Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/2881/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2881/19 Головуючий у І інстанції - Донець В.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: - визнати дій Відповідача щодо протиправного припинення виплатити пенсійного забезпечення неправомірними; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити, нарахувати і одноразово виплатити Позивачу протиправно припинену виплату пенсійного забезпечення у сумі 87 686,16 гривень; - стягнути з Відповідача моральну шкоду на користь ОСОБА_1 в розмірі 5 000 гривень. В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначав, що він є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, проте з 01 травня 2018 року по 30 червня 2018 року Відповідач припинив виплату пенсії з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ, чим порушив право Позивача на соціальний захист. Також у позові зазначено, що Відповідачем протиправно не виплачена пенсія Позивачу у зв`язку з проведенням перерахунку. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що протиправні дії з боку посадових осіб Пенсійного фонду України призвели до завдання йому моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії з 01 травня 2018 року по ЗО червня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 травня 2018 року по 30 червня 2018 року з нарахуванням компенсації втрат частини доходів. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованих доплат пенсії по перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 суми доплат пенсії з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року з нарахуванням компенсації втрат частини доходів. Ухвалено виконати негайно рішення суду в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 пенсію з нарахуванням компенсації втрат частини доходів в межах суми стягнення за один місяць. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ГУ ПФУ в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Відповідач звертає увагу, що на момент перевірки в травні 2018 року підставою призупинення пенсійних виплат Позивача стали відомості зі списку на внутрішньо переміщених осіб, які виїхали понад 60 днів до дати контрольної перевірки, згідно даних інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів і вантажів, які перетинають державний кордон, за останніми наявними даними зафіксовано перетин Позивачем державного кордону, напрямок перетину - «виїзд». Керуючись пп. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 Пенсійний Фонд України передав інформацію ГУ ПФУ в м. Києві у вигляді списку на внутрішньо переміщених осіб,, які виїхали понад 60 днів до дати контрольної перевірки згідно даних інтегрованої міжвідомчої інформаційно- комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів і вантажів, які перетинають державний кордон та доручило здійснити призупинення виплат пенсії Позивачу з 01 травня 2018 року. Поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється згідно Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №

365. У травні 2018 року Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві про поновлення виплати пенсії. Після цього ГУ ПФУ в м. Києві, за дорученням Пенсійного фонду України, направило запит до Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Комісія) для прийняття рішення про відновлення пенсійних виплат Позивачу. Втім, після проведення перевірки Комісією відповідно до п. 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 поновлення виплати до отримання результатів перевірки Комісії суперечило законодавчим вимогам. У липні 2018 року ГУ ПФУ в м. Києві отримало на поштову адресу рішення Комісії про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 № 24 від 19 червня 2018 року, відтак виплату пенсії Позивачу було поновлено з 01 травня 2018 року. Відповідач зауважує, що виплату пенсії за період з 01 травня 2018 року по 30 червня 2018 року буде проведено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 08.06.2016 №

365. Відзиву на апеляційну скаргу, в межах встановленого судом строку, Позивачем подано не було. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. З ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її необґрунтованість та відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою від 29.05.2018 року № 301 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на адвокатський запит від 24.12.2018 року № 947/01 листом від 09.01.2019 року № 4048/02 повідомило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, виплата пенсії відновлена з 01 травня 2018 року, здійснено нарахування коштів з 01 травня 2018 року по 30 червня 2018 року, Позивача забезпечено пенсією у липні 2018 року. Також представника Позивача повідомлено про перерахування у липні 2018 року ОСОБА_1 пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категорія осіб» на підставі довідки ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві, здійснено нарахування за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2018 року. Встановлено, що Відповідач зазначив, що відкладену виплату різниці пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року в сумі 87 686,16 гривень буде проведено в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категорія осіб». Крім того, Відповідач зазначив, що суми доплат за період з травня по червень 2018 року в сумі 12 201,00 гривень та з січня по липень 2018 року в сумі 25 575,13 гривень, які не виплачені, будуть виплачуватись з урахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів України про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 08.06.2016 № 365 на умовах окремого порядку, який не прийнятий законодавцем. Судом першої інстанції, встановлено, що листом від 25 січня 2019 року Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України повідомив Позивача, що на підставі його заяви від 30 травня 2018 року та рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 19 червня 2018 року № 24 у липні 2018 року йому відновлено виплату пенсії. Виплата пенсії за період з 01 травня 2018 року по ЗО червня 2018 року та сума доплати пенсії по перерахунку за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року буде проведена з урахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів України про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 08.06.2016 № 365 на умовах окремого порядку. Також судом першої інстанції встановлено, що зі змісту листа від 09.01.2019 № 4048/02 Головного управління Пенсійного фонду України в м; Києві вбачається, що правовою підставою для зупинення виплати пенсії слугували стаття 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-УІІ, підпункти 4 та 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №

365. Суд першої інстанції встановив, що докази скасування дії довідки про взяття на облік Позивача як внутрішньо переміщеної особи в матеріалах справи відсутні, а сторони про такі обставини не зазначали. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що припинення пенсії відбулось незаконно, Позивач має право на отримання пенсії за відповідні періоди, неприйняття Урядом України нормативно-правового акту не може бути підставою для обмеження права ОСОБА_1 в отриманні пенсії. Крім того, суд першої інстанції встановив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 року № 826/12123/16 визнано нечинним Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №

365. Станом на час судового розгляду справи зазначена постанова суду набрала законної сили на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 року, відповідно до якої рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 20.12.2018 року вказані рішення судів попередніх інстанцій також залишені без змін. Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Постанова Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі № 805/402/18-а є зразковою по відношенню до даної адміністративної справи. Втім, на думку суду першої інстанції, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити нарахування та одноразово виплатити припинену виплату пенсійного забезпечення у сумі 87 686,16 гривень, що була нарахована за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та виплачувалась Позивачу відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категорія осіб», чинної на час здійснення перерахунку пенсії, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28 жовтня 2019 року № 14/11409 не підлягає задоволенню. Щодо вимоги Позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві моральної шкоди в розмірі 5 000,00 гривень, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що така вимога є необґрунтованою. Оскільки, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягненні 87 686,16 гривень, відповідно не підлягає задоволенню вимога про стягення моральної шкоди. Крім того, на думку суду першої інстанції, Позивач на надав доказів погіршення майнового стану у зв`язку з протиправними діями Відповідача. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. Відповідно до ч. З ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-УІІ (далі - Закон № 1706-УІІ) громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Згідно пунктів 1-5 частини 1 статті 12 Закону № 1706-УІІ підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1)подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення' терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3)повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості. Аналогічні приписи містяться в пп. 4 та 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, а саме: соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Втім, як вірно зазначив суд першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 року № 826/12123/16 визнано нечинним Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, а отже Відповідач протиправно його використав під час прийняття рішення щодо призупинення пенсійних виплат Позивачу. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що єдині законні підстави таких дій Відповідача передбачені пп. 1, 3-5 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-ІУ), а саме: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом. Як вірно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази скасування такої довідки ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-ІУ нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. З аналізу вказаних вище норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Відповідачем припинено виплату призначеної та нарахованої пенсії без законних підстав на два місяці та правомірно задовольнив вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в м. Києві в частині щодо невиплати йому пенсії за період з 01 травня 2018 року по 30 червня 2018 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Колегія суддів відхиляє доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, з огляду на наступне. Змістом однієї з позовних вимог у справі № 640/2881/19 є визнання дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо припинення виплатити пенсійного забезпечення на підставі ст. 12 Закону № 1706-УІІ, пп. 4 та 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 протиправними. 04 вересня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 805/402/18 прийшла до висновку, що перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом. Закон № 1058-ІУ не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як проведення верифікації за списками СБУ з підстав перевірки місця фактичного проживання пенсіонера. Право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. Ознаками зазначеної типової справи Верховний Суд визнав: 1) позивачем у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІУ та який/яка є внутрішньо переміщеною особою; 2) відповідачем є територіальний орган ПФУ, на пенсійному обліку якого перебуває позивач; 3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку з припиненням територіальними органами ПФУ виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені пунктами 1, 3-5 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІУ); 4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов`язати відповідача відновити виплату пенсії). Позовні вимоги у справі № 805/402/18-а були задоволені, а саме: визнано протиправним та скасувати розпорядження Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 березня 2017 року «Про припинення ОСОБА_2 виплати пенсії до з`ясування». Зобов`язано Бахмутське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату ОСОБА_2 призначеної їй пенсії за віком з 01 квітня 2017 року. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), іцо обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, доводи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року- без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко