Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/1858/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1858/20 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ЖИТЛО БУД» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ЖИТЛО БУД» до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування постанови від 03.10.2019,- В С Т А Н О В И Л А : Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ЖИТЛО БУД» звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 03.10.2019 №87/19/073-8779. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2020 року позовну заяву повернуто позивачеві. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, та відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України дана позовна заява підлягає поверненню. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що копія оскаржуваної постанови була направлена на адресу позивача із зазначенням невірного поштового індексу та не було отримано позивачем, а про її існування стало відомо лише 13.01.2020 при ознайомленні з матеріалами справи №640/20663/19, тому наявні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якого зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду. Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу від 03.10.2019 №87/19/073-8779. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог ст. 160 КАС України та подачі суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів на їх підтвердження щодо існування дійсних, істотних обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду із адміністративним позовом у період з 07.11.2019 по 21.11.2019. Від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позову, в якій останній зазначив, що оскаржувана постанова була надіслана позивачу за адресою: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 87, оф. 11, однак повернулася за закінченням терміну зберігання, що також вбачається згідно поштового відправлення за трек-кодом №0104403943436. Так позивач зазначає, що відповідачем відправлено постанову на адресу позивача із зазначенням невірного поштового індексу, що в свою чергу спричинило обставини, за яких позивач не отримав вказану постанову. Обґрунтовуючи початок перебігу процесуального строку на звернення до суду, позивач у своїй заяві посилався на момент ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №640/20663/19. Розглянувши вказане клопотання, суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність зазначених позивачем підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом. Суд першої інстанції виходив з того, що як вбачається згідно даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2019 у справі №640/20663/19 відкрито провадження за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Житло Буд» про зобов`язання вчинити дії. 12.11.2019 від ТОВ «Гарант Житло Буд» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, а в подальшому 04.12.2019 надійшов відзив на позовну заяву, що свідчить про те, що ТОВ «Гарант Житло Буд» дізналося або могло дізнатися про порушення своїх прав раніше, зокрема з моменту ознайомлення з матеріалами справи за заявою від 12.11.2019, на підставі якої позивачем було підготовлено відзив в адміністративній справі №640/20663/19. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач мав можливість вжити своєчасних заходів щодо захисту свого порушеного права в межах встановленого КАС України строку звернення до адміністративного суду, але не скористався такою за відсутності поважних причин. Інших підстав, які б свідчили про існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду з даним позовом та могли бути визнані судом поважними, заявник не зазначив. Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для проведення позовної заяви відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з вимогами ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, згідно з Преамбулою Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94 (далі - Закон № 208/94) цей Закон встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Згідно ст.5 Закону № 208/94 постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову. Згідно ч. 1 ст. 112 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок Тому, при визначенні початку перебігу процесуального строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Згідно з частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. За приписами ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Разом із тим, колегія суддів вказує, що матеріали справи не містять доказів вручення позивачу оскаржуваної постанови. Саме по собі посилання відповідача на направлення такої постанови на адресу позивача не свідчить про отримання її позивачем та його обізнаність про порушення своїх прав та інтересів. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що про існування постанови про накладення штрафу від 03.10.2019 №87/19/073-8779 останній дізнався 13.01.2020 при ознайомленні з матеріалами справи №640/20663/19, що підтверджується копією розписки про ознайомлення. При цьому, висновок суду першої інстанції про обізнаність позивача з оскаржуваною постановою з огляду на подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи ще 12.11.2019, а також в подальшому відзиву на позовну заяву по справі №640/20663/19 не доводить того, що позивач ознайомився чи отримав постанову від 03.10.2019 №87/19/073-8779 раніше, ніж безпосередньо при ознайомленні 13.01.2020. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви відповідно до ч.2 ст.123 КАС України. Колегія суддів зазначає про помилковий висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, тому ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2020 року є передчасною та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ЖИТЛО БУД» - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2020 року - скасувати. Справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ЖИТЛО БУД» до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування постанови від 03.10.2019 направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 30.07.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна