Постанова 4852 № 160/9698/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9698/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у адміністративній справі № 160/9698/19 за позовом Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,- ВСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року задоволено адміністративний позов Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, а саме, визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України №2291/5 від 29.07.2019 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", та стягнуто з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем по справі підстав неправильного застосування норм матеріального права та неповного встановлення обставин у справі, у зв`язку з чим просить його скасувати та прийняти інше рішення про відмову у задоволені вимог позивача. Апеляційна скарга мотивована безпідставністю висновків суду першої інстанції про не повідомлення позивача про проведення камеральної перевірки та не забезпечення надсилання копії наказу про її проведення, що є порушенням, яке позбавило державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1 приймати участь у процесі прийняття оскарженого наказу від 29.07.2019 року №2291/5, шляхом надання пояснень щодо виявлених порушень. На підтвердження зазначених висновків суд послався на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про належне поштове відправлення або нарочне вручення такого наказу позивачу, а також на те, що супровідний лист про відправлення наказу на адресу позивача не є належним доказом підтвердження направлення та отримання позивачем такого поштового відправлення». За твердженням апелянта, наведені висновки судом були зроблені внаслідок помилкового розуміння положень пункту 7 Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 (далі - Порядок № 990), яким передбачено надсилання копії наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації, і яким не встановлено яким видом поштового відправлення має надсилатись копія наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки, що свідчить про можливість направлення позивачу наказу про проведення камеральної перевірки простим поштовим відправленням, яке виходячи з положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» приймається для пересилання без видачі документа, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. Відповідно, на думку апелянта, належним та допустимим доказом повідомлення державного реєстратора про проведення камеральної перевірки є саме супровідний лист, і як результат у суду не було підстав вважати, що під час призначення та проведення моніторингу і камеральної перевірки з боку відповідача були допущені порушення вказаної процедури чи прав позивача. Другою підставою для скасування рішення суду першої інстанції на думку апелянта є неправильна оцінка судом виявлених під час камеральної перевірки порушень державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1. вимог статей 10, 16, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), пунктів 10, 12, 18, 25 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (у редакції, чинній на момент проведення реєстраційних дій) (далі - Порядок № 1127), пунктів 20, 21 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (у редакції, чинній на момент проведення реєстраційних дій) (далі - Порядок № 1141), що відображено у складеній за результатами проведення на підставі наказу Міністерства юстиції України від 11.07.2019 № 2657/7 камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора -приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - довідки від 17.07.2019, на підставі якої Міністерством юстиції України було прийнято рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік, про що було винесено наказ Міністерства юстиції України від 29.07.2019 № 2291/5, який апелянт вважає законим, обґрунтованим та прийнятим в межах повноважень відповідача і на підставі та у спосіб передбачені чинним законодавством. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, і на недоведеність апелянтом дотримання процедури призначення та проведення камеральної перевірки, під час та за результатом якої були грубо порушені права позивача, у зв`язку з чим просить залишити без задоволення вимоги апелянта, а рішення суду залишити без змін. В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін по справі підтримали кожен свої вимоги, разом з тим, представник апелянта на вимогу судової колегії не надав належні докази того, що позивач повідомлялася про проведення камеральної перевірки, а копії наказу про її проведення були надіслані на адресу позивача, і тим самим остання була обізнана про проведення відносно неї перевірки та відповідно мала можливість приймати участь шляхом надання пояснень та відповідних документів на спростування предвиявлених моніторингом порушень. При цьому, від пропозицію судової колегії надати належні докази повідомлення позивача про проведення камеральної перевірки, представник апелянта відмовився посилаючись на відсутність такої можливості вказуючи на їх незбереження із-за тривалого перебігу часу, тому за згодою сторін, що приймали участь під час апеляційного перегляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути по суті апеляційну скаргу Міністерства юстиції України за наявними у справі доказами. Обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши за матеріалами справи повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність їх юридичної кваліфікації і оцінки, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Міністерства юстиції України і для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з нижченаведеного Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що камеральна перевірка реєстраційних дій державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1 , якою змінено прізвище на ОСОБА_1 у зв`язку із укладенням шлюбу, було проведено на підставі наказу Міністерства юстиції України від 11.07.2019 № 2657/7 "Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1", а за результатами проведеної камеральної перевірки було 17.07.2019 складено довідку, в якій зафіксовано перелік заяв, під час розгляду яких державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено порушення норм чинного законодавства, а також зазначено про виявлені порушення позивачем вимог статей 10, 18, 33 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 10, 12, 18 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127. На підставі матеріалів камеральної перевірки, Міністерством юстиції України винесено наказ №2291/5 від 29.07.2019 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", який саме і оскаржено позивачем до адміністративного суду. Вирішуючи спір у цій справі по суті та надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спірних у цій справі правовідносин, суд першої інстанції спирався на положення ч.2 ст.6 та ч.2 ст.19 Конституції України і Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (з доповненнями за Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" від 06.10.2016 року №1666-VIII, що набрав чинності 02.11.2016), яким саме і регулюються відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і який спрямований на забезпечення визнання та захист державою таких прав. Зокрема, аналізуючи положення ст.37-1 Закону №1952-IV та розробленого Кабінетом Міністрів України (відповідно до ч. 4 ст. 37-1 Закону №1952-IV) і затвердженого постановою від 21.12.2016 року № 990 Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, яким безпосередньо визначено процедуру здійснення Міністерством юстиції України контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що відповідач по справі зобов`язаний був надіслати на адресу позивача копія наказу Міністерства юстиції України про проведення камеральної перевірки протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом, але станом на дату подання позову у цій справі, Наказ Мін`юсту про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, останньою так і не було отримано. При цьому, суд першої інстанції перевіряючи дотримання відповідачем процедури повідомлення позивача про проведення камеральної перевірки та забезпечення надсилання копії наказу про її проведення, вимагав від відповідача належні докази, на що у відповідь отримав посилання відповідача на долучений до матеріалів справи супровідний лист № 5716/19.3.2/34-19 від 11.07.2019, яким підтверджено відправлення на адресу позивача наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки, чим спростовуються твердження позивача про порушення її прав. Виходячи з того, що матеріали справи також не містять доказів, які б свідчили про належне поштове відправлення або нарочне вручення позивачу наказу Міністерства юстиції України від 11.07.2019 № 2657/7 "Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1", супровідний лист про відправлення наказу на адресу позивача не є належним доказом підтвердження направлення та отримання позивачем такого поштового відправлення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що неповідомлення позивача про проведення камеральної перевірки та не забезпечення надсилання копії наказу про її проведення є порушенням, яке позбавило державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1 приймати участь у процесі прийняття оскарженого наказу від 29.07.2019 року №2291/5, шляхом надання пояснень щодо виявлених порушень, тобто, позбавили можливості позивача надавати пояснення під час проведення перевірки, чим був порушений принцип обґрунтованості прийняття рішення суб`єктом владних повноважень. За наведених у попередньому абзаці обставин та з огляду на правові висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 24.10.2019 по справі №1340/5656/18 (адміністративне провадження №К/9901/22618/19), суд першої інстанції визнав протиправним оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України №2291/5 від 29.07.2019 року "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" з підстав порушення відповідачем принципів обґрунтованості та гласності прийнятого рішення, допущеного внаслідок не дотримання обов`язку щодо повідомлення державного реєстратора - приватного нотаріуса про факт проведення такої перевірки та правові підстави її проведення (пункти 6, 7 Порядку №990). Саме вказане порушення відповідачем принципу гласності і позбавлення позивача права бути вислуханою суб`єктом владних повноважень при проведенні перевірки та складенні довідки, за висновком суду призвело до невмотивованості застосованого до позивача стягнення, що і є підставою для скасування рішення Міністерство юстиції України про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, винесено виключно на підставі рекомендацій комісії, що проводила камеральну перевірку без забезпечення участі державного реєстратора у процесі прийняття такого рішення Судовою колегією встановлено, що матеріали справи дійсно не містять в собі належних доказів поштового відправлення відповідачем та отримання позивачем наказу Міністерства юстиції України від 11.07.2019 № 2657/7 "Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1". В тому числі відповідачем не надано до суду навіть списку згрупованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах України та фіскального чеку, які б хоча б підтверджували факт поштового відправлення. Оскільки належним повідомленням чи направленням документів є повідомлення про отримання цих документів адресатом, а не лише дані про направлення таких, судова колегія відхиляє приведені відповідачем в апеляційній скарзі та підтримані в судовому засіданні доводи та аргументи відповідача стосовно того, що чинним законодавством не передбачено виду поштового відправлення, яким має надсилатись копія наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки. Помилкове розуміння відповідачем змісту пункту 7 Порядку № 990 також не спростовують висновки суду першої інстанції про не дотримання відповідачем обов`язку щодо повідомлення державного реєстратора про факт проведення такої перевірки та правові підстави її проведення (пункти 6,7 Порядку №990), також як і не спростовують факт порушення принципу обґрунтованості прийняття рішення суб`єктом владних повноважень внаслідок позбавлення можливості позивача надавати пояснення під час проведення перевірки. За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що перевірку позивача у цій справі було проведено з порушенням встановленої процедури, а наявні порушення у своїй сукупності призвели до того, що, прийнятий за результатами такої перевірки Міністерства юстиції України №2291/5 від 29.07.2019 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, виходячи з приведених в апеляційній скарзі відповідача доводів незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції, незважаючи на те, що встановлений факт порушення суб`єктом владних повноважень процедури проведення перевірки вже сам по собі свідчить про нікчемність результатів такої перевірки, судовою колегією під час апеляційного перегляду судового рішення було детально обговорено та перевірено твердження відповідача про наявність виявлених під час перевірки порушень позивачем вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які на думку апелянта свідчать про неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи і про правомірність вжитого відповідачем до державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 заходу шляхом тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На підставі аналізу доводів апелянта та наявних в матеріалах справи доказів, судова колегія встановила, що перевірка державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 зводилася лише до перегляду відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а внаслідок невитребування у позивача будь-яких пояснень щодо виявлених порушень порядку державної реєстрації та матеріалів у паперовому вигляді, що зберігаються у нотаріуса, а також посилання перевіряючих лише на загальні статті Закону та Порядку тільки підтверджує формальний характер перевірки, який та не дає змогу детально з`ясувати в чому саме полягало те чи інше порушення законодавства при здійсненні реєстраційних дій, чиї саме і які права були порушені, та чи не є «виявлені порушення» помилками технічного характеру при роботі з Державним реєстром прав, або пов`язаними з неналежним програмним забезпеченням реєстру та його нестабільною роботою. Зокрема, виходячи з загальної інформації, викладеної у складеній за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Довідці (а.с.132-141 т.1), судова колегія позбавлена можливості переконатися, що викладені перевірячими факти: «не встановлення черговості розгляду заяв», «відсутність сформованих пошуків відомостей у Державному реєстрі прав», «не долучення до Державного реєстру прав електронних копій документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав», «не сформування витягу про проведену державну реєстрацію прав», і т.д. - є дійсно порушенням позивачем вимог чинного законодавства, чи то є результат збою роботи програмного забезпечення, або технічна помилка, що не може визнаватися груби порушенням і мати наслідки блокування доступу до реєстрів та відповідно унеможливлення вчинення реєстраційних. Так, по суто формальному посиланню в Довідці на не встановлення черговості розгляду заяв, без детального опису дії реєстратора (оформлення спадщини, посвідчення договору дарування тощо), взагалі неможливо встановити чи було позивачем допущено порушення, оскільки черговість заявок у більшості випадках нотаріус перевіряє не лише перед реєстрацією, а й перед вчиненням нотаріальної дії, тому якщо заявка нотаріуса в результаті вчинення нотаріальної дії перша в черзі, але при цьому після її реєстрації не сформований так званий пошук заявок, це не означає, що нотаріус не перевірив черговості. По іншим, переліченим в Довідці «порушенням», також формально переліченим, судова колегія не має можливості зробити об`єктивний висновок про весь процес реєстраційних дій, який включає в себе велику кількість перевірок (які формуються в наряд і зберігаються в державному архіві 75 років) і без яких нотаріус не стане вчиняти будь-яку реєстрацію чи нотаріальну дію, а представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість наведених в Довідці (а.с.132-141 т.1) фактів та висновків. Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції у цій справі про протиправність та скасування Наказу Міністерства юстиції України №2291/5 від 29.07.2019 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", тому рішення суду першої інстанції повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення. Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України -залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник