Постанова 4855 № 826/3778/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3778/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2018 року №0000334001, згідно з яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 10000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Позивач заперечує факти вчинення ним правопорушень, вказує на те, що висновки акта фактичної перевірки нічим не підтверджуються та не відповідають дійсним обставинам справи, а також зазначає, що при проведенні фактичної перевірки контролюючим органом були допущені суттєві порушення процедури її проведення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року даний адміністративний позов - задоволено. Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено порушення позивачем норм законодавства щодо обігу тютюнових виробів та алкогольних напоїв. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на час здійснення фактичної перевірки контролюючим органом в магазині були наявні пачки сигарет «KENT NANOTEK WHITE» з різними цінами, надрукованими на них, у зв`язку з отриманням нової поставки, де максимально роздрібна ціна була вищою за попередню поставку на ці сигарети. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі доповідної записки управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів від 18 січня 2018 року №106/26-15-40-01-26 прийнято наказ №1258 від 24 січня 2018 року «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », відповідно до якого вирішено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: м. Київ, вул. Бахмацька, б. 10-А з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів за період з 25 січня 2017 року по 03 лютого 2018 рік тривалістю з 25 січня 2018 року по 03 лютого 2018 року. За наслідком проведення фактично перевірки складено акт від 02 лютого 2018 року №26/390/40/1945116748 (далі - акт перевірки). Відповідно до акту перевірки в ході її проведення встановлено продаж однієї пачки сигарет «KENT NANOTEK WHITE» виробник ПрАТ «Акціонерне товариство «В.А.Т. - Прилуки» за ціною 32,55 грн. за пачку (що підтверджується фіскальним чеком №0007 від 25 січня 2018 року, фото 1 додається до акту перевірки). Максимальна роздрібна ціна зазначена на пачці та складає 30,50 грн. за пачку (що з урахуванням 5% відсотків акцизного податку становить 32,02 грн.), тобто максимальна роздрібна ціна однієї пачки складає 32,02 грн. З урахуванням зазначеного відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем вимог статті 11-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР. На підставі висновків акту перевірки 19 лютого 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0000334001, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 10 000,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення). Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом. Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення та здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Статтею 80 ПК України врегульовано порядок проведення фактичної перевірки. Так, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; - письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; - неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; - у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки. Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. Позивач в обґрунтування своєї позиції зазначав про порушення відповідачем процедури проведення перевірки, а саме: не дотримання вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України. Між тим, згідно правової позиції викладеної в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 804/1113/16 року (К/9901/19326/18), від 30 листопада 2018 року у справі №808/1641/15 (К/9901/6626/18), від 24 січня 2019 року №826/13963/16, якщо платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема, фактичної, він має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Так, судом встановлено, що позивачем допущено контролюючий орган до здійснення фактичної перевірки, тому його доводи про порушення процедури проведення перевірки не заслуговують на увагу, а під час вирішення даного спору, як вірно означено судом першої інстанції, необхідно оцінювати виключно наявність/відсутність виявленого відповідачем порушення під час здійснення фактичної перевірки. Відповідно до пп. 14.1.106 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України максимальні роздрібні ціни - це ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни. Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Згідно пп. 14.1.252 п. 14.1 статті 14 ПК України тютюнові вироби - тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування. За визначеннями, наведеними у пп. 14.1.4, 14.1.145 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції); підакцизні товари (продукція) - це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). У розумінні статті 1 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування. Згідно ч. 1-3 статті 11-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення. Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України. Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати. Відповідно до норм ч.1,2 статті 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб`єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень (п.14). В ході здійснення фактичної перевірки представником відповідача було встановлено продаж однієї пачки сигарет «KENT NANOTEK WHITE», виробник ПрАТ «Акціонерне товариство «В.А.Т. - Прилуки», за ціною 32,55 грн. за пачку, що є вищою від максимальної роздрібної ціни. За твердженням позивача, на час здійснення фактичної перевірки контролюючим органом в магазині були наявні пачки сигарет «KENT NANOTEK WHITE» з різними цінами, надрукованими на них, у зв`язку з отриманням нової поставки, де максимально роздрібна ціна була вищою за попередню поставку на ці сигарети. При цьому, позивач вказує, що працівниками ГУ ДФС у м. Києві було сфотографовано пачку сигарет «KENT NANOTEK WHITE» за нижчою ціною з попередньої поставки, у той час коли, придбано пачку сигарет «KENT NANOTEK WHITE» з нової поставки, де максимально роздрібна ціна була вища. Для встановлення вказаних обставин та підтвердження їх доказами судом було оголошено перерву в судовому засіданні та зобов`язано позивача долучити до матеріалів справи докази, які б могли підтвердити, що на момент проведення перевірки та здійснення контрольної закупки відповідачем у позивача дійсно в наявності були пачки сигарет з різних партій, а ціни на такі партії відрізнялися. На виконання вказаної вимоги суду позивачем 24 липня 2020 року через канцелярію суду подано клопотання про доручення доказів та копії податкової накладної №1479813 від 14 жовтня 2017 року, квитанції №0.0.871235833.1 від 17 жовтня 2017 року, податкової накладної №114 від 25 січня 2018 року, чеку №0000001010 від 30 січня 2018 року. Вивчивши вказані документи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем в різний час закуповувалися сигарети («KENT NANOTEK WHITE», виробник ПрАТ «Акціонерне товариство «В.А.Т. - Прилуки») дійсно за різними цінами. В той же час, колегія суддів наголошує на тому, що в акті перевірки від 02 лютого 2018 року №26/390/40/1945116748 зазначено, під час проведення перевірки здійснювалась фото фіксація, а при придбанні товару було отримано фіскальний чек. Проте, з невідомих суду причин, жодних фото доказів щодо контрольного придбання перевіряючими особами саме такої пачки сигарет відповідачем не надано, як і не надано чеку на підтвердження того, що роздрібна ціна пачки сигарет складала саме 32,55 грн. На вказану обставину судом першої інстанції було звернуто увагу сторін в оскаржуваному рішенні. Між тим, відповідач до апеляційної скарги також не долучив зазначених доказів, тобто, жодним чином не підтвердив свою позицію щодо протиправності дій позивача та не довів неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи при прийнятті оскаржуваного рішення, що могло би слугувати підставою для його скасування. Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 статті 77 КАС України). Отже, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність своїх рішень про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу та довести факт вчинення позивачем порушення Закону відповідними доказами, чого ним зроблено не було. Так, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Між тим, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано докази, які б підтверджували встановлене фіскальним органом та допущене позивачем порушення. 22 липня 2020 року відповідачем подано через канцелярію суду заяву про виклик для допиту в судовому засіданні в якості свідків продавця магазину ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та головного державного ревізора-інспектора ГУ ДПС у м.Києві Горшкова В.І. На думку апелянта, для правильного вирішення справи необхідно встановити та з`ясувати обставини під час фактичної перевірки, які мають розбіжності з поясненнями позивача. Колегія суддів з таким твердженням ГУ ДПС у м.Києві не погоджується, вважає його безпідставним та необґрунтованим, та зазначає, що обставини, вказані в клопотанні можуть бути підтверджені письмовими доказами, зокрема, фото та чеком контрольної покупки, які, як зазначено вище, відповідачем до справи не долучено. Таким чином, оскільки інформація, викладена в акті перевірки №26/390/40/1945116748 нічим не підтверджена, то суд вважає недоведеним факт порушення позивачем норм ч.2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Враховуючи вищенаведене, прийняту ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2018 року №0000334001 є протиправним, а отже таким, що підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову. Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 28 липня 2020 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев < Справа слухалась у (обов`язкове для заповнення) >