Постанова 4811 № 444/2315/18

Справа № 444/2315/18 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й. Провадження № 22-ц/811/2015/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Мікуш Ю.Р. Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. Секретар Фейір К.О. З участю: представника позивача Завалишин Ю. ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 444/2315/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця`в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 29 березня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення Грядівської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису у Поземельній книзі щодо земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки,- в с т а н о в и в : 01 серпня 2018 року позивач Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (даліц АТ «УЗ» в особі РФ «ЛЗ» звернулося в суд з позовом до відповідача Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення Грядівської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису у Поземельній книзі щодо земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки. Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням Грядівською сільською радою земельного законодавства під час прийняття рішення №8 від 21.12.2006 року відповідно до якого відповідачу ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯД № 432527 площею 0,1511 га. Порушення земельного законодавства позивача підтверджується Актом обстеження земельної ділянки від 16.02.2016 виробничого структурного підрозділу «Кам`янка-Бузька дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» де виявлено, що в межах Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області на 11 км + 410 м 11 км + 442 м за напрямком Рудно - Підбірці (ліва сторона по ходу кілометрів) в смузі відведення залізниці поблизу залізничного полотна на відстані 42 м від осі головної колії знаходиться земельна ділянка ОСОБА_2 , тоді як ширина смуги відведення залізниці на даному перегоні становить 45 м від осі головної колії. Вказана земельна ділянка знаходиться у смузі відведення залізниці, належить до земель залізничного транспорту, перебуває в користуванні ПАТ «Укрзалізниця» та закріплена за регіональною філією «Львівська залізниця». Право власності на земельну ділянку у відповідача виникло на підставі рішення Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області 4 сесії 4 демократичного скликання від 21.12.2006 року № 8, відповідно до якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 432527 площею 0,1511 га. Рішення Грядівської сільської ради та виданий на його підставі державний акт вважають є незаконними та такими, що порушують право залізниці на постійне користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху в межах Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області, а відтак такими, що підлягають скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги. Оскаржуваним рішенням суду у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржив позивач Акціонерне товариство «Українська залізниця». В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним та необґрунтованим, висновки суду таким, що не відповідають зібраним у справі доказам. Судом не дано належної правової оцінки доводам Залізниці із посиланням на відповідні норми законодавства, які регулюють спірні відносини, а саме, щодо належності та допустимості Плану смуги відведення 1962 року, як доказу підтвердження виникнення у Залізниці права користування спірною земельною ділянкою відповідно до п.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зазначає, що право Залізниці на земельну ділянку виникло до набрання чинності наведеного вище Закону, а тому відповідно до норм законодавства, яке існувало при облаштуванні залізничного полотна та смуги відведення вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалося, землі транспорту вважалися землями спеціального призначення , які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі. Право Залізниці на спірну земельну ділянку виникло у 1958 році з моменту побудови залізничної колії та складання Плану смуги відведення лінії Рудно-Пібірці у1962 році та на цей момент реєстрація права земельної ділянки не передбачалася. Спірна земельна ділянка знаходиться у смузі відведення залізниці, належить до земель залізничного транспорту, перебуває в користуванні АТ «Українська залізниця» та закріплена за регіональною філією «Львівська залізниця». Відтак , вищезгаданий план на думку апелянта, є одним з доказів виникнення у Залізниці, відповідно до законодавства, права постійного користування спірною земельною ділянкою. Суд не з`ясував законних підстав набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, не взяв до уваги та не надав правої оцінки копіям податкових декларацій з плати за землю, якими підтверджується сплата земельного податку за земельну ділянку площею 14,2 га, що свідчить про неповний, необ`єктивний розгляд судом справи. Положеннями Земельного кодексу України та Законів України «Про транспорт» і «Про залізничний транспорт» встановлено, що всі землі під залізничним полотном та його облаштуванням, спорудами та ін.. є землями залізничного транспорту , тому землями залізниць слід вважати всі земельні ділянки , надані залізниці , а не тільки земельні ділянки, які прилягають до залізничного полотна. Отже, правовий статус земель залізничного транспорту визначений Законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж відповідно до Закону. Звертає увагу на правові позиції Верховного Суду , які відповідно до ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню. Вважає безпідставним застосування судом для вирішення даного спору статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, адже матеріали справи не містять жодних доказів користування відповідачем ОСОБА_2 спірною земельною ділянкою на момент прийняття рішення Грядівською сільською радою 21.12.2006 року , а отже відповідач-2 не могла володіти цією землею і розпоряджатись нею як своїм майном. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Відповідно до ст. 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзив на апеляційну скаргу суду не подано. Відповідачі по справі не з`явилися в судове засідання, про причини неявки суд не повідомили, хоч належним чином були повідомлені про день і час слухання справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Матеріалами справи та судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку площею 0,1511 га на підставі рішення 4 сесії 4 скликання Грядівської сільської ради від 21.12.2006 року № 8 у межах згідно з планом. Земельна ділянка знаходиться у АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки-будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. (а.с.16). Згідно Довідки № 689 від 19.09.2018 року , виданої Грядівською сільською радою вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 4622782500:01:007:0001, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 07.08.2007 року серії ЯД № 432527 загороджена металевою сіткою із західної сторони (межує із землями гр..Буцьо), з північної сторони загороджена кам`яним парканом та межує із землями загального користування, із східної сторони межує із землями гр.. ОСОБА_4 та з південної сторони межує із землями залізниці та не загороджена. (а.с.52). Відповідно до частини першої статті 84 Земельного кодексу України (далі ЗК) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі під державними залізницями ( пункт «б» частини 3 статті 84 Земельного кодексу України). Частиною першою статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 69 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючи насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. Смуга відведення-це землі залізничного транспорту, що зайняті залізничним полотном, інженерними та штучними спорудами, обладнанням, лінійно-колійними та іншими технологічними будівлями, пристроями залізничної сигналізації, енергетики та зв`язку, лінії електропостачання, захисними лісонасадженнями, спорудами тощо (частина друга статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт»). Розміри та внутрішня структура земельних ділянок лінійної частини залізничного транспорту визначаються відповідно до СН 468-74 «Норми відведення земель для залізниць» затверджена Держбудом СРСР 19 грудня 1974 року. Норми встановлюють ширину смуг земель, які відводяться для залізниць колії 1520мм загальної мережі і колії 1520 і 750 мм зовнішніх під`їздних шляхів промислових сільськогосподарських і лісозаготівельних підприємств. Ширина смуг відведення визначається в залежності від висоти насипу для залізниць колії 1520мм і 750мм. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Акт обстеження земельної ділянки від 16.02.2016 року (а.с.17) не може бути достатнім та достовірним доказом , що підтверджує, що ширина земельної ділянки залізниці на 11 км + 410м 11 км + 442м за ходом кілометрів з лівої сторони від осі головної колії згідно плану полоси відводу лінії Рудно-Підбірці Львівської залізної дороги від км 11 +106 до км 20+534 м Нестерівського району Львівської області 1962р. становить 45м. Зазначений Акт складений без участі відповідачів, а отже є одностороннім та не може підтверджувати факт правомірності користування спірною земельною ділянкою позивачем та її розміри. Відповідно до статей 12,81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 189 ЗК самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами. Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Таким органом на час складання Акту обстеження від 17.11.2015 року відповідно до п.1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України № 459/2011 від 13.04.2011 року була Державна інспекція сільського господарства України, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність цього органу спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Позивачем по справі не надано Акту, що контролюючий орган та інші зацікавлені особи були залучені до проведення обстеження, обмірів земель РФ «ЛЗ» на ділянці «Рудно-Підбірці в адміністративних межах Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області. Посилання позивача на План смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах населеного пункту території Грядівської сільської ради на 11км+410м- 11км+ 442м перегону Рудно-Підбірці за ходом кілометрів з лівої сторони від осі головної колії в смузі відведення залізниці, що розроблений проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці дороги у 1962 році, суд першої інстанції підставно не взяв як належний доказ, оскільки вказані документи не є доказами, які достовірно свідчать про те, що смуга відведення, яка перебуває у користуванні АТ «УЗ» РФ «ЛЗ» , має перетин (накладення) із земельною ділянкою з кадастровим номером 4622782500:01:007:0001 загальна площа якої становить 0,1511 га . Відповідно до п.10 Положення про землі надані транспорту, яке затверджене постановою РНК СРСР 07.02.1933 року, який регламентує оформлення прав на землі, закріплені,зокрема, за наркоматом шляхів сполучення та водного транспорту і його органів в порядку, встановленому законодавством шляхів сполучення та водного транспорту і його органів в порядку, встановленому законодавством союзних республік; частина четверта діючого на той час Земельного кодексу УРСР, затвердженого постановою ВЦВК від 29.11.1922 року (із змінами та доповненнями від 27.06.1927 року), яка передбачала обов`язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам право підтверджуючих документів на землю, суд першої інстанції правильно прописав, що наявний у позивача План полоси відводу лінії Рудно-Підбірці Львівської залізної дороги 1962 року є лише одним із документів містобудівної документації, який був підставою для подальших дій для належного оформлення землекористування. Згідно частини 1 ст. 116 ЗК громадяни та інші юридичні особи набувають право власності та права на користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом. Відповідно до пункту 10 Положення про землі, надані транспорту, яке затверджене постановою РНК СРСР 07 лютого 1933 року оформлення прав на землі, закріплені, зокрема, за наркоматом шляхів сполучення та водного транспорту і його органів проводиться в порядку, встановленому законодавством. Діючим на той час ЗК УРСР, затвердженим постановою ВЦВК від 29 листопада 1922 року (із змінами та доповненнями від 27 лютого 1927 року) передбачалося обов`язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам право підтверджуючих документів на землю. Вимоги щодо складання документів на право користування землею та порядок зберігання актів про право користування підрозділами залізниць з урахуванням дії нормативно-правових актів у часі визначено «Інструкцією про норми і порядок відводу земель для залізних доріг і використання полоси відводу» затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 01 листопада 1955 року, яка була діючою на 1962 рік. Такі висновки суду першої інстанції відповідають висновкам Господарського суду Львівської області, Західного апеляційного господарського суду та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2019 року (справа №914/420. Колегія суддів погоджується із висновком суду, що мають місце розходження у даних щодо розміру земельної ділянки, якою користується позивач у Акті обстеження земельної ділянки та у податковій декларації з плати за землю. У податковій декларації зазначена площа земельної ділянки 41,0 га в той час як у Акті обстеження земельної ділянки-41,3104га. Із наданого суду Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці 1962 року не встановлено місце, яке огороджене відповідачем ОСОБА_2 , яке територіально належить землям залізниці. Щодо доводів апеляційної скарги в частині неправомірної передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що такі не спростовують висновків суду першої інстанції. Спірна земельна ділянка на час передачі у приватну власність знаходилася у адміністративних межах територіальної громади Грядівської сільської ради. На спірній земельній ділянці був побудований житловий будинок та господарські будівлі, що належать ОСОБА_2 та власником яких така значиться. Згідно ст. 41 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом. Законом встановлені можливі випадки для припинення права власності на землю, вичерпний перелік яких визначений у ст.ст. 140, 142, 143 Земельного кодексу України. При цьому, примусове припинення прав на землю здійснюється виключно у судовому порядку у випадках, визначених ст. 143 ЗК. Враховуючи те, що спірна земельна ділянка набута відповідачем ОСОБА_2 правомірно, на земельну ділянку виданий Державний акт про право власності на землю серія ЯД № 432527 , присвоєно кадастровий номер, доказів неправомірних дій посадових осіб чи органів місцевого самоврядування позивачем не надано, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позову про визнання незаконними рішень Грядівської сільської Ради Жовківського району, Державного акту на прізвище ОСОБА_2 . Колегія суддів зазначає, що пред`являючи позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Грядівської сільської ради про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, про визнання недійсним Державного акту, скасування запису у поземельній книзі щодо спірної земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки позивач припустився неефективного способу захисту права. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року справа № 183/1617/16, провадження № 14-208 цс/18 прописано , що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України є неефективними. За приписами ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 141 ЦПК при постановленні рішення суд проводить розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови у позові-на позивача. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» залишити без задоволення. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 29 березня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 24 липня 2020 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк