Постанова 4824 № 754/281/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 754/281/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9004/2020Головуючий у суді першої інстанції - Лісовська О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Березовенко Р.В., Лівінський С.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 139 446,27 грн. за кредитним договором № б/н від 13.01.2011, з яких: 808,65 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 138 637,62 грн. - заборгованість по відсоткам за період з 13.01.2011 по 31.01.2019. В обґрунтування вимог посилався на те, що 13.01.2011 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а також зобов`язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановленими кредитним договором. Також, зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. В порушення умов Договору та положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, відповідач свої зобов`язання за Договором не виконував та станом на 31.10.2019 мав заборгованість за договором у загальному розмірі 139 446,27 грн. за кредитним договором № б/н від 13.01.2011 (а.с. 1-4 зв.). Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.04.2020 у задоволені позову відмовлено. (а.с. 63-67). В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує, що 14.03.2013 відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 , яка в подальшому перевипускалась, на картку було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 грн., який в подальшому було збільшено до 800,00 грн. Із виписки чітко прослідковується, що відповідач користувався наданими грошовими коштами, частково погашав заборгованість, а отже й отримав кредитну картку. Користуючись кредитними коштами, відповідачу було відомі та зрозумілі умови договору, жодних заперечень щодо розміру заборгованості за договором від відповідача не надходило, тобто він погоджувався із розміром нарахованих відсотків та неустоййки (а.с. 72-75). 15.06.2020 від ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому вказує, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» своїм твердженням, що 13.01.2011 між сторонами було укладено кредитний договір б/н, вводить суд в оману, оскільки жодних кредитних договорів між сторонами не укладалось. Фактично 13.01.2011 відповідач в АТ КБ «Приватбанк» відкрив ощадну картку, крім того, на час відкриття ощадкартки ОСОБА_1 був неповнолітнім, а тому надання кредиту банком було незаконним. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено видання кредиту саме на підставі поданої ним анкети-заяви та на умовах визначених у ній. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім відкриття на своє ім`я ощадкнижки про що прямо зазначено в анкеті, особистих даних (анкетних даних відповідача, його соціального статусу, сімейного стану, розміру доходу, очікуваних надходжень, наявності нерухомості) та підпису відповідача. Крім того, позивачем не спростовані обставини про те, що відповідач на момент підписання анкети-заяви був неповнолітнім. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2020 у формулярі Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» рукописним способом заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 , а також останнім проставлено підпис під текстом у розділі «Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, виявляю бажання оформити на своє ім`я». Зазначений розділ передбачає проставляння відміток навпроти запропонованого виду карток (картка "Універсальна", картка класа Gold, ідентифікація з паспортом, зарплатна картка, пенсійна картка, ощадкнижка (депозит), дебетова особиста картка), а також суму бажаного кредитного ліміту. Окрім того, при пред`явленні позову банком наданий витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», у яких містяться умови щодо пільгового періоду, базової процентної ставки, строків сплати заборгованості, неустойки для наступних видів кредитних карт: - Універсальна, 30 днів пільгового періоду; - Універсальна, 55 днів пільгового періоду; - Універсальна Contract; - Універсальна GOLD. При цьому, для карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та «Універсальна Contract» процентна ставка для всього періоду кредитування вказана як незмінна, а для інших карток процентна ставка підвищується у чітко вказані дати. З наданої Анкети-заяви розділу «Прошу надати мені перелічені нижче послуги» вбачається, що відповідач бажав отримати ощадкнижка (депозит). Однак, позивачем не зазначено, яку саме картку було видано ОСОБА_1 . Використання даних наведених Тарифів є можливим лише за умови, що в Анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв`язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи. Окрім того, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач при заповненні Анкети-заяви був ознайомлений та погодив використання саме цих Тарифів. Анкета-заява не містить таких основоположних умов, виходячи з яких суд мав би реальну можливість установити укладення договору, конкретні його умови, зокрема, встановити, яка процента ставка мала б відповідати правовідносинам сторін. Розрахунок заборгованості таким доказом не є, оскільки такий складено безпосередньо позивачем, при цьому доказів на підтвердження визначених банком показників, матеріали справи не містять. Факт видачі кредитної картки та встановлення кредитного ліміту банком не підтверджений. Окрім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, банк посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ані витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ані витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» не містять підпису відповідача. Проте матеріали справи також не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначених у цих документах розмірах і порядку нарахування. Ураховуючи, що банком не доведено про тип кредитної картки, у зв`язку із чим неможливо установити розмір процентів, обумовлений сторонами при укладенні договору, при цьому Правила надання банківських послуг «ПриватБанку» з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, відтак такі вимоги є недоведеними. Ураховуючи вище викладене, банком не надано доказів на підтвердження своїх вимог та спростування висновків суду першої інстанції, з якими суд апеляційної інстанції погоджується. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не заперечував проти наданих коштів, розміру заборгованості, користувався ними, а тому погоджувався із розміром нарахованих відсотків та неустойки не є безумовною підставою для вирішення позову на користь позивача. Оскільки, з наданих до апеляційної скарги довідок про відкриття карткових рахунків та їх перевипуск не вбачається, що такі дії банком було вчинено саме після підписання анкети-заяви ОСОБА_1 13.01.2011 на отримання ощадкнижки (депозит). Наданий розрахунок заборгованості, колегія суддів також не бере до уваги, оскільки такий доказ не було подано, не перевірялось та не надавалось відповідної оцінки у суді першої інстанції. Вирішуючи те, яке рішення необхідно ухвали у справі, суд керується також доказами у справі, які логічно мають вказувати на зміст правовідносин. Разом з тим, за встановлених вище обставин не можливо встановити яку саме картку видано, суму виданого кредиту, розмір процентної ставки, умови відповідальності позичальника, на які вказує позивач. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, колегією суддів не установлено. З огляду на вищевикладене, а також те, що при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Понесені позивачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України). Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді Р.В. Березовенко С.В. Лівінський