити товар, а не підтвердженням купівлі товару, натомість касові та товарні чеки щодо здійснення оплати до митного оформлення не подавались. Також скаржник наводить законодавчо встановлений перелік документів, необхідних для митного оформлення товару, та вказує, що подані документи не містять всіх необхідних відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товару. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву на неї в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 придбав на території Королівства Іспанії транспортний засіб SEAT, модель: ALTEA XL, номер кузова НОМЕР_2 , 2014 року випуску за ціною 3000 Євро. У підтвердження цього факту купівлі-продажу продавцем видано рахунок фактуру №4 від 03.07.2019 р., на суму 3000 Євро. Митними органами країни відправлення 10.07.2019 р. оформлена митна декларація країни відправлення MRN №19PL402010Е0762110, у якій відображена ціна 3000 Євро. 12.07.2019 р. декларантом позивача подано до митного контролю Галицької митниці Держмитслужби митну декларацію № UA 209190.2019.048350 на товар Легковий автомобіль марки SEAT, модель: НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_2 , 2014 року випуску, визначивши ціну товару 3000 Євро. Відповідачем за результатами розгляду даної декларації видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209190/2019/00821 від 15.07.2019 та Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000305/2 від 15.07.2019, де скориговано вартість автомобіля до 5550 Євро за резервним методом митної вартості (а.с.18-19). У рішенні відповідач мотивував його прийняття наступним: митна вартість, заявлена декларантом, не може бути визначена у зв`язку з відсутністю документального підтвердження числових значень митної вартості та неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу (відсутні касові або товарні чеки, банківські платіжні документи). У органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР - 5 550 Євро. Касові або товарні чеки до митного оформлення не подавались (ч. 1 ст.368 МКУ), документи щодо оплати товару до митного оформлення не подавалися. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару становитиме 5 550 Євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На виконання вимог наведених норм декларант надав митному органу наявні у нього документи, що підтверджують задекларовану митну вартість ввезеного позивачем автомобіля і обраний ним метод її визначення, які описано вище. Водночас, митниця досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. При цьому, наявність таких сумнівів має бути обґрунтованою та мотивованою та базуватися на дослідженні документів, доданих до митної декларації та підтверджують виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Митний орган має повноваження витребувати у декларанта додаткові документи, перелік яких наведений у цій нормі. Отже, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є обов`язковою умовою витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть вважатися обґрунтованими, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що саме митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. На підтвердження заявленої митної вартості декларантом подано: рахунок- фактуру (інвойс) № 4 від 03.07.2019, копію митної декларації країни відправлення MRN №19PL402010Е0762110, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 18-06503829 від 19.06.2019, договір про надання послуг митного брокера № КДА 6 від 08.07.2019, акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2019/45770, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.82301-19 від 10.07.2019, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FM 117322 від 05.03.2018, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України KA 659013 від 20.11.1997. Щодо визначення митної вартості товару колегія суддів зазначає таке. Як описано вище, позивач визначив митну вартість товару за першим методом, тобто за ціною договору, а відповідач - за резервним. Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно з положеннями ст. 55 Митного кодексу України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, а саме, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Враховуючи зміст наведених норм законодавства та дослідивши надані сторонами письмові доказ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували зміст наданих декларантом документів, та не навів жодних обставин з посиланням на подані декларантом для митного оформлення документи, у яких заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Щодо визначення митним органом митної вартості товару на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п. 5 «Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет. Отже, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є достатньою підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Як зазначено вище, в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що воно прийняте у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком для підтвердження митної вартості, а документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР. Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував норми п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Водночас, митну вартість товару відповідач визначив також за другорядним методом (резервним), застосування якого передбачене ст. 64 Митного кодексу України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до п. 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Також відповідно до п. 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Однак, як вбачається із змісту оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів... митна вартість товару становитиме 5550 Євро». На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Тому суду не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою, без врахування технічного стану транспортного засобу та його індивідуальних особливостей, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару. При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів детальніше проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. За таких обставин колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товару не містить числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товару, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. А різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення Львівської митниці ДФС (правонаступником якої є Галицька митниця Держмитслужби) про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000305/2 від 15.07.2019 р. та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00821 від 15.07.2019 р. Львівської митниці ДФС (правонаступник - Галицька митниця Держмитслужби) є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі № 380/296/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. В. Святецький Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 30.07.2020 року