Постанова 4803 № 207/2715/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2609/20 Справа № 207/2715/18 Суддя у 1-й інстанції - Скиба С. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю., суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., при секретарі - Пивоваровій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Баглійського районного суду м.Дніпропетровська від 15 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 28 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву за умовами якого, остання отримала кредит у розмірі 16 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 31 березня 2018 року утворилась заборгованість в сумі 116 764,89 грн., яка складається із: 15 240 грн. заборгованості за кредитом, 101 524,89 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, які просив стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпропетровська від 15 листопада 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Не погодившись із рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неправильно застосував строк позовної давності, оскільки перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки. 09 червня 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, який мотивовано тим, що судом правомірно встановлено, що останній платіж здійснено відповідачем 25 травня 2015 року, однак з позовом до суду про захист порушеного права, банк звернувся лише 01 серпня 2018 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Судом встановлено, що АТ КБ ПриватБанк надано копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 28 жовтня 2011 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої відповідач виявляє бажання оформити на своє ім`я банківську карту (а.с.12). Зазначена вище анкета-заява не містить умов щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, неустойки, комісії. Долучені до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджені наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом процентів, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов`язки сторін договору надання банківських послуг, - відповідачем не підписані. Анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем. На підтвердження свого позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від28 жовтня 2011 року згідно якого, станом на 31 березня 2018 року утворилась заборгованість в сумі 116 764,89 грн., яка складається із: 15 240 грн. заборгованості за кредитом, 101 524,89 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, які просив стягнути з відповідача на свою користь. Згідно з випискою по кредитній картці останній раз відповідач користувався кредитними коштами (поповнення готівкою) 25 травня 2015 року. Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив із того, що згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором, останній платіж відповідачем здійснено 25 травня 2015 року, однак з позовом до суду про стягнення заборгованості банк звернувся лише 06 серпня 2018 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем. Відповідно до статей 526, 1054, 1055 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа (кредитор) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (частина п`ята статті 261 ЦК України). Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, тощо). Судом першої інстанції установлено факт пропуску позивачем позовної давності, зокрема, щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Крім того, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом. Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача (процентів). Відтак, не може бути стягнуто проценти, нараховані на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-10цс18. При цьому, відповідач не заперечувала факт отримання в 2011 році кредитних карток №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , остання з яких зі строком дії до листопада 2015 року та отримання за нею (карткою) кредитних коштів, користування кредитними коштами та часткову сплату заборгованості за договором, що підтверджується відповідною випискою, та поданням останньою заяви про застосування позовної давності, оскільки саме це й свідчить про те, що позов є обґрунтованим в частині вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту. Оскільки у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, після закінчення строку дії кредитного договору, то позовна давність не застосовується, а в позові відмовляється за безпідставністю. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення. Рішення Баглійського районного суду м.Дніпропетровська від 15 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида