Постанова 4824 № 369/2845/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 20 липня 2020 року місто Київ Справа №760/23426/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Лівінського С.В. (суддя-доповідач), Березовенко Р.В., Нежури В.А. , секретар судового засідання: Малашевський О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Київобленерго», в особі представника адвоката Шматка Віктора Олександровича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, у складі судді Дубас Тетяни Володимирівни, від 19 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного підрозділу приватного акціонерного товариства «Київобленерго», приватного акціонерного товариства «Київобленерго», про визнання незаконним рішення комісії по розгляду акта про порушення, яке викладено в протоколі № 041 від 21 лютого 2019 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з наведеним позовом. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 16 січня 2019 року Києво-Святошинським районним підрозділом ПАТ «Київобленерго» було складено акт про порушення № К040949, відповідно до якого було встановлено, що споживач при користуванні електроенергією за адресою: АДРЕСА_1 , допустив порушення, пп. 1 п. 5.5.5., п. 8.2.4, - самовільне підключеня електроустановок до електричної мережі енергопостачальника та не облікувані електроенергії. Відповідно до попереднього розрахунку до акту, нарахування по акту склали 461009,25 гри за період з 17 січня 2018 року по 16 січня 2019 року. Відповідно, до протоколу № 041 засідання комісії по розгляду акту № 040949 від 21 лютого 2019 року, комісія виключила з переліку порушень факт відсутності договору на користування електричною енергією та залишила лише порушення, що полягали у самовільному підключенні. Просила визнати незаконним рішення комісії Києво-Святошинського РП ПАТ «Київобленкрго» з розгляду акту про порушення № К040949 від 16 січня 2018 року, яке викладено в протоколі № 041 від 21 лютого 2019 року. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним рішення комісії Києво-Святошинського районного підрозділу ПрАТ «Київобленерго» по розгляду акту про порушення № К040949 від 16 січня 2018 року, яке викладено в протоколі № 041 від 21 лютого 2019 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. ПрАТ «Київобленерго», в особі представника адвоката Шматка В.О., з судовим рішенням не погодилось та подало апеляційну скаргу. Просило рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволені позовних вимог. Вважало рішення ухваленим за неповного з`ясування обставин справи, що мали значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права. Свій відзив на апеляційну скаргу подала ОСОБА_1 . Просила у задоволені апеляційної скарги відмовити, а рішення залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та підтверджені належними і допустимими доказами. Судом встановлене і матеріалами справи підтверджене таке. 16 січня 2019 року працівниками Києво-Святошинським районним підрозділом ПАТ «Київобленерго» було складено акт про порушення № К040949, яким встановлено, що споживач при користуванні електроенергією за адресою: АДРЕСА_1 , що полягали у порушенні пп. 1 п. 5.5.5., п. 8.2.4, а саме у самовільному підключені електроустановок до електричної мережі енергопостачальника та не обліковані електроенергії. Відповідно до попереднього розрахунку до акту, нарахування по акту склали 461009,25 гри за період з 17 січня 2018 року по 16 січня 2019 року. В акті про порушення № К040949, зазначено, що він складений за участі споживача ОСОБА_1 та містить її підпис. 21 лютого 2019 року Києво-Святошинського районним підрозділом приватного акціонерного товариства «Київобленерго» було проведено засідання комісії по розгляду акту про порушення та складено протокол засідання комісії № 041 та визначено, що порушення сталося з вини споживача, вчинене відкритим способом, а акт про порушення підлягає розрахунку згідно п. 2.6 Методики, яка затверджена постановою Національної комісії електроенергетики України (НКРЕ) від 04 травня 2006 року № 562, оскільки мало місце - «самовільне підключення електроустановок до електричної мережі енергопостачальника». Відповідно до рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради № 53 від 28 березня 2018 року ОСОБА_1 був наданий дозвіл на розташування групи тимчасових споруд, по АДРЕСА_1 . Наявні в матеріалах справи докази у вигляді договору виконання робіт, та акту приймання-передачі робіт підтверджують ту обставину, що користування даним об`єктом у позивача фактично відбулося після 16 жовтня 2018 року. Таким чином, висновок районного суду щодо відсутності підстав для нарахування розрахункового добового споживання електричної енергії, виходячи з потужності самовільного підключення за 365 днів за період з 17 січня 2018 року по 16 січня 2019 року, на думку колегії суддів являються правильними. Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, порушення правил користування енергією. ПКЕЕ (чинними на час виникнення спірних правовідносин; втратили чинність на підставі постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14 березня 2018 року № 312) врегульовано взаємовідносини, які виникають у процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), і дія цих Правил поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб (крім населення). Відповідно до пункту 1.3 ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом. Пунктом 5.1 ПКЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. За змістом пункту 1.2 ПКЕЕ недоврахована електрична енергія - це обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно. Пункт 1.2 ПКЕЕ визначає споживача електричної енергії як особу, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору. Згідно з розділом 10 ПКЕЕ споживач зобов`язаний: забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок; не допускати безоблікового користування електроенергією від технологічних електричних мереж споживача (внутрішньобудинкових мереж); оперативно повідомляти щодо виявлення безоблікового користування електроенергією від технологічних електричних мереж споживача. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Не зважаючи на заяви апелянта, належних і допустимих доказів на підтвердження обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень на позов перед судом не доведено. Доводи апеляційної скарги не спростовують установлених у справі фактичних обставини та висновків суду першої інстанції обґрунтовано викладених в мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх спростував. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів враховує висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про те, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29, 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). В судовому рішенні у достатній мірі викладені мотиви, на яких воно базується, зауваження сторін «заслухані», тобто належним чином вивчені судом усі їх доводи та суд навів обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»). Інші доводи апеляційної скарги свідчать про довільне тлумачення стороною позивача положень законодавства, а тому також не можуть бути підставою для скасування правильного по суті та справедливого судового рішення. Тому, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київобленерго» слід залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін Керуючись ч. 6 ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 268, 375, 367, 381- 384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київобленерго» залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. У випадках визначених ст. 389 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше, як за п`ять днів з дня закінчення розгляду справи. Судді: С.В. Лівінський, Р.В. Березовенко, В.А. Нежура