Постанова КАС ВС № 1.380.2019.003146

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 року м. Київ справа №1.380.2019.003146 адміністративне провадження №К/9901/10046/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Тацій Л.В., суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу №1.380.2019.003146 за позовом ОСОБА_1 до Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Фенчин Віри-Ярини Володимирівни, Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Носилевської Руслани Ярославівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство у справах ветеранів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: начальник Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Зуб Володимир Іванович, головний лікар Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м.Львова ОСОБА_3, про визнання незаконними і скасування наказів, визнання протиправними і скасування реєстраційних дій, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року (колегія у складі головуючого судді Гуляка В.В., суддів Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.), - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики ЛМР, відповідач 1), державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Фенич Віри-Ярини Володимирівни (далі - державний реєстратор Фенич В.-Я.В., відповідач 2), державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Носилевської Руслани Ярославіни (далі - державний реєстатор Носилевська Р.Я., відповідач 3) в якому просив: - визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №204-к від 31.07.2017; - визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №119-к від 23.07.2018; - визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Фенчин Віри-Ярини Володимирівни від 18.08.2017 №14151070006020073; - визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Носилевської Руслани Ярославівни від 31.10.2018 №14151070007020073; - зобов`язати державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Фенчин Віру-Ярину Володимирівну скасувати запис від 18.08.2017 №14151070006020073; - зобов`язати державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Носилевську Руслану Ярославівну скасувати запис від 31.10.2018 №14151070007020073. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: начальника Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Зуба В.І. та головного лікаря Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова - ОСОБА_3. Ухвалою цього ж суду від 30.07.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство у справах ветеранів України. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ухвалою ЛМР припинено Комунальну 3-тю стоматологічну поліклініку м. Львова (далі - поліклініка) шляхом перетворення її у Комунальне некомерційне підприємство «Стоматологічна поліклініка №3» та утворено ліквідаційну комісію, головою якої призначено директора Департаменту гуманітарної політики ЛМР ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) у зв`язку з чим вчинені відповідні реєстраційні дії. Наказ начальника Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики ЛМР Зуба В.І., яким одночасно призначено на посаду головного лікаря поліклініки ОСОБА_3., контракт з яким пізніше продовжено на два роки є, на думку позивача, протиправним. Державними реєстраторами внесені відповідні реєстраційні записи про зміну керівника юридичної особи та зміну відомостей про керівника, що теж, на переконання позивача, здійснено неправомірно та безпідставно. Державними реєстраторами при внесенні записів до Єдиного державного реєстру не були виконані усі вимоги Закону України «Про державну реєстрацію», не було повідомлено органи ДФС, статистики, Пенсійний фонд про проведення реєстраційних дій стосовно зміни керівника. При тому, що у зв`язку із створенням відповідної ліквідаційної комісії саме до ОСОБА_2 перейшли повноваження щодо управління справами поліклініки. Також ОСОБА_1 вказував на те, що на посаду ОСОБА_3 було призначено за його заявою, тоді як таке призначення має здійснюватися шляхом проведення конкурсу, який не було оголошено та проведено. Позивач є завідуючим терапевтичним відділенням поліклініки, проте зазначає, що ні він, ні будь-хто інший з працівників з оскаржуваними наказами ознайомлені не були. ОСОБА_1 також в позові вказував на те, що призначення ОСОБА_3 , порушує права усіх працівників поліклініки через те, що тривалий час не подається щомісячна звітність по сплаті ЄСВ, наявна заборгованість по заробітній платі. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 позов задоволено повністю. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 березня 2020 року скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, а провадження в адміністративній справі №1.380.2019.003146 за позовом ОСОБА_1 - закрив. Позивачу роз`яснено, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції загального суду, і такий розгляд справи повинен здійснюватись в порядку цивільного судочинства. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання незаконними і скасування наказів, визнання протиправними і скасування реєстраційних дій, зобов`язання вчинити дії, - стосуються законності призначення і перебування ОСОБА_3 на посаді головного лікаря Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова, і такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому, суд апеляційної інстанції окремо звернув увагу на те, що у цій справі не оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) конкурсних комісій чи інших подібних органів, тому, розгляд цієї справи неможливо віднести до юрисдикції визначеної пунктом 9 частини 1 статті 19 КАС України. Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 , не погоджуючись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що Комунальна 3-тя стоматологічна поліклініка м. Львова є юридичною особою публічного права, бюджетною установою, створена для забезпечення державного права населення міста Львова на медичну допомогу. Керівник комунального закладу здійснює винятково публічні функції в інтересах територіальної громади міста Львова, не реалізує ніяких приватних ініціатив і є представницькою особою: його наймає на роботу територіальна громада міста Львова (через рішення посадових та/чи службових осіб) з метою забезпечення її права на медичну допомогу, а отже він виконує публічні функції. Заявник також покликається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано, що предметом спору є також і неналежне виконання державним реєстратором владних повноважень- державної реєстрації юридичної особи. Спір у цій справі на переконання заявника містить винятково публічно- правовий характер, оскільки спірні правовідносини стосуються життєдіяльності територіальної громади міста Львова та її соціальної безпеки. ОСОБА_1 у касаційній скарзі також наголосив на тому, що він не має жодних трудових спорів з роботодавцем у цьому процесі, він як завідуючий стоматологічним відділенням поліклініки не оскаржував та не заявляв про порушення своїх прав у зв`язку з призначенням на посаду головного лікаря ОСОБА_3. Відповідачі - державні реєстратори надіслали до Суду відзиви на касаційну скаргу, відповідно до яких проти задоволення скарги заперечують, просять постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду залишити без змін. В доводах, наведених у відзивах на касаційну скаргу відповідачами наведені аналогічні за змістом мотиви, у яких реєстратори посилаються на практику Великої Палати Верховного Суду по аналогічних справах. Окремо відповідачами наведений аргумент про те, що оскаржувані у цій справі реєстраційні дії вчинені не за заявою позивача, через що у реєстраторів не виникало публічно-правових відносин саме із ОСОБА_1 . Третя особа у справі - Міністерство у справах ветеранів України також направив до Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить справу розглядати без участі представника Міністерства. Зазначає, що Міністерство могло би бути третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача у справі виключно щодо питань, які віднесені до його компетенції. Аналіз касаційної скарги показав, що читко визначених вимог, які б стосувалися компетенції Мінветеранів та його посадових осіб не заявлено. Також позивач надіслав до Верховного Суду заяву, в якій просить врахувати, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі, спірні правовідносини у якій є подібними із тими, з яких виник спір у цій справі. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Верховний Суд ухвалою від 14 квітня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Ухвалою від 28.07.2020 Верховний Суд призначив справу до розгляду в попереднє судове засідання. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ч. 2, 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване рішення відповідає, а викладені у касаційній скарзі вимоги є необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Пункт 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначає, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «публічна служба» в розумінні п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України- це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Водночас помилковим є застосування ст. 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, у яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, наказом начальника Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики ЛМР В. Зуба від 31.07.2017 за №204-к призначено ОСОБА_3 на посаду головного лікаря Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова шляхом укладення з ним контракту з 01 серпня 2017 року терміном на 1 рік. На підставі цього наказу та документів поданих до Управління державної реєстрації ЛМР через центр надання адміністративних послуг ОСОБА_3 , 18.08.2017 державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Фенчин В.-Я.В. проведено реєстраційну дію «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» пункт змін №5 «зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи» шляхом внесення запису №14151070006020073 до Єдиного державного реєстру. Наказом начальника Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики ЛМР В.Зуба від 23.07.2018 №199-к продовжено строк дії контракту №7 від 01.08.2017 з головним лікарем Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова ОСОБА_3. на два роки з 01.08.2018 по 31.07.2020. На підставі цього наказу та документів поданих до Управління державної реєстрації ЛМР через центр надання адміністративних послуг ОСОБА_3 , 31.10.2018 державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Носилевською Р.Я. проведено реєстраційну дію «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» пункт змін №5 «зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи» шляхом внесення запису №14151070007020073 до Єдиного державного реєстру. ОСОБА_1 , який працює на посаді завідувача стоматологічним відділенням Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м.Львова, вважає, що на посаду керівника, тобто головного лікаря, цієї Поліклініки незаконно призначено ОСОБА_3., шляхом видання спірних наказів №204-к від 31.07.2017 року та №199-к від 23.07.2018, а в подальшому на підставі цих наказів було вчинено реєстраційні дії 18.08.2017 року та 31.10.2018 року щодо внесення змін до відомостей про керівника юридичної особи. Позивач також у позовній заяві зазначав, що при винесенні спірних наказів порушені умови та порядок призначення головного лікаря цієї Поліклініки. У позовній заяві ОСОБА_1 наводив також і довід про те, що незаконне, як на його думку, призначення головного лікаря Поліклініки призвело до порушення прав територіальної громади на отримання належної медичної допомоги, а також прав лікарів з відповідним рівнем фахової підготовки і досвідом роботи бути призначеними на цю посаду. Також позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, працюючи у Комунальній 3-й стоматологічній поліклініці м. Львова та будучи ветераном АТО, позбавлений можливості отримання пільг передбачених законодавством через те, що керівником Поліклініки не подавалась до органів Пенсійного фонду обов`язкова звітність з Єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування і не здійснювалась своєчасна сплати таких внесків. Частинами 3-5 статті 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. За приписами статті 1 цього Закону, посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Згідно з частиною другою статті 2 цього Закону, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Стаття 5 Закону визначає, зокрема, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Крім цього, статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Судами встановлено, що Комунальна 3-я стоматологічна поліклініка м.Львова, засновником якої є Львівська міська рада, є комунальним закладом охорони здоров`я. Відповідно до приписів ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад відноситься управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення. Заклади охорони здоров`я, зокрема і Комунальна 3-я стоматологічна поліклініка м.Львова, не є суб`єктами владних повноважень у розумінні положень КАС України, в тому числі не є органами місцевого самоврядування у розумінні Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до положень статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» керівником закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства. Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 792, призначення на посаду керівника закладу здійснюється відповідно до законодавства керівником органу або державним секретарем міністерства, до сфери управління якого належить (в управлінні якого перебуває) заклад, або за рішенням обласної, районної ради чи сільським, селищним, міським головою. Тобто, суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що діяльність головного лікаря Поліклініки - не належить до публічної служби. Таким чином, спори, які виникають з приводу призначення чи звільнення з посади головного лікаря комунального закладу охорони здоров`я не відноситься до спорів щодо публічної служби, а відповідно, не відносяться до юрисдикції адміністративного суду. Після укладення контракту між Управлінням охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та ОСОБА_3 виникли трудові відносини, тобто фактично позовні вимоги стосуються оскарження Наказів начальника Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №204-к від 31.07.2017 року та №119-к від 23.07.2018 року щодо призначення на посаду головного лікаря ОСОБА_3. та щодо продовження строку дії контракту із ОСОБА_3 , а також про оскарження реєстраційних дій від 18.08.2017 №14151070006020073 та від 31.10.2018 №14151070007020073 про внесення змін до відомостей про керівника юридичної особи Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема із трудових правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів та посадових осіб місцевого самоврядування, та не стосується спору щодо прийняття громадян на публічну службу, а тому не може здійснюватись у порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім цього, правильними є і висновки суду апеляційної інстанції про те, що позов в частині оскарження ОСОБА_1 реєстраційних дій та зобов`язання скасувати реєстраційні записи також не є публічно-правовим, а ці позовні вимоги є похідними від вимог щодо оскарження Наказів про призначення на посаду головного лікаря ОСОБА_3. При цьому, судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано, що спір в частині заявлених ОСОБА_1 вимог до Державниих реєстраторів Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Фенчин В.-Я.В. та Носилевською Р .Я. , не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки Державні реєстратори, здійснюючи оскаржувані реєстраційні дії (записи) щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, не мали публічно-правових відносин із позивачем ОСОБА_1 , а такі дії вчинені відносно третьої особи. Слушними є і мотиви суду апеляційної інстанції, наведені в постанові, яка є предметом касаційного перегляду, про те, що у цій справі не оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) конкурсних комісій чи інших подібних органів, а тому розгляд цієї справи не відноситься до юрисдикції визначеної пунктом 9 частини 1 статті 19 КАС України. Наведені вище висновки колегії суддів апеляційного суду узгоджуються із практикою Великої Палати Верховного Суду зокрема у постановах: від 23 січня 2019 року по справі № 822/160/16, від 14 листопада 2018 року по справі № 806/2808/18 та від 01 квітня 2020 року по справі № 813/1056/18. Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим на спрямування судової практики щодо юрисдикційності спорів, колегія суддів, посилання заявника касаційної скарги на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова, як на існування судової практики у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спору, вважає безпідставними. З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, постановив судове рішення при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують. За приписами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу. Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року по справі №1.380.2019.003146- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий: Л.В. Тацій Судді: Т.Г. Стрелець С.Г. Стеценко