Постанова 4813 № 509/3455/19

Номер провадження: 22-ц/813/7031/20 Номер справи місцевого суду: 509/3455/19 Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.07.2020 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Сєвєрової Є.С., суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2020 року у складі судді Бочарова А.І., в с т а н о в и в: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.02.2020 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю. Не погоджуючись з цією ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу,в якій просить суд її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність об`єктивної неможливості розгляду даної справи до завершення розгляду справи про встановлення факту проживання однією сім`єю. Такі обставини можуть і повинні бути встановлені при розгляді саме в справі про поділ майна подружжя. Зупиняючи провадження у даній справі суд не звернув увагу на той факт, що предметом поділу майна подружжя є будинок, завершений будівництвом та зареєстрований на праві власності за відповідачем у грудні 2017 року. При цьому у справі, у зв`язку з розглядом якої зупинено дану справу, позивач просить встановити факт його проживання однією сім`єю в період з 13.02.1990 по 28.02.2003. Земельна ділянка, на якій розташований зазначений житловий будинок, була ОСОБА_2 приватизована безоплатно, а отже до об`єктів спільної сумісної власності віднесена бути не може. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків. Пунктом 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. За змістом указаної норми підставою зупинення провадження у справі є виключно об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість встановлення судом обставин справи, відповідних їм правовідносин та формування судом правових висновків щодо шляхів вирішення спору, без вирішення іншої справи. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, і, передбачити усунення яких неможливо. Єдиною підставою для зупинення провадження у справі до вирішення іншої судової справи є неможливість її розгляду без встановлення певних обставин в іншому провадженні. Згідно з роз`ясненнями пункту 33 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року №2 "Про застосування судом норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" визначаючи наявність передбачених ст. 201 ЦПК України (в редакції закону, що діяв до 15 грудня 2017 року) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна придбаного під час сумісного проживання однією сім`єю. В позові посилається на те, що у 1982 році уклав з відповідачкою шлюб, який було розірвано 13.02.1990, проте сторони фактично продовжували проживати разом та в подальшому 28.02.2003 зареєстрували шлюбні відносини, які 07.04.2009 було розірвано Другим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції у м. Одесі. Позивач зазначив, що під час сумісного проживання однією сім`єю подружжям було набуто спільне майно, поділ якого позивач просить визначити. 11.01.2020 ухвалою Приморського районного судом м. Одеси прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю. Вказане свідчить про наявність спору щодо визначення періоду проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю. Для вирішення по суті спору про поділ майна, необхідною умовою є встановлення факту та періоду сумісного проживання сторін однією сім`єю, а тому рішення яке буде прийнято Приморським районним судом м. Одеси безумовно впливає на вирішення справи про поділ майна, враховуючи ті обставини які можуть бути встановлені судом. Посилання апелянта на ту обставину, що предметом поділу майна подружжя є будинок, який зареєстрований на праві власності за відповідачем у грудні 2017 року, проте позивач просить встановити факт його проживання однією сім`єю в період з 13.02.1990 по 28.02.2003 підставою для скасування оскаржуваної ухвали бути не може так як спір по суті позовних вимог наразі не розглядається. Доводи апелянта про те, що обставини встановлення факту спільного проживання повинні бути встановлені у даній справі є помилковими так суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог, при цьому позивач наділений правом на власний розсуд визначити предмет позову та не позбавлений права звернутися до суду з окремими позовами про поділ майна подружжя та встановлення факту спільного проживання. Оскільки ухвала суду постановлена з дотримання норм діючого законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи та є обґрунтованими, апеляційний суд не вбачає підстав для її скасування. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 28.07.2020. Головуючий: Судді: