Постанова 4857 № 813/1937/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/1937/17 пров. № А/857/4582/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Глушка І.В., Улицького В.З., за участю секретаря Омеляновської Л.В., апелянта ОСОБА_1 , представника відповідача Палій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року (постановлену головуючим - суддею Гулкевич І.З. о 10 год. 43 хв. у м. Львові, повний текст судового рішення складено 14 грудня 2018 року) про відмову в ухвалені додаткового судового рішення у справі № 813/1937/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2017 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників в частині встановлення в березні 2016 року ОСОБА_1 - начальнику п`ятого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників - посадового окладу в розмірі 1611 грн, та провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за грудень 2015 року внаслідок чого виникла заборгованість з грошового забезпечення перед Офісом ВПП ДФС. Зобов`язано Офіс великих платників податків ДФС здійснити донарахування ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік; матеріальної допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2014 рік в розмірі місячного грошового забезпечення; компенсації за невикористані відпустки - за 2004 рік у кількості 13 діб, за 2005 рік у кількості 6 діб, за 2011 рік у кількості 21 доба, за 2013 рік 11 діб - всього 51 доба; одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням грошового забезпечення на день звільнення та премії за грудень 2015 рік, додаткових видів грошового забезпечення з врахуванням посадового окладу в розмірі 2014 грн, а також відкликати грошовий атестат від 19.07.2016 № 33 та довідку про додаткові види грошового забезпечення від 19.07.2016 № 422/14-23-10-05-5511 з ГУ ПФУ у Львівській області та направити уточнений атестат та довідку з врахуванням висновків суду. Стягнуто з Офісу великих платників податків ДФС на користь ОСОБА_1 донараховані суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік; матеріальної допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2014 рік в розмірі місячного грошового забезпечення; компенсації за невикористані відпустки - за 2004 рік у кількості 13 діб, за 2005 рік у кількості 6 діб, за 2011 рік у кількості 21 доба, за 2013 рік 11 діб - всього 51 доба; одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням грошового забезпечення на день звільнення та премії за грудень 2015 рік, додаткових видів грошового забезпечення з врахуванням посадового окладу в розмірі 2014 грн з урахуванням компенсації та індексації. Стягнуто з Офісу великих платників податків ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме за період з 31.12.2015 по 01.03.2016 в сумі 26108 з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2017 у справі № 813/1937/17 - скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Офісу великих платників податків ДФС здійснити донарахування ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік та стягнення з Офісу великих платників податків ДФС на користь ОСОБА_1 донарахованої суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік та прийняти нову постанову в цій частині, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В решті постанову суду залишено без змін. ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, а саме: визнати протиправним та скасувати наказ міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 198 від 28.03.2016 в частині встановлення в березні 2016 року ОСОБА_1 - начальнику п`ятого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників- посадового окладу в розмірі 1611 грн, та проведення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за грудень 2015 року на підставі наказу № 198 від 28.03.2016 внаслідок чого виникла заборгованість з грошового забезпечення перед Офісом великих платників податків ДФС в сумі 11533, 50 грн; зобов`язати Офіс великих платників податків ДФС здійснити донарахування ОСОБА_1 матеріальної допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2014 рік в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 3664 грн; компенсації за невикористані відпустки - за 2004 рік у кількості 13 діб, за 2005 рік у кількості 6 діб, за 2011 рік у кількості 21 доба, за 2013 рік у кількості 11 діб, всього 51 доба в сумі 22825, 50 грн; одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням грошового забезпечення з врахуванням посадового окладу в розмірі 2014 грн в сумі 142740, 87 грн, а також відкликати грошовий атестат від 19.07.2016 № 33 та довідку про додаткові види грошового забезпечення від 19.07.2016 № 422/14-23-10-05-5511 з ГУПФУ у Львівській області та направити уточнений атестат та довідку на підставі рішень суду та з врахуванням виправлених неточностей в частині надбавки за високі досягнення в праці за квітень та травень 2014 рік в розмірі 1057 грн; стягнути з Офісу великих платників податків ДФС на користь ОСОБА_1 донараховані суми матеріальної допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2014 рік в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 3664 грн; компенсації за невикористані відпустки - за 2004 рік у кількості 13 діб, за 2005 рік у кількості 6 діб, за 2011 рік у кількості 21 доба, за 2013 рік у кількості 11 діб, всього 51 доба в сумі 22825, 50 грн; одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням грошового забезпечення на день звільнення та премії за грудень 2015 року, додаткових видів грошового забезпечення з врахуванням посадового окладу в розмірі 2014 грн в сумі 142740, 87 грн з урахуванням компенсації та індексації. В обгрунтування заяви зазначив, що суд при винесені рішення не визначив способу виконання судового рішення, а саме зобов`язуючи Офіс великих платників податків ДФС здійснити донарахування певних видів грошового зобов`язання при звільненні ОСОБА_1 зі служби не зазначено точної грошової суми присудженої до стягнення, а також визнаючи протиправним наказ міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про перерахування ОСОБА_1 в березні 2016 року грошового забезпечення за грудень 2015 року не вказано його номер та дату. Відсутність суми, що підлягає стягненню унеможливить подальше оформлення виконавчого документа. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 в задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового рішення у справі № 813/1937/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення матиме наслідком зміну прийнятого судового рішення, що не узгоджується з нормами процесуального права та суперечить інституту додаткового судового рішення. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового судового рішення в справі № 813/1937/17. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що суд першої інстанції при винесені рішення не визначив способу виконання судового рішення, а саме зобов`язуючи Офіс великих платників податків ДФС здійснити донарахування певних видів грошового зобов`язання при звільненні ОСОБА_1 зі служби не зазначено точної грошової суми присудженої до стягнення, а також визнаючи протиправним наказ міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про перерахування ОСОБА_1 в березні 2016 року грошового забезпечення за грудень 2015 року не вказано його номер та дату. Вказує, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, прийнятого на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено п. 1 ст. 1 Першого протоколу. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового судового рішення в справі № 813/1937/17. В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав. Так відповідно до ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Наведений перелік підстав, за яких може бути постановлене додаткове рішення, є вичерпним. Таким чином, КАС України передбачено, що процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім цього, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання, або не вирішено питання про судові витрати. Таким чином, додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог, за результатами розгляду справи по суті. Крім цього, спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту порушеного права. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Для встановлення чи зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе встановлення чи зміна способу виконання рішення до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки встановлюючи чи змінюючи спосіб виконання основного судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті. Суд встановив, що позивач погоджується з прийнятим основним судовим рішенням. Водночас, позивач вважає, що суд повинен прийняти додаткове судове рішення, яким зазначити точні грошові суми присуджені до стягнення. Однак на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем не наведено обставин, які є підставою для прийняття додаткового судового рішення по справі, а підстави задоволення позовних вимог були вмотивованими і містяться в мотивувальній частині рішення. Вказане судове рішення ухвалене щодо всіх заявлених позовних вимог із визначенням способу виконання судового рішення Суд вважає, що, така вимога позивача не є способом виконання судового рішення, а її задоволення призведе до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, наслідком чого стане зміна самого судового рішення та відповідно резолютивної частини рішення. Крім цього, колегія суддів вважає, що в даному випадку суд не вправі підміняти інші органи та самостійно нараховувати і визначати точний розмір грошової суми присудженої до стягнення, оскільки такими повноваженнями наділений виключно відповідач, як роботодавець. Суд вправі лише надати правову оцінку діям відповідача стосовно нарахуванню чи не нарахуванню такого. Відтак враховуючи наведене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року про відмову в ухвалені додаткового судового рішення у справі № 813/1937/17 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. В. Глушко В. З. Улицький Повне судове рішення складено 28 липня 2020 року