Постанова 4876 № 910/12684/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.07.2020 місто Дніпро Справа № 910/12684/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Подобєда І.М., Кузнецової І.Л., секретар судового засідання: Абадей М.О., представники сторін: від позивача: Попов В.Г., ордер ЗП №088683 від 17.04.2020, адвокат; від відповідача: представник не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2020 (повний текст оформлений 13.03.2020, суддя Мельниченко І.Ф.) у справі №910/12684/19 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока", смт. Веселе, Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя", м. Дніпро про стягнення 365 551,74 грн., - ВСТАНОВИВ: Товариство з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" на свою користь 297 735,39 грн., що складають суму заборгованості за договором постачання №060519 від 06.05.2019; 30 453,36 грн. пені; 2 647,85 грн. 3% річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 справу №910/12684/19 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2019 відкрито провадження у справі №910/12684/19, підготовче засідання призначено на 08.01.2020. 08.01.2020 Товариством з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" подано заяву про збільшення позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" на свою користь пені до 58 040,79 грн.; річних до 5 290,76 грн., а також інфляційні втрати у сумі 4 484,80 грн. (що слід розглядати як зміну предмету позову). Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що подана позивачем заява відповідає вимогам, визначеним статті 46 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим остання прийнята судом до розгляду. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2020 у справі №910/12684/19 позовні вимоги задоволені частково: з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" стягнуто на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" 297 735,39 грн. основного боргу, 56 937,20 грн. пені, 5 197,54 грн. річних, 4484,80 грн. інфляційних грошових коштів, 5 465,32 грн. судового збору, 17 940,60 грн. витрат на правничу допомогу. Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання №060519 від 06.05.2019 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару у сумі 297 735,39 грн. Враховуючи наявність порушення грошового зобов`язання, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 56 937,20 грн. пені, 5 197,54 грн. річних, 4 484,80 грн. інфляційних втрат, згідно зі здійсненим місцевим господарським судом перерахунком заявлених позивачем сум (місцевим господарським судом встановлено неправильність розрахунку в частині визнання дати початку заборгованості). Розглянувши заяву позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення вказаних витрат, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог на правничу допомогу. Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2020 у справі №910/12684/19; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням принципу достовірності доказів, передбаченому статтею 78 Господарського процесуального кодексу України, оскільки представник позивача не був присутній в судовому засіданні та, відповідно, не надавав для огляду оригінали доданих до суду документів. Апелянт вважає, що виявлена місцевим господарським судом помилка у розрахунках позивача щодо пені та 3% річних (неправильне визначення дати прострочення) є намаганням позивача ввести в оману суд. Також апелянт вважає, що 18 000,00 грн. витрат на правничу допомогу є неспівмірним ані зі складністю спору, ані з обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2020 у справі №910/12684/19. 22.04.2020 від Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Позивач вважає безпідставними доводи апелянта про порушення місцевим господарським судом принципу достовірності доказів, оскільки надані позивачем докази завірені належним чином, а присутній в судовому засіданні 04.03.2020 представник позивача надав пояснення суду; крім того, оригінали доданих до позову документи також наявні і у відповідача. Позивач не погоджується також із доводами апелянта про завищений розмір правничої допомоги, оскільки саме дії відповідача щодо порушення зобов`язання з оплати товару, зміна місцезнаходження відповідача (що призвело до направлення справи за підсудністю в інший господарський суд), неявка відповідача у судові засідання (що призвело до відкладення розгляду справи) спричинили збільшення розміру витрат на правничу допомогу у заявленій до стягнення сумі. Також у відзиві на апеляційну скаргу позивачем у порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України повідомлено, що витрати на професійну правничу допомогу будуть надані до закінчення апеляційного перегляду справи, попередній розмір складає 2 000,00 грн. без участі представника у судовому засіданні. 12.05.2020 від Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в процесі апеляційного перегляду справи, а саме: копії акту приймання-передачі юридичної допомоги від 17.04.2020, копії рахунку №17/1 від 17.04.2020 на суму 2 000,00 грн., копії платіжного доручення №15921 від 07.05.2020 на суму 2 000,00 грн. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2020 (колегією суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.) розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2020 у справі №910/12684/19 призначений у судове засідання на 08.07.2020. 25.06.2020 від позивача на електронну адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. На підставі розпорядження керівника суду №661/20 від 26.06.2020 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-доповідача Орєшкіної Е.В. (для розгляду зави про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дармін М.О., судді: Широбокова Л.П., Подобєд І.М. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2020. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 (колегією суддів у складі головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.) розгляд справи №910/12684/19 призначено у судовому засіданні 08.07.2020 на 15:30 в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення за участю представника позивача у приміщенні Веселівського районного суду Запорізької області. 06.07.2020 розпорядженням керівника апарату суду, після усунення обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, а саме вихід на роботу після відпустки судді - доповідача Орєшкіної Е.В., відповідно до пунктів 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, зі змінами, внесеними згідно з Рішеннями Ради суддів України, пункту 2.6.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/12684/19. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 06.07.2020, справу №910/12684/19 передано колегії суддів у складі: Орєшкіна Е.В. (головуючий, доповідач), Широбокова Л.П., Подобєд І.М. У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Широбокової Л.П. відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2020 визначено для розгляду справи №910/12684/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді: Подобєд І.М., Кузнецова І.Л. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2020 справу №910/12684/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В (доповідача), суддів: Подобєда І.М., Кузнецової І.Л. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2020 (колегією суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В (доповідача), суддів: Подобєда І.М., Кузнецової І.Л.) розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2020 у справі №910/12684/19 відкладений в судове засідання на 27.07.2020, представника Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" викликано в судове засідання з оригіналами первинних документів, поданих на підтвердження позовних вимог для огляду їх в судовому засіданні. У судовому засіданні, яке відбулося 27.07.2020, оглянуті оригінали первинних документів, поданих позивачем на підтвердження позовних вимог. У судовому засіданні, яке відбулося 27.07.2020, представник позивача підтримав заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. У судове засідання, яке відбулося 27.07.2020, представник апелянта не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України"). Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини"). Враховуючи, що апеляційне провадження відкрите 13.04.2020; явка представника апелянта у судове засідання обов`язковою не визнавалась; апелянтом не наведено доводів щодо неможливості розгляду скарги без участі його представника; апелянт не скористався правом взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в тому числі поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника апелянта (відповідача). Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" (покупець) укладено договір постачання №060519, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця в обумовлені цим договором строки та кількість, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар у відповідності з умовами цього договору. Під товаром за цим договором розуміється: молоко коров`яче незбиране охолоджене, молоко коров`яче знежирене (пункт 1.2 в редакції додаткової угоди №2 від 04.06.2019 до договору). Згідно з пункту 2.2 договору разом з партією товару постачальник передає покупцеві належним чином оформлену товарно-транспортну накладну за формою 1-ТН, видаткову накладну, та інші документи, передбачені чинним законодавством. Право власності на товар переходить до покупця в момент підписання накладної про прийняття товару. Пунктом 2.5 договору визначено, що датою поставки товару є дата поставки товару є дата підписання покупцем видаткової накладної на товар. Право власності на товар переходить до покупця в момент підписання покупцем накладної про прийняття товару. Ціна товару погоджується сторонами шляхом підписання додатків по цінам цього договору (пункт 3.1 договору). Відповідно до додаткової угоди №1 від 06.05.2019 до договору ціна, грн./кг баз. жир. становить 8,82 грн. з ПДВ, додаткової угодою №2 від 04.06.2019 до договору ціна була змінена та складає 4,62 грн. з ПДВ. Розрахунок покупця з постачальником за поставлений товар проводиться протягом 5 (п`яти) банківських дні з дати поставки товару на підставі наданих товарно-транспортних накладних (пункт 3.2 договору). Відповідно до пункту 3.5 договору розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника, що вказані в даному договорі. Пунктом 7.2 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2019. На виконання умов договору Товариство з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" прийняло товар на загальну суму 954 783,18 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, підписаними сторонами та скріплені печатками підприємств, копії яких (з копіями довіреностей) залучено до матеріалів справи. Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" було здійснено часткову оплату за поставлений товар в сумі 657 047,79 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи. Товариством з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" зобов`язань за договором постачання №060519 від 06.05.2019 в частині своєчасної та повної оплати товару у сумі 297 735,39 грн., що і стало причиною виникнення спору. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором постачання №060519 від 06.05.2019 за поставлений товар у сумі 297 735,39 грн. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України). За приписами статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Товариством з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" заборгованості зі договором постачання №060519 від 06.05.2019 у сумі 297 735,39 грн. Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків на суму 297 735,39 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 297 735,39 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Апеляційна скарга не містить будь-яких доводів щодо неправильності суми заборгованості. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нарахована та заявлено до стягнення з відповідача на свою користь 3% річних за загальний період прострочення з 16.05.2019 по 26.12.2019 в сумі 5 290,76 грн. та інфляційні втрати за період з вересня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 4 484,80 грн. Місцевий господарський суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум, за результатами якого встановив правильність нарахування інфляційних втрат та помилку у підрахунку 3% річних, а саме неправильність визначення початку періоду прострочення. За результатами перерахунку 3% річних місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість 3% річних за загальний період з 17.05.2019 по 26.12.2019 в сумі 5 197,54 грн. Апеляційна скарга не містить доводів щодо арифметичної неправильності здійснених розрахунків. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність. Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до пункту 3.4 договору за несвоєчасну оплату отриманого товару сторони в договорі передбачили відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, від вартості несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення за період з моменту порушення зобов`язання до повного його виконання. Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за загальний період прострочення з 16.05.2019 по 26.12.2019 в сумі 58 040,79 грн. Місцевим господарський судом встановлено, що розрахунок, заявленої до стягнення пені позивачем завищено, в результаті невірно визначеного початку періоду прострочення зобов`язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Після здійсненого місцевим господарським судом перерахунку, до стягнення підлягає пеня за загальний період з 17.05.2019 по 26.121.2019 в сумі 56 937,20 грн. Апеляційна скарга не містить доводів щодо арифметичної неправильності здійснених розрахунків. Апелянт не погоджується із висновком місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушенням місцевим господарським судом принципу достовірності доказів, передбаченому статтею 78 Господарського процесуального кодексу України із зазначенням того, що представник позивача не був присутній в судовому засіданні та, відповідно, не надавав для огляду оригінали доданих до суду документів. Апелянт вважає, що виявлена місцевим господарським судом помилка у розрахунках позивача щодо пені та 3% річних (неправильне визначення дати прострочення) є намаганням позивача ввести в оману суд. Апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України) Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем подані разом із позовною заявою докази, засвідчені належним чином, які відповідають вимогам до письмових документів, встановлених Господарським процесуальним кодексом України. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарським процесуальним кодексом України). Посилаючись на порушення місцевим господарським судом принципу достовірності доказів, апелянт не наводить в чому саме полягає таке порушення, а саме не підтверджує належним чином, що надані позивачем докази створені (отримані) за наявності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (при цьому участь/відсутність представника у судовому засіданні не впливає на принцип достовірності доказів, необхідним є саме доведення впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини, які мають значення для справи). У судовому засіданні, яке відбулося 27.07.2020, досліджені оригінали первинних документів, поданих позивачем на підтвердження позовних вимог. Товариством з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" заявлено витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до договору б/н від 04.09.2019 у сумі 20 000,00 грн., з яких 18 000,00 грн. сплачені відповідно до платіжного доручення №13600 від 03.10.2019, а решта 2 000,00 грн. останній очікує понести в зв`язку з розглядом справи. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Товариством з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" на підтвердження надання професійної правничої допомоги адвокатом надані наступні документи: копія договору про надання правничої допомоги б/н від 04.09.2019, копія ордеру на надання правової допомоги серії ЗП №088647 від 05.11.2019, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП №001857 від 05.11.2018, копія платіжного доручення №13600 від 03.10.2019. Місцевий господарський суд, враховуючи подані документи, зважаючи на відсутність заяви відповідача щодо зменшення розміру заявлених витрат на послуги адвоката, дійшов до висновку про обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу. Апелянт вважає, що витрати на правничу допомогу є завищеними та надмірними. Апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта, оскільки, як правильно зазначено позивачем, саме дії відповідача щодо порушення зобов`язання з оплати товару, зміна місцезнаходження відповідача (що призвело до направлення справи за підсудністю в інший господарський суд), неявка відповідача у судові засідання (що призвело до відкладення розгляду справи) спричинили збільшення розміру витрат на правничу допомогу у заявленій до стягнення сумі. При цьому апеляційний господарський суд враховує співмірність суми витрат на правничу допомогу (18 000,00 грн.) заявленій сумі позову (365 551,74 грн.), а також розподіл судових витрат місцевим господарським судом відповідно до розміру задоволених вимог (стягнуто у сумі 17 940,60 грн.). Товариством з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" у відзиві на апеляційну скаргу у порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України повідомлено, що витрати на професійну правничу допомогу будуть надані до закінчення апеляційного перегляду справи, попередній розмір складає 2 000,00 грн. без участі представника у судовому засіданні. 12.05.2020 від Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в процесі апеляційного перегляду справи, а саме: копії акту приймання-передачі юридичної допомоги від 17.04.2020, копії рахунку №17/1 від 17.04.2020 на суму 2 000,00 грн., копії платіжного доручення №15921 від 07.05.2020 на суму 2 000,00 грн. Матеріалами справи підтверджується, що при її розгляді інтереси позивача в апеляційному господарському суді представляв адвокат Попов Віталій Гаврилович на підставі договору про надання правової допомоги від 04.09.2019, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП №001857, ордеру на надання правової допомоги ЗП №088683 від 17.04.2020. Адвокат Попов Віталій Гаврилович від імені позивача подав відзив на апеляційну скаргу, здійснював представництво інтересів позивача в судових засіданнях Центрального апеляційного господарського суду, які відбулися 08.07.2020 (в режимі відеоконфернеції) та 27.07.2020 (безпосередньо у суді). На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в процесі апеляційного перегляду Товариством з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" надано: копію акту приймання-передачі юридичної допомоги від 17.04.2020, копію рахунку №17/1 від 17.04.2020 на суму 2 000,00 грн., копію платіжного доручення №15921 від 07.05.2020 на суму 2 000,00 грн. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу). Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Враховуючи, що представництво інтересів позивача адвокатом в апеляційному господарському суді підтверджується матеріалами справи; заявлений розмір витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, апеляційний господарський суд вбачає підстави для розподілу витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та стягнення з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись статтями 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2020 у справі №910/12684/19 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2020 у справі №910/12684/19 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" витрати на професійну правничу допомогу в процесі апеляційного перегляду в сумі 2 000,00 грн. Видачу наказу відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений - 28.07.2020. Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна Суддя І.М. Подобєд Суддя І.Л. Кузнецова