Постанова Дніпровський апеляційний суд № 2-9757/09

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/113/20 Справа № 2-9757/09 Суддя у 1-й інстанції - Мазниця А.А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городничої В.С. при секретарі - Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми Домобуд на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми Домобуд про визнання права власності,- ВСТАНОВИЛА: В вересні 2009 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми Домобуд про визнання права власності. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми Домобуд про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , без додаткового акту введення в експлуатацію. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми Домобуд просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 вересня 2009 року по справі №2-9757/09 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми Домобуд на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2009 року просить відмовити Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми Домобуд у задоволенні апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2009 року та рішення залишити без змін. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачка обмежена в оформленні та реалізації свого права неправомірною бездіяльністю відповідача, який не вживає належних заходів щодо отримання документів про введення спірного майна до експлуатації. Судом першої інстанції було встановлено, що 18.02.2004 року між ОСОБА_1 та ТОВ ПБФ Домобуд був укладений договір № 1 про дольову участь у будівництві приміщення комерційного призначення орієнтовною загальною площею 84,62 кв.м. у будинку АДРЕСА_2 , що на той час перебував у стадії будівництва, з фінансуванням будівництва, з фінансуванням будівництва, з фінансуванням будівництва позивачем у розмірі 201 437, 91 грн. (а.с. 6, 7). Як вбачається з матеріалів справи, спірне нерухоме майно-нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , (об`єкт незавершеного будівництва) належало ТОВ ПБФ Домобуд як забудовникові. Відповідно до п.5.3 Договору №1 визначено, що (мовою оригінала)Срок действия договора-до окончания строительства. Тобто, факт порушення права відповідача наступає при наявності одночасно двох умов, невиконання умов договору у строк виконання згідно Договору №1 у 4 кварталі 2005 року та обов`язкової умови закінчення будівництвом будинку. Разом з тим, будівництво будинку ТОВ ПБФ Домобуд не закінчив, а тому строк дії договору до цього часу триває. Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Отже, за змістом Договору, позивач отримав лише право на пайову участь у будівництві, а не само право власності на нерухоме майно. Окрім того, жодних звернень щодо компенсації у вигляді грошового відшкодування або надання рівнозначного майна, яке мається в наявності від позивача до Товариства не надходило, так як і жодних пропозицій про перенесення строку виділення долі. Щодо уточнених позовних вимог ОСОБА_1 в яких остання просить визнати право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , необхідно зазначити, що вказані уточнення щодо приміщення не ідентифікують його як предмет Договору №1, адже площа приміщення, що є предметом Договору №1 (84,62 кв.м.) не співпадає із уточненими вимогами позову (89,2 кв.м.), до яких додано номер 202, що нічим не підтверджується. Між тим, протокол щодо погодження ціни на нову площу не підписувався та різниця у вартості приміщення в цілому не сплачена позивачем та зміни або доповнення до Договору №1 не вносились. З урахуванням зазначеного, підставою порушення прав позивача, відповідно до вимог ст. ст. 626, 628, 629 ЦК України, можливо лише у разі поєднаних двох обов`язкових умов, таких як не завершення будівництва в строк постановлений в п.2.1 Договору та закінчення строку дії Договору, зазначеного у п. 5.3. А оскільки поєднання цих двох умов відсутнє, тому позивачем не доведено порушення його прав Товариством, а значить не доведена необхідність їх захисту в судовому порядку. Також, визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не прийнятого в експлуатацію (недобудованого об`єкту) в судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено. Відповідно до норм чинного законодавства,до нерухомого майна відноситься житлові будинки, будівлі, споруди тощо, про те об`єкт незавершеного будівництва є невизначеним нерухомим майном. Закон України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні дає визначення поняттю майнові права, які можуть оцінуватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності. У тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону). Майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав не є чуже майно, а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує, а тому не може існувати й право власності на нього. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Таким чином, майнове право- це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права. Отже, якщо позивач є власником майнових прав на приміщення комерційного призначення №202 у житловому комплексі по АДРЕСА_2 , загальною площею 84,62 м2, то висновок суду першої інстанції про задоволення позову щодо визнання за нею права власності є помилковим, оскільки немає правового механізму за яким є можливим визнання такого права за особою, яка не є забудовником. Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає саме з моменту його прийняття до експлуатації. Таким чином, визнавши за позивачкою право власності на об`єкт нерухомого майна без додаткового введення його в експлуатацію, суд першої інстанції порушив норми чинного законодавства України. Виходячи із змісту ч.ч. 1,2 ст. 331 ЦК України, ч. 1 ст. 182 ЦК України та п.8 тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об`єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності. При цьому для реєстрації права власності набувача на об`єкт незавершеного будівництва надаються документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, проектно-кошторисна документація, а також документи, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми Домобуд підлягає задоволенню, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2009 року необхідно скасувати. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми Домобуд про визнання права власності - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми Домобуд судові витрати в розмірі 111,10 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми Домобуд - задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2009 року- скасувати. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми Домобуд про визнання права власності - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми Домобуд судові витрати в розмірі 111,10 грн. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича