Постанова 4824 № 636/530/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи №636/530/19 номер апеляційного провадження: 22-ц/824/271/2020 . П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді доповідача - Білич І.М. суддів - Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі - Кемському В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 12 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Баришівського районного суду Київської області Литвиненко О.Л., у цивільній справі № 636/530/19 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівські аграрні технології» Андрюшина Сергія Анатолійовича про стягнення матеріальної шкоди, скасування договору оренди земельного паю та запису в державному реєстрі. вс т а н о в и л а: У лютому 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до виконавчого директора ТОВ «Баришівські аграрні технології» Андрюшина С.А., в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, виходячи з розрахунку 30 грн. за 1 ар орендованої землі в сумі 1890 грн. за 2018 рік та 1890 грн. щорічно за кожну наступну повну чи неповну польову кампанію. Також просив скасувати договір оренди земельного паю №86 від 28.09.2001 року, який зареєстровано в державному реєстрі за №322028674002763 від 03.02.2012 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 28.09.2011 року між матір`ю позивача ОСОБА_2 та ТОВ «Баришівські аграрні технології» укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 3,1699 га, кадастровий номер 32202867:21:091:0320, терміном на 10 років зі щорічною сплатою орендної плати в розмірі 3% від вартості земельної ділянки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а позивач з 29.09.2018 року прийняв спадщину після смерті матері та отримав у власність 1/5 частину земельної ділянки, яку орендує ТОВ «Баришівські аграрні технології». ОСОБА_1 вважав, що умови договору оренди землі, який був укладений його матір`ю, є несправедливими в частині визначення розміру орендної плати, яка на його думку є значно нижчою від ринкової та потребує врегулювання шляхом укладення додаткових угод. У зв`язку з викладеним, позивач вимагав відшкодування збитків(упущеної вигоди) та розірвання (скасування) відповідного договору. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 12 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої ставив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 32 та 24 Закону України «Про оренду землі», а також порушення норм процесуального права в частині прийняття відзиву відповідача на позовну заяву, який був поданий з порушенням строків. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Позивач будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в судове засідання не з`явився. Заява про розгляд справи в режимі відеоконференції, подана без додержання вимог ЦПК, була повернута апеляційним судом позивачу без розгляду. Відповідач про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, поважність причин неявки суду не повідомив Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність сторін в силу вимог ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді - доповідача,перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28.09.2011 року між ОСОБА_2 ( матір`ю позивача) та ТОВ «Баришівські аграрні технології» укладено договір оренди землі №86, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за номером 320 загальною площею 3,1699 га для використання у сільськогосподарському виробництві з метою вирощування сільськогосподарських культур, розташування та межі якої визначені на плані земельної ділянки, кадастровий номер: 3220286700:21:091:0320. Згідно умов п. 9 вказаного договору за користування вказаною в договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату в розмірі 3% від вартості земельної ділянки. Термін дії договору визначено сторонами у десять років. Того ж дня сторони договору підписали акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 29.09.2018 року державним нотаріусом Баришівської районної державної нотаріальної контори Малиновською Н.В. видано свідоцтво про право власності на спадщину, згідно якого ОСОБА_1 успадкував 1/5 частки земельної ділянки площею 3,1699 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сезенківської сільської ради Баришівського району Київської області, діл. № 320, кадастровий номер 3220286700:21:091:0320. Набувши прав власника частини спірної земельної ділянки та, відповідно, прав орендодавця, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вважаючи орендну плату, визначену в договорі №86 від 28.09.2011 року, неприйнятною. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність обставин, що є підставою для розірвання договору оренди землі та відшкодування збитків. Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює. Так, згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації (ст.ст. 14, 17 Закону України «Про оренду землі»). Положеннями ч.1 ст.16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. За змістом ст.21 Закону «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). В статті 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У статті 651 ЦК України передбачені загальні підстави для розірвання договору. Зокрема, відповідно до ч.ч. 1,3 вказаної статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає особливості розірвання договорів оренди земельної ділянки є Закон України «Про оренду землі». Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, зокрема, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Отже, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, розірвання в односторонньому порядку договору оренди можливе за умови невиконання (істотного порушення) сторонами обов`язків, передбачених умовами договору та ст.ст.24 і 25 Закону України «Про оренду землі». Обов`язки орендаря, на невиконання яких посилався позивач, визначені у ст. 25 Закону України «Про оренду землі». Згідно указаної норми права в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, орендар земельної ділянки зобов`язаний: - приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; - виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; - дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; - у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів. У свою чергу, згідно положень ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: - використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; - дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; - дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; - своєчасного внесення орендної плати. За правилами ст.651 ЦК України умовою розірвання договору в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач порушує положення ст. 24 Закону України «Про оренду землі», а саме в частині неналежного виконання обов`язку з внесення орендної плати, яка, до того ж на думку позивача, не відповідає реальній ринковій ситуації. Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Договір оренди землі №86 від 28.09.2011 року підписаний орендарем ТОВ «Баришевські аграрні технології» і орендодавцем ОСОБА_2 , а тому слід вважати, що при укладенні договору сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов, зокрема і орендної плати, форми, розміру і способу внесення оплати. Протягом 6 років зі вступу вказаного договору в силу, орендодавець ОСОБА_2 не заявляла про незгоду з умовами договору. Відтак, позивач успадкував усі права та обов`язки щодо спірної земельної ділянки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, зокрема право на отримання орендної плати у тому розмірі, яка визначена в договорі. Відповідно до п. 36 договору оренди № 86 від 28.09.2011 року вбачається, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку ( а.с. 6 зворот.) У той же час матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач набувши статусу орендодавця в порядку спадкування звертався до відповідача з пропозиціями щодо зміни умов договору у спосіб визначений самим договором. Як на підтвердження своїх заявлених позовних вимог, позивач вказує про звернення до: Головного управління Держгеокадастру, Держгеокадастру Баришівського району Київської області, Баришівське відділення поліції. Колегія суддів вважає, що зазначені звернення, не можна розцінювати як пропозицію позивача адресовану відповідачеві щодо зімни умов договору у спосіб передбачений положеннями п. 36 договору оренди. Також п. 39 цього ж договору зазначається про те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги про відшкодування збитків (упущеної вигоди), у зв`язку з визначенням у договорі заниженого, на думку позивача, розміру орендної плати, задоволенню не підлягають. Так як у ході розгляду справи встановлено, що відповідачем виконуються умови договору оренди землі № 86 від 28.09.2011 року в тому числі і щодо нарахування та сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 3,1699 га, кадастровий номер 3220286700:21:091:0320, орендодавцям в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 в тому числі і позивачу за 2018 рік. Вказану обставину підтвердив в апеляційній скарзі і сам позивач, зазначивши про те, що він не має наміру звертатися до відповідача за отриманням орендної плати, оскільки цим самим буде принижуватися перед ним. На думку апеляційного суду, небажання останнього отримувати нараховані кошти не є підставою для розірвання договору оренди у відповідності до положень ст. 32 Закону України «Про оренду землі». Крім того, позивачу слід також було взяти до уваги, що не сплата відповідачем орендної плати за 2018 рік не може бути підставою для розірвання договору оренди, оскільки згідно усталеної практики Верховного Суду (постанова від 19 березня 2020 року по справі №371/628/18) необхідною умовою для розірвання договору оренди земельної ділянки є систематична (два та більше випадків) несплати відповідачем орендної плати, передбаченої договором, у той час як одноразова несплата орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди відповідно до пункту «д» ст. 141 ЗК України та ч.2 ст. 651 ЦК України. Також слід зазначити, що позивач будучи власником в порядку спадкування тільки 1/5 частини земельної ділянки площею 3,1699га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220286700:21:091:0320, що знаходиться на території Баришівського району Київської області при зверненні до суду з позовом про скасування (розірвання договору) договору оренди земельного паю, ставить питання про скасування (розірвання договору) договору в цілому, не з`ясовуючи при цьому думки інших співвласників. Щодо доводів скаржника в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права: прийняття відзиву на позовну заяву, який подано відповідачем з порушенням строків, колегія суддів вважає, що вони не ґрунтуються на матеріалах справи. Оскільки згідно ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2019 року відповідачу встановлено строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву. Відзив було подано відповідачем 29 травня 2019 року. При цьому матеріали справи не містять документів, які б свідчили про отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що строк встановлений судом в ухвалі від 08 квітня 2019 року для подання відзиву на позовну заяву був пропущений відповідачем. Таким чином, виходячи з обставин справи і вимог закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не встановлено фактів порушення відповідачем вимог статей 24-25 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема. Керуючись ст. ст. 368, 372, 374, 375, 381-383, 384,387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 12 листопада 2019 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 липня 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: