Постанова 4804 № 233/2483/19

Єдиний унікальний номер 233/2483/19 Номер провадження 22-ц/804/1880/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Єдиний унікальний номер 233/2483/19 Номер провадження 22-ц/804/1880/20 29 липня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Тимченко О.О. за участю секретаря судового засідання Кіпрік Х.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 представник позивачки: ОСОБА_2 відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» представник відповідача: Захаров Максим Ігорович відповідач: Приватне акціонерне товариство «Водафон Україна» представник відповідача: Лисих Роман Володимирович розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Приватного акціонерного товариства «Водафон Україна» про захист прав споживачів, - за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2020 року, вступну та резолютивну частину якого складено суддею Маліновим О.С. в м. Костянтинівка в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 13 січня 2020 року, час ухвалення рішення суду не зазначено, повний текст рішення виготовлено 23 січня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ 19 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що між нею та АТ КБ «Приватбанк» укладено угоди №SAMDNWFC00037213896 від 07.09.2017 р. (кредитна карта № НОМЕР_1 ) та №SAMDNWFC00042727838 від 24.05.2018 р. (зарплатна карта № НОМЕР_2 ) на обслуговування карткових рахунків. До вказаних карт був зареєстрований фінансовий номер телефону позивача НОМЕР_3 . 05.12.2018 р. після 18 год. 00 хв. на вказаному номері телефону позивача зник зв`язок. Оператор мобільного зв`язку завірив у наявності зв`язку і порадив звернутися до сервісного центру. На наступний день у сервісному центрі «Водафон» позивачці замінили сім-карту і зв`язок із мережею відновились, однак, при спробі зайти до особистого кабінету сервісу «Приват 24» була надана рекомендація звернутися до відділення «Приватбанку». У відділенні банку спеціаліст повідомив про списання грошових коштів 05.12.2018 р. із належних ОСОБА_1 карткових рахунків за операцією «переказ із своєї картки. Позивач повідомила співробітників банку про крадіжку грошових коштів, їх неправомірне списання, та написала заяву до поліції. ОСОБА_1 отримала виписки по картці/рахунку, відповідно до яких: -з кредитної карти № НОМЕР_1 (угода № SAMDNWFC00037213896 від 07.09.2017 р.) списано 39 200 грн. 25 коп. у т.ч. 1500 грн. 75 коп. - комісія; -з зарплатної карти № НОМЕР_2 (угода № SAMDNWFC00042727838 від 24.05.2018 р.) списано 7 929 грн. 81 коп. у т.ч. 52 грн. 81 коп. - комісія. Також, 05.12.2018 р. без згоди позивачки на кредитній карті № НОМЕР_1 (угода №SAMDNWFC00037213896 від 07.09.2017 р.) було збільшено кредитний ліміт на 39 000 грн., оскільки баланс карти на 02.12.2018 р. складав 353 грн. 00 коп. Зазначила, що вона не надавала банку відповідних платіжних доручень на переказ (списання) цих коштів у письмовій чи електронній формі, не втрачала свої платіжні/кредитні картки, і свідомо не розголошувала третім особам конфіденційні дані за ними, або кодові слова, паролі (стікер PayPass), коди (ПІНи), тощо стосовно цих карток та доступу до платіжної системи інтернет-банкінгу « Приват 24» та мобільного банкінгу « СМС -банк», а також вищезгаданих некоректних платіжних операцій виконаних відповідачем. З урахуванням викладеного, просила суд зобов`язати відповідача відшкодувати їй з власних коштів некоректно (безпідставно) списані з: картки-рахунку № НОМЕР_1 (угода №SAMDNWFC00037213896 від 07.09.2017 року) грошові кошти в розмірі 39200 (тридцять дев`ять тисяч двісті) гривень 25 копійок, у тому числі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 75 копійок - комісія банку; та з картки-рахунку № НОМЕР_2 (угода №SAMDNWFC00042727838 від 24.05.2018 року) грошові кошти в розмірі 7929 (сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 81 копійку, у тому числі 52 (п`ятдесят дві) гривні 81 копійку комісії банку, шляхом відновлення стану рахунку вказаних карток ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» станом на 04 грудня 2018 року до некоректного (безпідставного) виконання Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» видаткових платіжних операцій щодо списання цих сум з карток-рахунків на користь невідповідних отримувачів. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ 13 січня 2020 року рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», Приватного акціонерного товариства «Водафон Україна» про захист прав споживачів задоволено частково. - Зобов`язано Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відшкодувати ОСОБА_1 з власних коштів некоректно (безпідставно) списані з: картки-рахунку № НОМЕР_1 (угода №SAMDNWFC00037213896 від 07.09.2017 року) грошові кошти в розмірі 39200 (тридцять дев`ять тисяч двісті) гривень 25 копійок, у тому числі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 75 копійок - комісія банку; та з картки-рахунку № НОМЕР_2 (угода №SAMDNWFC00042727838 від 24.05.2018 року) грошові кошти в розмірі 7929 (сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 81 копійку, у тому числі 52 (п`ятдесят дві) гривні 81 копійку комісії банку, шляхом відновлення стану рахунку вказаних карток ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» станом на 04 грудня 2018 року до некоректного (безпідставного) виконання Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» видаткових платіжних операцій щодо списання цих сум з карток-рахунків на користь невідповідних отримувачів. - Стягнуто з акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок. - У задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Водафон Україна» відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 13 квітня 2020 року не погодившись із вказаним рішенням представником відповідача акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачки відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення. Представник звернув увагу на те, що суд першої інстанції необґрунтовано послався в своєму рішенні на правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15, оскільки вона ґрунтується на постанові, яка втратила чинність. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 10.07.2019 року у справі № 522/22780/15-ц зазначив, що банк не може нести відповідальність за проведення операцій по картці позивачем або іншими сторонніми особами, в тому числі за зняття грошових коштів з платіжної картки позивача, оскільки така відповідальність покладена саме на останнього. Посилаючись на пункт 8.4 Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення інформації за рахунок в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV- кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. У даному випадку, операція з переказу коштів в сумі 35 799, 50 грн була проведена з використанням всіх реквізитів платіжної картки, які були відомі тільки власнику картки. Також зазначив, що позивачка не надала доказів про те, що кредитні кошти з кредитної картки зняті не за її власним розпорядженням, до того ж, ОСОБА_1 не зверталася до банку з питання блокування кредитної картки. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 10 червня 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому вона просила залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначила, що банком, як особою, яка здійснює адміністрування системи інтернет-банкінгу «Приват24», не проводилося внутрішнє розслідування і її не було проінформовано про його результати. Таким чином, вона позбавлена можливості отримати інформацію про причини і умови, які сприяли неправомірному списанню грошових коштів 05.12.2018 року з належних їй карткових рахунків за операцією «Переказ із своєї картки». Також позивачка звернула увагу на те, що Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку на які посилається апелянт не мають її підпису, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору (а.с.208-211). 25 червня 2020 року від представника ПрАТ «ВФ Україна» Лисих Р.В. надійшла заява, в якій він просить відмовити у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «ВФ Україна». Представник відповідача зазначив, що він є представником ПрАТ «ВФ Україна» у декількох областях, тому не має можливості прибути у судове засідання, призначене на 11-30 годину 29 липня 2020 року(а.с.217-218). 22 липня 2020 року від представника АТ КБ «ПриватБанк» Захарова М.І. надійшла заява, в якій він зазначив, що підтримує апеляційну скаргу і додаткові пояснення у повному обсязі та просить розгляд справи, призначений на 29 липня 2020 року розглянути у його відсутність та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.221). Відповідачі (їх представники) належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с. 214-216), у судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Позивач та її представник у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували. Просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. Між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» укладено угоди №SAMDNWFC00037213896 від 07.09.2017 р. (кредитна карта № НОМЕР_1 ) та №SAMDNWFC00042727838 від 24.05.2018 р. (зарплатна карта № НОМЕР_2 ) на обслуговування карткових рахунків. До вказаних карт був зареєстрований фінансовий номер телефону позивача НОМЕР_3 . 05.12.2018 року після 18 год. 00 хв. на номері телефону позивачки зник зв`язок. Оператор мобільного зв`язку завірив у наявності зв`язку і порадив звернутися до сервісного центру. На наступний день у сервісному центрі «Водафон» позивачці замінили сім-карту і зв`язок із мережею відновились, однак, при спробі зайти до особистого кабінету сервісу «Приват 24» була надана рекомендація звернутися до відділення «Приватбанку». У відділенні банку за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 127, спеціаліст повідомив про списання грошових коштів 05.12.2018 р. із належних ОСОБА_1 карткових рахунків за операцією «переказ із своєї картки. Позивач повідомила співробітників банку про крадіжку грошових коштів, неправомірне їх списання, та написала заяву до поліції. Зазначені обставини підтверджуються Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.12.2018 року № 12018050380001405, та матеріалами досудового розслідування, згідно яких кошти з рахунку позивачки були перераховані на рахунок певної особи (а.с.28-46). Крім того, позивачка ОСОБА_1 отримала в АТ КБ «Приватбанк» виписки по картці/рахунку, відповідно до яких: -з кредитної карти № НОМЕР_1 (угода № SAMDNWFC00037213896 від 07.09.2017 р.) списано 39 200 грн. 25 коп. у т.ч. 1500 грн. 75 коп. - комісія; -з зарплатної карти № НОМЕР_2 (угода № SAMDNWFC00042727838 від 24.05.2018 р.) списано 7 929 грн. 81 коп. у т.ч. 52 грн. 81 коп. - комісія (а.с.7-10). Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи. Згідно з пунктом 14.16 статті 14 Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. За змістом статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідно до п.6.11 Договору, на який в апеляційній скарзі посилався представник відповідача клієнт зобов`язаний інформувати Банк а також правоохоронні органи за фактом втрати картки, ПІН або отримання звістки про їх незаконне використання; Відповідно до п.6.12 зазначеного Договору клієнт в триденний термін після усної заяви про втрату картки, ПІНа надає письмову заяву в Банк, яка повинна містити докладний виклад обставин. Аналогічні вимоги містить п. 1.1.2.1.13 Витягу з умов і правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк». Як вбачається із матеріалів справи, 06.12.2018 року позивачка звернулась до правоохоронних органів з заявою по факту шахрайських операцій з карткою. 07.12.2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою по факту незаконного здійснення банківських операцій за її картковими рахунками невідомими особами, тобто в триденний термін після незаконного використання. Відповідно до Постанови Національного банку № 705 від 5 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, позивачка виконала умови Договору та чинного законодавства, що спростовує доводи апелянта в цій частині. Доводи відповідача щодо помилкового посилання суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові № 6-71цс15 від 13 травня 2015 року який ґрунтується на положеннях постанови правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, висновків суду не спростовує, оскільки у зазначеній постанові як і у Постанові Національного банку № 705 від 5 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», яку було застосовано судом першої інстанції, однаково встановлено обов`язок негайного повідомлення банку про втрату чи викрадення платіжної картки, який було виконано позивачкою. Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 10.07.2019 року у справі № 522/22780/15-ц, в якій зроблено висновок про те, що саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (не розкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення зроблено Верховним Судом на підставі договору АТ «Ощадбанк» та до оскаржуваних правовідносин не відноситься. При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачем не доведено вчинення позивачкою будь-яких дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а позивачка, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог до АТ КБ «Приватбанк». Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі № 673/1132/17. За правилами ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Посилаючись на п. 8.4 Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» відповідач зазначив, що банк не несе відповідальності за збитки,завдані клієнту у разі розголошення (розкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів. Втім, відповідачем не надано доказів, які безспірно доводять, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Як зазначив відповідач в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 не зверталася до банку із заявою про блокування кредитної карти, однак цей довід не приймається до уваги колегією суддів з огляду на те, що відповідно до п. 7 розділу VI Постанови Національного банку № 705 від 5 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, та зводяться до власного тлумачення відповідачем положень матеріального закону. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що банком не доведено, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню інформації про рахунок, картку, персональний ідентифікаційний номер або іншої інформації, яка дає змогу несанкціоновано ініціювати платіжні операції. Отже, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню за доводами, викладеними у апеляційній скарзі, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено та долучено до матеріалів цивільної справи 29 липня 2020 року. Суддя-доповідач: А.В. Гапонов Судді: Г.В. Новікова О.О. Тимченко