Ухвала КАС ВС № 120/72/20-а

УХВАЛА 28 липня 2020 року м. Київ справа № 120/72/20-а адміністративне провадження № К/9901/18243/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та Жмеринського РВ Управління ДМС України у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2020 року у справі №120/72/20-а за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просила: визнати протиправними дії Жмеринського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо не оформлення паспорта у формі книжечки неповнолітній дитині-сину ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року; зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області організувати роботу з оформлення та видачі паспорта у формі книжечки неповнолітньому дитині-сину ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року; зобов`язати Жмеринський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати неповнолітньому дитині-сину ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року; зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та Жмеринський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області вести паспортний облік відносно неповнолітнього дитини-сина ОСОБА_2 за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання цифрового ідентифікатора особи, без внесення інформації про них до Єдиного державного демографічного реєстру України чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Жмеринського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , із підстав вказаних у листі від 05 листопада 2019 року за №0518-1307/0518.1-19, зобов`язано Жмеринський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану в інтересах неповнолітньої дитини-сина ОСОБА_2 , про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, із урахуванням висновків суду, що зазначені у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2020 року, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року скасовано та прийнято нове про часткове задоволення позовних вимог, а саме: визнано протиправними дії Жмеринського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо не оформлення паспорта у формі книжечки неповнолітній дитині-сину ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року; зобов`язано Жмеринський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати неповнолітньому дитині-сину ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду України зазначені у постанові від 19 вересня 2018 року в зразковій справі 806/3265/17 (Пз/9901/2/18). А саме зазначив, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України, на якій діяло два нормативних акта: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID -картки, який має обмежувальний термін 10 років (частина 3 статті 21 Закону №5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними. У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав на касаційне оскарження, дослідила додані до неї матеріали і дійшла висновку про таке. Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо, не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Предметом розгляду зазначеної справи є визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. Як вбачається з рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року, зазначену справу призначено та розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі рішення касаційному оскарженню не підлягають. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та Жмеринського РВ Управління ДМС України у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2020 року у справі №120/72/20-а. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіМ.В. Білак І.В. Дашутін М.М. Яковенко