Постанова 4855 № 640/7988/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7988/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив: - визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ОСОБА_1 другої групи інвалідності довічно, у зв`язку з захворюванням, що пов`язано з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити позивачу - ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності довічно, внаслідок захворювання, що пов`язано з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме на 02 жовтня 2018 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року позов задоволено частково, визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, у зв`язку з захворюванням, що пов`язано з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, викладену в листі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 07.02.2019 №15/2-Г-17 та зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, що пов`язано з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, відповідно до Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 №850, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі. Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що заява та інші передбачені Порядком №850 документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у МВС України відсутні, оскільки не були надіслані л/к УМВС України у Черкаській області до МВС України для розгляду та прийняття рішення. Позиція позивача в суді першої інстанції обґрунтовувалась тим, що відповідачем протиправно відмовлено в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності - довічно, внаслідок захворювання, що пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач 28 червня 1983 року був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, що підтверджується копією послужного списку (а.с.16-20). Під час проходження служби в органах внутрішніх справ, позивач у період з 01.10.1987 по 31.10.1987 року, з 01.11.1987 по 30.11.1987 року, з 01.12.1987 по 31.12.1987 року та з 01.01.1988 по 04.01.1988 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції та знаходився в зоні відчуження (м. Чорнобиль), всього 96 днів, що підтверджується довідкою Головного управління МВС України в Київській області від 07.02.2011 р. №27 (а.с.21) та маршрутним листом Головного управління МВС України в Київській області від 01.02.2011 р. № 20/Г-45 (а.с.22). Експертним висновком від 24.06.1992 р. № 1 позивачу встановлений основний та супутній діагноз захворювання та підтверджено, що захворювання отримано при виконанні службових обов`язків у зв`язку з аварією на ЧАЕС (а.с.23). Відповідно до Свідоцтва про хворобу від 16 травня 2005 року № 246 виданого Військово-лікарською комісією ЦГ МВС України встановлено що захворювання позивача пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ та виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також, відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 2001 року № 85, позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (а.с.24). 12 липня 2005 року, на підставі акту огляду МСЕК №702 з 25 лютого 2005 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності - тимчасово, зі ступеням втрати професійної працездатності 60 %, що пов`язано з виконанням службових обов`язків під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках серія КИ-3 № 000986 (а.с.27). 07 вересня 2009 року, на підставі акту огляду МСЕК № 956 ОСОБА_1 , з 01 серпня 2009 року було встановлено третю групу інвалідності - безстроково, зі ступеням втрати професійної працездатності 60 %, що пов`язано з виконанням службових обов`язків під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках серія КВ-3 № 000203 (а.с.28). 02 жовтня 2018 року, на підставі акту огляду МСЕК № 1362, позивачу встановлено другу групу інвалідності - довічно, у зв`язку з захворюванням, що пов`язано з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія АВ № 0977825 та посвідченням від 09 жовтня 2018 року серія НОМЕР_1 (а.с.29). Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втратив професійної працездатності Форми № 158/о серія НОМЕР_2 ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 60%, причиною якої визначено захворювання, що пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (а.с.30). 09 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства внутрішніх справ України з заявою вх.№Г-26 та відповідними документами щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення другої групи інвалідності, що пов`язана з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (а.с.31). Листом Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 07.02.2019 р. № 15/2-Г-17 позивачу відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, на підставі п. 4 Порядку № 850, у зв`язку з перевищенням дворічного терміну, що установлений вищевказаним порядком (а.с.13) Позивач, вважаючи зазначену відмову протиправною, звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що Законом №565-ХІІ не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені п. 4 Порядку №

850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком №

850. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Згідно з п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи. Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в п.п. 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність. Однак, за змістом п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» й, виходячи з положень якого обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 369/13187/17, від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а та від 17 квітня 2020 року у справі №822/736/17. В той же час, згідно з п. 9 Порядку № 850, Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених п. 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 530/1280/17, від 03 жовтня 2018 року у справах № 361/7249/17, від 13 червня 2019 року у справі №826/6354/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 823/2227/17. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний був прийняти рішення стосовно виплати одноразової грошової допомоги, а не повертати матеріали щодо позивача на доопрацювання, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що чинні норми закону не передбачають процедури повернення документів на доопрацювання. Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки, що ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Київській області не було надіслано усіх документів, передбачених Порядком №850. Водночас, зазначене не відповідає дійсності, оскільки в листі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 07.02.2019 р. № 15/2-Г-17 підставою відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги зазначено саме перевищення встановленого Порядком №850 дворічного терміну, що враховується при встановленні відповідної групи інвалідності та відповідного ступеня втрати працездатності при повторному огляді МСЕК, без будь-яких посилань на відсутність окремих документів. Не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо недослідження судом першої інстанції тієї обставини, що лист ДФОП МВС України від 07.02.2019 № 15/2-Г-17 не є відмовою в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , а є листом, адресованим безпосередньо л/к ГУМВСУ в Київській області щодо необхідності доопрацювання надісланих останнім матеріалів, оскільки зазначений лист був адресований безпосередньо позивачу, а не л/к ГУМВСУ в Київській області, як стверджує відповідач. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для визнання протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, у зв`язку з захворюванням, що пов`язано з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, викладену в листі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 07.02.2019 №15/2-Г-17. Щодо перевищення встановленого Порядком №850 дворічного терміну, що враховується при встановленні відповідної групи інвалідності та відповідного ступеня втрати працездатності при повторному огляді МСЕК, як підстави, викладеної у листі ДФОП МВС України від 07.02.2019 № 15/2-Г-17 щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги позивачу, колегія суддів дійшла наступних висновків. Так, 07 вересня 2009 року, на підставі акту огляду МСЕК № 956 ОСОБА_1 , з 01 серпня 2009 року було встановлено третю групу інвалідності - безстроково, зі ступеням втрати професійної працездатності 60 %, що пов`язано з виконанням службових обов`язків під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках серія КВ-3 № 000203 (а.с.28). 02 жовтня 2018 року, на підставі акту огляду МСЕК № 1362, позивачу встановлено другу групу інвалідності - довічно, у зв`язку з захворюванням, що пов`язано з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0977825 та посвідченням від 09 жовтня 2018 року серія НОМЕР_1 (а.с.29). Пунктом 4 Порядку №850 визначено, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Як вже було зазначено, п. 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність. В той же час, за змістом п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом №580-VIII, виходячи з положень якого, обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України. Колегія суддів наголошує, що Законом №565-ХІІ не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені п. 4 Порядку №850. Вказана норма Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. До того ж, вказаний пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.02.2018 у справі №808/1866/16, від 18.10.2018 у справі №369/13187/17, від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а та від 30 жовтня 2019 року у справі №П/811/1416/17, від 04 грудня 2019 року у справі №806/1844/18. Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає жодних правових підстав для відмови у призначенні та виплати позивачу одноразової грошової допомоги. При цьому, безпідставними є твердження апелянта, що заява та інші передбачені Порядком №850 документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у МВС України відсутні, а саме не були надіслані л/к ГУМВС України у Київській області до МВС України для розгляду та прийняття рішення, оскільки в матеріалах справи наявна заява позивача, адресована Державному секретарю МВС України Тахтаю О.В. та зареєстрована в приймальні громадян МВС за вх. № Г-26 від 09.01.2019, що є доказом отримання відповідачем зазначеної заяви та доданих до неї копій документів. Крім того, зі змісту листа ДФОП МВС України від 07.02.2019 № 15/2-Г-17 також вбачається, що у Департаменті фінансово-облікової політики МВС України за дорученням керівництва Міністерства розглянуто заяву позивача та додані до неї копії документів з питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності. Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, що пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, відповідно до Закону України «Про міліцію» та Порядку №850. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови складено 30 липня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма