Постанова 4857 № 460/64/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/64/20 пров. № А/857/3958/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Носа С.П., Хобор Р.Б. з участю секретаря судового засідання: Ігнатищ Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Друзенко Н.В., час ухвалення судового рішення 11 год 30 хв у м. Рівне, час складання повного тексту судового рішення 28 лютого 2020 року) за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, в с т а н о в и в : У січні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із зазначеним позовом, в з урахуванням зміни предмета позову, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області, контролюючий орган, відповідач) від 12.11.2019 №0002403304, №0002393304, №0002363304, №0002413304, №0002373304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13 від 05.11.2019 та рішення про застосування штрафних санкцій №000763304 від 05.11.2019 за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано вимогу ГУ ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13 від 05.11.2019, рішення про застосування штрафних санкцій №000763304 від 05.11.2019 за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 12.11.2019 за №0002393304, №0002373304, №0002363304 від 12.11.2019, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 5784,06 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 4627,25 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 1156,81 грн, в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 1752,81 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1402,25 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 350,56 грн, а в решті відмовлено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №0002413304 від 12.11.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 28044,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 18696,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 9348,00 грн, в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 9340,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 6227,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 3113,50 грн, а в решті відмовлено. В частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №0002403304 від 12.11.2019, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 13437,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 10750,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 2687,50 грн - відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що перевіркою правильності визначення загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження діяльності у 2017 році, відображеного в додатку Ф2 до декларації, з даними перевірки, встановлено розбіжності за 2017 рік в сумі 77223,28 грн, за 2018 рік в сумі 16260,31 грн., яка виникла у зв`язку з тим, що позивачем до складу валового доходу не включено в повному обсязі виручку за надані послуги по перевезенню пасажирів, у тому числі не платникам ПДВ. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Разом з тим, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший час у зв`язку із карантинними обмеженнями, що введені на території України. Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції вважає, що таке не підлягає задоволенню, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину зі сторони суб`єкта владних повноважень (апелянта) не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також необхідно вказати, що судом апеляційної інстанції у період дії карантинних заходів забезпечено процесуальну можливість для сторін та учасників справи доступу до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції та надіслання до суду апеляційної інстанції необхідних процесуальних документів та письмових пояснень у даній справі для урахування їх під час розгляду апеляційної скарги. Про дату, час та місце розгляду справи позивач був повідомлений завчасно, проте ним не було вжито будь-яких заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції. Також відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача (його представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останнім не заявлено. В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи. Додатково суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи. Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) від 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що відповідно до наказу про проведення планової документальної перевірки №136 від 16.09.2019 ГУ ДПС в Рівненській області була проведена планова документальна виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт №214/17-00-33-04/2101405298 від 18.10.2019. Перевіркою встановлено порушення вимог п.164.1, п.164.3 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) від зайняття підприємницькою діяльністю за 2017 рік на 13900,19 грн, за 2018 рік на 2926,86 грн, п.16.1 ст.16, п.167.2 ст.167, п.173.1 ст.173 ПК України, а саме : не оподаткування доходу, отриманого у 2017 році в сумі 215000 грн від продажу об`єктів рухомого майна (транспортних засобів), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 10750 грн, п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на обов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI), в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік у сумі 10658,32 грн, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, п.194.1.1 п.194.1 ст.194, п.201.1, п.201.14 ст.201 ПК України, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 18696 грн, у тому числі за червень 2017 року на 12469 грн, грудень 2017 року на 2975 грн, грудень 2018 року на 3252 грн, п.201.10 ст.201 ПК України, а саме : не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні на реалізацію товарів (послуг) неплатникам ПДВ за грудень 2017 року на суму ПДВ 2975,32 грн, за грудень 2018 року на суму ПДВ 3252,06 грн, п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України, в результаті чого занижено суму військового збору за 2017 рік на суму 4383,35 грн, за 2018 рік на суму 243,90 грн. За наслідками перевірки, 05.11.2019 було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13, якою ФОП ОСОБА_1 зобов`язувало сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 10658,32 грн та рішення №000763304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 2131,66 грн. 12.11.2019 на підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002393304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 21033,81 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 16827,05 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4206,76 грн, податкове повідомлення-рішення №0002373304, яким до позивача застосовано штраф в сумі 3114 грн за відсутність реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 6227,00 грн, податкове повідомлення-рішення №0002363304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 5784,06 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 4627,25 грн та 1156,81 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення №0002413304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 28044,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 18696,00 грн та 9348,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення №0002403304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 13437,50 грн, у тому числі 10750,00 грн за податковими зобов`язаннями та 2687,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу про те, що позивач до складу валового доходу не включив у повному обсязі виручку за надані послуги по перевезенню пасажирів, у тому числі не платникам ПДВ, не підтверджені жодними доказами з покликанням на відповідні первинні документи, пов`язані з обчисленням доходу, письмові пояснення чи на акти про відмову у наданні первинних документів. У зв`язку з чим, дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 12.11.2019 за №0002393304, №0002413304, №0002373304, №0002363304. З цих самих підстав суд першої інстанції визнав протиправною та скасував вимогу контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13 від 05.11.2019 та рішення №000763304 від 05.11.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Додатково суду першої інстанції вказав, що позивач являється пенсіонером за віком, а тому відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI звільняється від сплати за себе єдиного внеску. В частині рішення, що оскаржується, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значенням для справи, виходячи з наступного. Як вірно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності в Млинівському районному управлінні юстиції 11.02.1999, про що внесено номер запису про державну реєстрацію №26080010001008314, код основного виду економічної діяльності : 49.31 - Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення. Взято на облік в податковому органі 20.02.2006, станом на дату підписання акта перевірки перебував на обліку в ГУ ДПС у Рівненській області, Дубенське управління, Млинівська ДПІ (Млинівський район). Фактичне місцезнаходження платника : Рівненська область, Млинівський район, с. Острожець, вул. Перемоги,

57. Зареєстрований платником ПДВ - свідоцтво №100262491 від 12.01.2010, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 2101405298. Має ліцензію на провадження діяльності в сфері наземного транспорту міського та приміського сполучення АГ №584583 від 21.03.2011. На час податкової перевірки мав у власності 13 пасажирських автобусів та 1 легковий автомобіль, в оренді - 10 автобусів. В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що ФОП ОСОБА_1 задекларував у 2017 році дохід від здійснення основного виду підприємницької діяльності на рівні 3015976,28 грн, а за 2018 рік - 4572955,31 грн відповідно. За даними акту, перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності, відображеного в додатку Ф2 до декларації, встановлено розбіжності за 2017 рік в сумі 77223,28 грн, за 2018 рік в сумі 16260,31 грн. Проте, відповідач вважає, що розбіжність за 2017 рік в сумі 77223,28 грн, за 2018 рік в сумі 16260,31 грн виникла в зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 до складу валового доходу не включив у повному обсязі виручку за надані послуги по перевезенню пасажирів, у тому числі неплатникам ПДВ. Ревізорами також обумовлено, що загальний оподатковуваний дохід при перевірці визначено на підставі відомостей про поступлення коштів на розрахункові рахунки, книги обліку доходів та витрат, первинних документів та звірено з відомостями з центральної Державного реєстру фізичних осіб ГУ ДПС про суми виплачених доходів. У матеріалах справи наявні банківські виписки за 2017-2018 роки, які надавались ФОП ОСОБА_1 під час податкової перевірки та податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки, за даними співставлення яких будь-які розбіжності відсутні. Відповідно до п.1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013 (далі - Порядок №395), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Пунктами п.1.6, п.1.7 Розділу I Порядку №395 передбачено, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно п.п.2.3.2.1-2.3.2.2 п.2.3.2 Розділу II Порядку №395, результати документальної перевірки діяльності платника податків складаються таким чином : результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. У цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або не встановлення порушень. При цьому, до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються); у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно : чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки. У висновку акта (довідки) документальної перевірки зазначається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 до складу валового доходу не включив у повному обсязі виручку за надані послуги по перевезенню пасажирів, однак таке твердження не підкріплено ні посиланням на відповідні первинні документи, пов`язані з обчисленням доходу, ні посиланням на письмові пояснення чи на акти про відмову у наданні первинних документів. Фактично, ні в акті перевірки, ні в додатках до нього, не наведено жодних доказів, які б достовірно підтверджували наявність факту порушення, зокрема, факту заниження позивачем в охопленому перевіркою періоді своїх доходів. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість висновків контролюючого органу стосовно заниження позивачем сум оподатковуваного доходу. Порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю крім тих, що обрали спрощену систему оподаткування регулюється ст.177 ПК України. Згідно п.177.1 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України). Відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п.167.2-167.4 ст.167), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Таким чином, згідно п.164.1, п.164.3 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України, донарахована позивачу за результатами перевірки сума ПДФО від зайняття підприємницькою діяльністю склала 16827,05 грн, з яких за 2017 рік 13900,19 грн, а за 2018 рік 2926,86 грн. Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0002393304 від 12.11.2019 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягає скасуванню. Згідно п.п. «а», «б» п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачаннях товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 цього Кодексу розташоване на митній території України. Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п.14.1.185 п.14.1 ст.14). Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною у п.п. «а» п.193.1 ст.193 ПК України, яка є основною (п.194.1 ст.194 ПК України). Податок становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (п.п.194.1.1 п.194.1 ст.194 ПК України). Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. Дата виникнення податкових зобов`язань визначається відповідно до п.187.1 ст.187 цього Кодексу. З урахуванням того, що висновки відповідача про заниження позивачем валового доходу внаслідок не включення до його складу в повному обсязі виручки за надані послуги по перевезенню пасажирів є необґрунтованими, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0002413304 від 12.11.2019 та наявність підстав для його скасування. Аналогічним чином вказане стосується податкового повідомлення-рішення №0002373304 від 12.11.2019. Згідно ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Пунктом 2 частини 1 статті 7 цього Закону передбачено, що для фізичних осіб-підприємців базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Згідно ч.5 ст.8 Закону №2464-VI, розмір єдиного внеску для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Відповідно до п.4 ст.4 Закону №2464-VІ, особи, визначені у пункті четвертому частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до цього закону пенсію або соціальну допомогу. З серпня 2017 року ФОП ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серія НОМЕР_2 . Відповідно до вимог п.4.ст.4 Закону №2464-VІ, за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 не нараховував та не сплачував єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З урахуванням наведених вище висновків та встановлених судом першої інстанції обставин, вірним є також висновок про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13 від 05.11.2019, якою ФОП ОСОБА_1 зобов`язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 10658,32 грн та рішення №000763304 від 05.11.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а також наявність підстав для їх скасування. Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0002363304 від 12.11.2019, колегія суддів зазначає наступне. З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ від 28.12.2014, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців. Так, відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені у п.162.1 ст.162 ПК України, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні. При цьому, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 ПК України : загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Відповідно до п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу. Згідно п.177.2 ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу. Ставка збору встановлена на рівні 1,5 відсотка. Зважаючи на те, що в ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік на 77223,28 грн та за 2018 рік в сумі 16260,31 грн, відтак законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення №0002363304 від 12.11.2019 та наявність підстав для його скасування. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2019 за №0002403304 та №0002413304 сторонами не оскаржувалося. При цьому, дослідивши висновки суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а відтак не вбачає підстав для застосування положень ч.2 ст.308 КАС України. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст.12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року по справі №460/64/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 28.07.2020.