Постанова 4803 № 185/5293/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6039/20 Справа № 185/5293/19 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Каратаєвої Л.О. суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , - В С Т А Н О В И Л А: 04 червня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просило стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.12.2011 року в сумі 45015,07 грн. та судові витрати по справі (а.с.2-4). Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту від № б/н від 09.12.2011 у сумі 7947 грн. 88 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 326 грн. 57 коп. В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та задовольнити вимоги банку. В порядку ст. 360 ЦПК України від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині. Судом першої інстанції встановлено, що 09.12.2011 року відповідач звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, а саме грошових коштів, у зв`язку із чим підписала анкету-заяву № б/н згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. У анкеті-заяві відповідача не зазначені: вид кредитної картки, бажаний ліміт, розмір процентів, умови, порядок і підстави зміни процентної ставки, розміри пені, штрафів. З вищевказаної анкети-заяви вбачається, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифи складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк" ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Відповідно до довідки АТ КБ "ПриватБанк" від 29.08.2019 № 30.1.0.0/2-20190529РВ0000000513 за кредитним договором б/н від 09.12.2011 відповідачу позивачем видавалися кредитні картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (термін дії до 02.2020). Зобов`язання передбачені кредитним договором відповідач не виконав. Станом на 21.05.2019 за розрахунком позивача заборгованість за кредитним договором склала - 45015,07 грн., з якої 21417,08 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9374,75 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість по відсотках 11603,47 грн. - заборгованість за пенею, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2119,77 грн. - штраф (процентна складова). У анкеті-заяві відповідача не зазначені: вид кредитної картки, бажаний ліміт, розмір процентів, умови, порядок і підстави зміни процентної ставки. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), простроченого тіла стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що підлягають стягненню на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі фактично отриманих коштів відповідачем на суму 7947,88 грн. (а.с. 59 зворот) крім того відповідачем визнано позовні вимоги в частині фактично отриманих коштів та не повернутих нею на суму 7535,44 грн. Відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині стягнення простроченого тіла, відсотків, пені та штрафів, суд першої інстанції виходив із того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені, штрафів, за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента. Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими. Так, ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України. З матеріалів справи, а саме: з анкети-заяви, заповненої 09.12.2011 року ОСОБА_1 (а.с.11), вбачається, що у вказаній заяві відсутні будь-які дані стосовно визначення розміру процентів, а також розміру та порядку нарахування пені та штрафів. Посилання в апеляційній скарзі на те, відповідачем не були спростовані докази наявні в матеріалах справи, не свідчить про обґрунтованість поданого позову та як наслідок, наявність підстав для його задоволення. За таких обставин, підстав для стягнення процентів у розмірі, визначеному банком, пені та штрафів, колегія суддів не вбачає, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем не доведено заявлених вимог в цій частині. Колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційної скарги на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, оскільки надані банком Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, так як в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження того, що саме з цими Умовами та Тарифами банку позичальник була ознайомлена, підписуючи анкету від 23 січня 2012 року, вказана позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно послався на судову практику Верховного Суду, яка не є і не може бути доказовою базою по справі, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України у повній відповідності до норм процесуального права при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Надану до апеляційної скарги довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна" 30 днів пільгового періоду", колегія суддів не може прийняти як належний доказ. В зазначеній довідці відсутня інформація щодо відповідача, крім того зазначена довідка підписана 14.07.2008 року, в той час коли спір виник з договору б/н від 09.12.2011 (а.с.99). Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог має бути залишено без змін. Керуючись ст. 367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 29 липня 2020 року. Судді: