Постанова 4851 № 520/13933/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О. 20 липня 2020 р.Справа № 520/13933/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді - Мельнікової Л.В., суддів - Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання - Білюк Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - встановила: 19.12.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив суд: - визнати протиправними дії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексу ГУ ПФУ в Харківській області) які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати йому пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою. - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити йому компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року; - заявлено клопотання щодо вирішити питання розподілу судових витрат. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що вважає дії відповідача щодо виплати йому лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.1019 року, є протиправними, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103 в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) суперечить меті та спрямованості Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ в редакції, що була чинною на час винесення спірних правовідносин), погіршує його становище в частині виплати належної йому пенсії, оскільки він мав «законні сподівання» на отримання пенсії у збільшеному розмірі, а відтак не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Так, його право на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 року, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом № 2262-ХІІ, отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення, оскільки він отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття Постанови № 103 було передбачено Законом № 2262-ХІІ. Отже, на думку позивача, він мав «законні сподівання» отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, отже обмеження строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені Постановою № 103, не можуть бути застосовані. З посиланням на положення Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» заявляє про право на отримання компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року. У відзиві на адміністративний позов відповідач, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначив, що з 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ та Постанови № 103, положення якої на час вчинення спірних дій були чинними та підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Щодо зобов`язання здійснити виплату пенсії однією сумою, відповідач зазначив, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі задоволення позову та набрання чинності рішенням суду про зобов`язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми єдиним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду те сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці. Також вказував, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не нараховані та не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України від 19.10.2000 року 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-ІІІ в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Відповідні права позивача можна буде вважати порушеними лише у разі, якщо компенсація не буде йому виплачена у тому ж місяці, що і заборгованість. Щодо вимоги позивача нарахувати та виплатити пенсію без урахування Постанови № 649 нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України. 22.08.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, для реалізації вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з урахуванням того, що виконання таких рішень суду здійснюється виключно за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 задоволені частково. Так, судовим рішенням: визнані протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року; - зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою. - в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судове рішення вмотивовано тим, що пункти 1, 2 спірної Постанови №103 звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, тому дії відповідача щодо виплати позивачу лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018 та за рахунок виплати лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2019 року є такими, що порушують права позивача, отже, суд має підстави для визнання вказаних дій протиправними. Щодо вимоги позивача зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року, суд виходив з того, що оскільки відповідачем нарахування та виплата пенсії здійснювалась своєчасно, тому вказані вимоги є безпідставними. Не погоджуючись із судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати судове рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Аргументуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії позивача за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та 75 % з 01.01.2019 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103, положення п.п. 1, 2 якої на час вчинення спірних дій були чинними та підлягали до застосування до спірних правовідносин. Відзначено, що відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а отже ГУ ПФУ в Харківській області не мало підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу без врахування положень Порядку № 45 та постанови КМУ від 21.02.2018 року №

103. Щодо зобов`язання здійснити виплату пенсії однією сумою відповідачем зазначено, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі задоволення позову та набрання чинності рішенням суду про зобов`язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми єдиним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці. Відзначено, суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта. Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб`єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії. На час розгляду справи позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволеною, з наступних підстав. Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену в порядку та умовах, визначених Законом № 2262-ХІІ. Статтею 63 Закону № 2262-XII унормовано, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. 30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшені розміри грошового забезпечення означених осіб. 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктами 1, 2 якою визначено: Перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.08.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 року у таких розмірах: з 01.01.2018 року - 50 відсотків; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75 відсотків; з 01.01.2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Листом за № 6194/02-23 від 26.02.2018 року, скерованим на адресу Головних управлінь ПФУ та державних органів, Пенсійний фонд України повідомив останніх про те, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 року №

103. А також, про те, що згідно повідомлення Міністерства соціальної політики України від 26.02.2018 року № 3590/0/2-18/21 зазначена постанова є підставою для проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Також, в листі зазначено, що на виконання п. 2 Порядку № 45 до 03.03.2018 року належить забезпечити подання уповноваженим структурним підрозділам силових міністерств та відомств (крім осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції) та поліцейських) списків осіб зазначеної категорії, яким необхідно провести перерахунок пенсії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року, що набрало законної сили 05.03.2019 року, у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ №

103. Після виконання алгоритму дій, передбачених Порядком № 45, та надходження до пенсійного органу довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, відповідачем у 2018 році (з 01.01.2018 року) проведений перерахунок пенсії позивача, виплата якої здій здійснювалася відповідно до положень Постанови №

103. З 01.01.2020 року виплата пенсійним органом пенсій здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян». Означеним урядовим актом установлено, що з 01.01.2020 року виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 року (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2020 року у справі № 640/559/20, яке на час апеляційного розгляду справи не набрало законної сили, підпункт 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян» визнаний протиправним та нечинним. 03.12.2020 року представник позивача звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області із адвокатським запитом, у якому просив перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою та нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року (а.с. 5). Листом від 05.12.2019 року № 35903/02-2-20 ГУ ПФУ в Харківській області повідомило позивача про відсутність підстав для задоволення його звернення (а.с. 6). Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій пенсійного органу по виплаті йому з 01.01.2018 року по 05.03.2019 року лише 50 відсотків суми підвищення пенсії, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Відповідно до п. 2 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до ст. 3 Закону України від 27.02.2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 794-VII діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності. Пунктами 1 та 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280, установлено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (п. 1). Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 2). Частиною 1 ст. 117 Конституції України унормовано, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Таким чином, з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18 (тобто з 05.03.2019 року), яким, окрім іншого визнані протиправними та скасовані п. 1 і п. 2 постанови КМУ № 103 позивач набув право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, після проведення пенсійним органом з 01.01.2018 року її перерахунку, а у пенсійного органу виник обов`язок проводити виплату пенсії позивача з урахуванням 100 відсоткової суми підвищення пенсії. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.08.2019 року у справі № 160/3586/19, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року. Колегія суддів зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено відповідний порядок виплати перерахованих сум підвищених пенсій, не впливає на обов`язок ГУ ПФУ в Харківській області з 05.03.2019 року здійснювати позивачу виплату пенсії з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, оскільки за висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 06.08.2019 року по справі № 160/3586/19, - системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії». Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області та необхідність часткового скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року, а саме в частині, якою задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають: - у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року: - лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, у період з 01.01.2019 року по 05.03.2019 року, з прийняттям нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволені означених вимог. З наведених підстав, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зобов`язання пенсійного органу перерахувати та виплачувати йому пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою. Крім того, колегія суддів зазначає, що учасниками справи не спростовується та обставина, що з 01.01.2020 року пенсійним органом позивачу ОСОБА_1 виплачується пенсія з урахуванням 100 відсотків її підвищення. Таким чином, оскільки у період з 05.03.2019 року по 31.12.2019 року відповідач протиправно поводив виплату пенсії позивача ОСОБА_1 не в повному обсязі (лише 75 відсотків підвищення пенсії після проведеного з 01.01.2018 року, на виконання постанов КМУ № 704 та № 103, перерахунку пенсії), то відповідача слід зобов`язати з 05.03.2019 року по 31.12.2019 року обчислити розмір пенсії ОСОБА_1 , після проведеного з 01.01.2018 року її перерахунку, з урахуванням 100 відсотків підвищення пенсії та здійснити виплату донарахованої суми. Щодо зобов`язання здійснити виплату пенсії однією сумою, колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013). В своїх Рішеннях Конституційний Суд України наголошує, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Отже, обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов`язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (§ 43 рішення у справі «Shmalko v. Ukraine» від 20.07.2004 року, § 84 рішення у справі «Fuklev v. Ukraine» від 07.06.2005 року, § 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006 року, §§ 46, 51, 54 рішення у справі «Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine» від 15.10.2009 року). Європейський суд з прав людини вказав, що визнання владою заявника відповідальним за ініціювання виконавчих проваджень стосовно судового рішення на його користь і нехтування нею його фінансовим станом були надмірним обтяженням і призвели до обмеження його права на доступ до суду такою мірою, що знівелювало сутність цього права (§ 65 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006 року). Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині судового рішення також вказується про порядок і строк виконання судового рішення. Отже, розгляд питання щодо порядку і строку виконання судового рішення у такому випадку обумовлюється певною необхідністю. В обґрунтування вимоги про зобов`язання відповідача здійснити виплату суми пенсії, яка буде обчислена пенсійним органом після виконання судового рішення по цій справі, однією сумою, тобто зазначаючи про необхідність визначення в резолютивній частині судового рішення інформацію про порядок його виконання, позивач вказує, що за певних обставин він має законне сподівання на отримання пенсії у збільшеному розмірі, яке захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист людини і основоположних свобод. Згідно із концепцією правомірного очікування (англ. - legitimate expectation) дії або рішення органу публічної влади вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб`єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються). Правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади, або внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно до неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше. Колегія суддів зауважує, що обов`язок виконати судове рішення виникає у відповідача одразу ж після набрання цим рішенням законної сили незалежно від того чи виданий судом виконавчий документ для його примусового виконання. Зазначаючи про необхідність судового захисту саме в означений спосіб - здійснити виплату суми пенсії, яка буде обчислена пенсійним органом після виконання судового рішення по цій справі, однією сумою, позивач ОСОБА_1 не зазначив про наявність фактичних та непереборних обставин (відповідно не надав доказів в їх обґрунтування), які унеможливлять виконання відповідачем судового рішення, постановленого на користь позивача, саме в означений спосіб. За наведених обставин, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області, скасовує рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року в частині, якою задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення означених вимог ОСОБА_1 , а саме: про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області з 05.03.2019 року обчислити розмір пенсії ОСОБА_1 , після проведеного з 01.01.2018 року її перерахунку, з урахуванням 100 відсотків підвищення пенсії та здійснити виплату донарахованої суми та про відмову у задоволені інших вимог ОСОБА_1 (в цій їх частині). Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції по заувагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів, керуючись ст. 317 КАС України, частково задовольняє вимоги апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області та частково скасовує судове рішення. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року скасувати в частині, якою задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають: - у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року: - лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, у період з 01.01.2019 року по 05.03.2019 року, з прийняттям нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволені означених вимог. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року скасувати в частині, якою задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення означених вимог ОСОБА_1 : Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 05.03.2019 року обчислити розмір пенсії ОСОБА_1 , після проведеного з 01.01.2018 року її перерахунку, з урахуванням 100 відсотків підвищення пенсії та здійснити виплату донарахованої суми. Відмовити в задоволені інших вимог ОСОБА_1 . Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 30 липня 2020 року.