Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/7555/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7555/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року (суддя суду 1 інстанції Кучма К.С) по справі за позовом Державної служби геології та надр України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - ВСТАНОВИВ: Державна служба геології та надр України звернулася до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 21.06.2019 року ВП № 55887377. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем було винесено постанову ВП №55887377 від 21 червня 2019 року про накладення штрафу на Державну службу геології та надр в України в розмірі 10 200 грн. Зазначає, що відповідач у порушення Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», не звернувся до суду із заявою про встановлення порядку і способу виконання судового рішення або з заявою про роз`яснення судового рішення у справі № 804/4439/16, а отже спірна постанова про накладення штрафу, є протиправною та такою, що порушує права та інтереси позивача. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі Державна служба геології та надр України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що звертався до головного державного виконавця Сидоренка Р.Г. із проханням звернутися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення порядку і способу виконання судового рішення або із заявою про роз`яснення судового рішення у справі № 804/4439/16. Зауважує, що вказане звернення обумовлене тим, що судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень (виконавчий лист, у справі № 804/4439/16, знаходиться на примусовому виконанні) не враховано того факту, що частина 2 і 3 резолютивної частини рішення суперечать одна одній. Так як поновлення дії дозволу і подовження є різні за своєю правовою природою процедури, які несуть різний обсяг прав та обов`язків і призводять до різних наслідків Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши судове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року по адміністративній справі №804/4439/16 частково задоволені позовні вимоги ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000». Вказаним судовим рішенням визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо невидачі наказу про поновлення спеціального дозволу на користування надрами реєстровий № 3460 від 14.10.2004 року та щодо нездійснення відповідного запису в реєстрі документів дозвільного характеру щодо продовження дії документу дозвільного характеру - спеціального дозволу на користування надрами реєстровий № 3460 з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату», Східна околиця м. Дніпродзержинськ, виданого 14.10.2004 ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000» Державним комітетом природних ресурсів України; поновлено дію спеціального дозволу №3460 на користування надрами з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату» виданого 14.10.2004 ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000» Державним комітетом природних ресурсів України на 38 місяців 9 днів. Також зобов`язано Державну службу геології та надр України здійснити відповідний запис у реєстрі документів дозвільного характеру про продовження дії спеціального дозволу на користування надрами від 14.10.2004 № 3460 з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату», Східна околиця м. Дніпродзержинськ виданого 14.10.2004 ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000» Державним комітетом природних ресурсів України на 38 місяців 9 днів. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року постанову суду першої інстанції від 07липня 2017 року в адміністративній справі №804/4439/16 залишено без змін. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, перебуває виконавче провадження №55887377 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 19 січня 2018 року у справі №804/4439/16. За вказаним виконавчим листом зобов`язано Державну службу геології та надр України здійснити відповідний запис у реєстрі документів дозвільного характеру про продовження дії спеціального дозволу на користування надрами від 14.10.2004 № 3460 з метою видобування шламів вуглевмісних в межах техногенного родовища «Шламонакопичувач Дніпровського меткомбінату», Східна околиця м. Дніпродзержинськ виданого 14.10.2004 ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000» Державним комітетом природних ресурсів України на 38 місяців 9 днів. Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, 22 листопада 2018 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Крім того, 22 листопада 2018 року, відповідно до вимог статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 14 892 грн. Поряд з тим, 06 грудня 2018 року на адресу Державної служби геології та надр України направлено вимогу державного виконавця, якою зобов`язано боржника повідомити про стан виконання судового рішення та надати письмові пояснення. Позивач надіслав лист від 28.03.2019 № 5991/03/04-19 на адресу головного державного виконавця Сидоренка Р.Г., в якому просив звернутися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення порядку і способу виконання судового рішення або з заявою про роз`яснення судового рішення у справі № 804/4439/16. В своєму листі позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті своїх рішень не врахували того факту, що частина 2 і 3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції суперечать одна одній. Так як поновлення дії дозволу і подовження є різні за своєю правовою природою процедури, які несуть різний обсяг прав та обов`язків і призводять до різних наслідків. 13 лютого 2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесена постанова про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн., оскільки рішення суду ним не виконувалося. 21 червня 2019 року державним виконавцем винесена постанова про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200 грн., оскільки рішення суду не виконано, письмових повідомлень про виконання судового рішення на адресу державного виконавця не надходило. Предметом спору у справі є правомірність прийняття відповідачем постанови ВП №55887377 від 21 червня 2019 року про накладення штрафу. Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції приходить до наступного. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Таким чином, згідно частини першої вказаної статті Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Разом з тим, приписами частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Нормами частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Поряд з цим, положеннями пункту 6 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», констатовано, що боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Згідно зі ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Отже, враховуючи вищенаведені норми права, колегія суддів доходить висновку, що підставою для накладення штрафу на боржника державним виконавцем є невиконання рішення суду без поважних причин. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 червня 2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г., керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн., зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. Згідно з пунктом 10 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення. Приписами частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено можливість, а не обов`язок державного виконавця для звернення до суду із заявою про встановлення порядку і способу виконання судового рішення або з заявою про роз`яснення судового рішення. При цьому, позивач не позбавлений можливості для звернення до суду з такою заявою самостійно. Колегія суддів зауважує, що безумовною підставою для накладення штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин. Разом з тим, позивач не надав до суду доказів щодо намагання ним виконати рішення суду в добровільному порядку, оскільки постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року по адміністративній справі №804/4439/16 набрала законної сили 21 листопада 2017 року. Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 22.11.2018, а 06.12.2018 державним виконавцем на адресу боржника направлена вимога, якою зобов`язано боржника повідомити про стан виконання судового рішення та надати письмові пояснення. Письмових пояснень чи доказів позивача про виконання ним вимоги державного виконавця щодо стану виконання судового рішення матеріали справи не містять. Отже, зі сплином трьох місяців після прийняття 06.12.2018 вимоги про повідомлення про виконання судового рішення, боржник, 28.03.2019, надіслав державному виконавцю листа № 5991/03/04-19, в якому просив звернутися до суду із заявою про встановлення порядку і способу виконання судового рішення або з заявою про роз`яснення судового рішення у справі № 804/4439/16. Разом з цим, боржником не надано суду доказів ні щодо самостійного звернення до суду із заявою про встановлення порядку і способу виконання судового рішення або з заявою про роз`яснення судового рішення, ні інших доказів на підтвердження поважності причин невиконання ним судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів судового рішення по справі № 804/4439/16, яке знаходиться на стадії виконання, та не спростовують встановлені обставини справи. Отже, постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21 червня 2019 року ВП № 55887377 про накладення на Державну службу геології та надр в України штрафу в розмірі 10 200 грн. відповідає вимогам чинного законодавства та не підлягає скасуванню. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко