Постанова 4852 № 340/163/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 липня 2020 року м. Дніпросправа № 340/163/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Регіональний охоронний альянс» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року (суддя суду 1 інстанції Петренко О.С.) в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Регіональний охоронний альянс» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,- ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Регіональний охоронний альянс» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №00000010506 від 09.01.2020 р., яким визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 215 883,00 грн. та суму штрафних санкцій в розмірі 53 958,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірними та підлягають скасуванню. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неправильне з`ясування судом першої інстанції обставин та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідачем зроблено висновки про неможливість здійснення та реальності задекларованих господарських операцій на припущеннях. Так, в акті перевірки, на підставі якого винесено спірне рішення, застосовано шаблоні формулювання, якими описується фактично всі взаємовідносини в актах документальних перевірок, що в свою чергу виключає з боку контролюючого органу поглиблене вивчення характеру взаємовідносин із урахуванням специфіки господарської діяльності кожного із суб`єктів господарювання та суті наданих послуг, їх трудомісткості, складності та матеріальної видатковості. Також вказує, що суд безпідставно зазначив, що акти здачі-приймання робіт не містять усіх обов`язкових реквізитів, зокрема, не розшифровано зміст та обсяг отриманих послуг, оскільки вичерпний перелік обов`язкових реквізитів первинних документів міститься у ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, суд першої інстанції не врахував, що відповідна інформація міститься в інших документах, які надані були і до перевірки і до суду. Щодо висновків суду першої інстанції, що основною діяльністю контрагента позивача ПП «ПСГ ІН» є неспеціалізована оптова торгівля, а тому вказане підприємство не мало можливості надати юридичні, бухгалтерські, транспорті послуги, то судом не враховано тієї обставини, що вказане підприємство має, зокрема, інші види господарської діяльності за КВЕД. Висновок суду першої інстанції про наявність дефектів змісту та/або розбіжностей у наданих позивачем документах не конкретизований, а тому є хибним. В відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, що на підставі наказу №598 від 29.11.2019 року посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Регіональний охоронний альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам з ПП «ПСГ ІН» за червень 2019 року, липень 2019 року показників декларацій з ПДВ за червень липень 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки №38/11-28-05-06/39167373 від 13.12.2019 р., яким, зокрема, встановлення порушення п.198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 215833,00 грн., в тому числі за наступні податкові періоди: за червень 2019 року на суму 110000,00 грн., за липень 2019 року 105833 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення №00000010506 від 09.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 269 791,00 грн., в тому числі: 215833 грн. основного платежу, 53958 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені адміністративного позову дійшов висновку, що надані позивачем акти здачі-приймання робіт не містять усіх обов`язкових реквізитів, зокрема, в таких не розшифровано зміст та обсяг отриманих послуг (де, коли, в який період, на яких об`єктах, об`ємах отримано послуги, їх економічне обґрунтування та доцільність, чим обґрунтована загальна вартість таких послуг). Крім того, такі документи не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій, види наданих послуг не конкретизовані, внаслідок чого неможливо достовірно визначити їх об`єм, вартість та зв`язок з господарською діяльністю позивача. При цьому, згідно з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид діяльності ПП «ПСГ ІН»: Неспеціалізована оптова торгівля (основний), а тому вказане підприємство не могло надати позивачу послуги юридичні, бухгалтерські, транспорті. Також, види наданих позивачу послуг не тільки не відповідають виду діяльності вказаного контрагента позивача, але і потребують відповідних знань, які могли б надавати такі послуги. Крім того, ціна побічно вказує на великий обсяг і високий рівень складності замовлених послуг, однак у ПП «ПСГ ІН» відсутні будь-які ресурси, з огляду на що суд погоджується з висновком податкового органу про фіктивний характер спірних операцій. Також судом враховано, що окремі із наданих позивачем документів містять очевидні дефекти змісту та/або розбіжності, що також вказує на формальне оформлення та, як наслідок, нереальність спірних господарських операцій (зокрема, всі договори, акти виконаних робіт та рахунки фактури є ідентичними між собою, єдиною різницею є найменування послуги, яка надавалась). Колегія суддів з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне. Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг. При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Згідно зі ст.1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися. З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення. Як слідує з матеріалів справи, у спірний період позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «ПСГ ІН». Так, між ПП «Регіональний охоронний альянс» (замовник за договором) та ПП «ПСГ ІН» (виконавець) укладено договір про надання послуг №0306/1 від 03.06.2019 р., предметом якого є надання послуг з ведення бухгалтерського обліку. На підтвердження реальності укладеного договору, позивачем надано рахунок фактуру №78 від 31.07.2019 року за отриманні послуги ведення бухгалтерського обліку на загальну суму 70000,00 грн., в тому числі ПДВ- 11666,67 грн. (а.с.31) та акт №12 здачі прийняття робіт (надання послуг). Оплата за отримані послуги проведена згідно платіжного доручення №4086 від 26.07.2019 р. на суму 35000,00 грн. та №4077 від 23.07.2019 року (а.с.62-63). 03.06.2019 року між позивачем (замовник за договором) та ПП «ПСГ ІН» (виконавець) укладено договір про надання послуг №0306/3 (а.с.32-35). Предметом укладеного договору є надання послуг з проведення електромонтажних робіт систем охоронної сигналізації. На підтвердження реальності укладеного договору, позивачем надано рахунок фактуру №13 від 30.06.2019 року за отриманні послуги з проведення електромонтажних робіт на загальну суму 260000,00 грн., в тому числі ПДВ- 43333,33 грн., №79 від 31.07.2019 року на загальну суму 235000,01 грн., в тому числі ПДВ 39166,67 грн. (а.с.36-37) та акт №13 здачі прийняття робіт (надання послуг), акт №79 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2019 року(а.с.46,50). Оплата за отримані послуги проведена згідно платіжного доручення №4222 від 18.09.2019 р. на суму 20675,00грн. ,№ 4213 від 17.09.2019 року на суму 50000,00 грн., №4128 від 12.08.2019 року на суму 260000,00 грн. (а.с.60-61,65). Крім того, між ПП «Регіональний охоронний альянс» (замовник за договором) та ПП «ПСГ ІН» (виконавець) укладено договір про надання послуг №03/06/04 від 03.06.2019 р. (а.с.38-39). Предметом укладеного договору є надання послуг з організації транспортних перевезень. На підтвердження реальності укладеного договору, позивачем надано рахунок фактуру №15 від 30.06.2019 року за отриманні послуги з організації транспортних перевезень на загальну суму 160000,00 грн., в тому числі ПДВ- 26666,67грн., рахунок фактуру №81 від 31.07.2019 р. на загальну суму 160000,00 грн., в тому числі ПДВ 26666,67 грн.(а.с.40-41), акт №15 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2019 року та акт №81 від 31.07.2019 року (а.с.48,52). Оплата за отримані послуги проведена згідно платіжного доручення №4213від 17.09.2019 р. на суму 50000,00грн., №4197 від 11.09.2019 року на суму 40000,00 грн., №4163 від 28.08.2019 р. на суму 120000грн. (а.с.61,64). Також що між ПП «Регіональний охоронний альянс» (замовник за договором) та ПП «ПСГ ІН» (виконавець) укладено договір про надання послуг №0306/2 від 03.06.2019 р. (а.с.42-43). Предметом укладеного договору є надання юридичних послуг. На підтвердження реальності укладеного договору, позивачем надано рахунок фактуру №14 від 30.06.2019 року за отриманні юридичні послуги на загальну суму 169999,99 грн., в тому числі ПДВ- 28333,33 грн., № 80 від 31.07.2019 року на загальну суму 170000,00 грн., в тому числі ПДВ 28333,33 грн. (а.с.44-45), акт №14 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2019року та акт №80 від 31.07.2019 року (а.с.47,51). Оплата за отримані послуги проведена згідно платіжного доручення №4207 від 04.10.2019 р. на суму 162675,00 грн. та №4087 від 26.07.2019 року на суму 30000,00 грн (а.с.60,62). За результатом зазначених господарських операцій ПП «ПСГ Ін» складено наступні податкові накладні: №46 від 30.06.2019 року на загальну суму 430000,00 грн., в тому числі ПДВ -71666,67 грн. (а.с. 56-57);№54 від 30.06.2019 року на загальну суму 229999,99 грн., в тому числі ПДВ -38333,33 грн. (а.с.58);№34 від 31.07.2019 року на загальну суму 635000,00 грн., в тому числі ПДВ -105833,33 грн. (а.с.54-55). За наведених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, та які в повній мірі відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отримані послуги. Щодо до висновку суду першої інстанції про те, що акти здачі-приймання робіт не містять усіх обов`язкових реквізитів, зокрема, не розшифровано зміст та обсяг отриманих послуг, колегія суддів зазначає наступне. Так, наявність незначних недоліків первинних документів є обставинами, які самі по собі не позбавляють правового значення виданих контрагентами підприємства актів здачі-приймання робіт та інших первинних документів, що виключає відповідальність платника податків. У разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит та на віднесення до складу витрат, що враховуються при визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, відповідного звітного періоду вартості отриманого товару (робіт, послуг). Тим більше, що податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, та інші первинні документи за правочинами з означеним вище контрагентом складені з дотримання обов`язкових вимог до первинних документів, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Щодо висновків суду першої інстанції, що основною діяльністю контрагента позивача ПП «ПСГ ІН» є неспеціалізована оптова торгівля, а тому вказане підприємство не мало можливості надати юридичні, бухгалтерські, транспорті послуги, то колегія суддів зазначає, що вказане підприємство має інші види господарської діяльності за КВЕД, серед яких, зокрема: Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, Код КВЕД 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення. З наведеного слідує, що види господарської діяльності ПП «ПСГ ІН» відповідають фактично наданим позивачу, а висновок суду першої інстанції з цього приводу є хибним. Також судом першої інстанції не було конкретизовано висновок про наявність дефектів змісту та/або розбіжностей у наданих позивачем документах. Відносно тверджень відповідача, що у ПП «ПСГ ІН» та його контрагентів відсутні необхідні для здійснення господарської діяльності трудові та виробничі ресурси, та посилання на неможливість встановити ланцюг придбаних ПП «ПСГ ІН» послуг, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. По-перше, навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат. По-друге, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність у ПП «ПСГ ІН» матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16. Також, норми ПК України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною. При цьому слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар (послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №К/9901/1349/17. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Наведена правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 31.07.2018р. у справі №817/1339/17 (адміністративне провадження №К/9901/49539/18). У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку. Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі «Бізнес СепортСентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б. Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку. Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів з ПП «Регіональний охоронний альянс» та ПП «ПСГ ІН». Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України. Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено. Зміст укладених позивачем з ПП «Регіональний охоронний альянс» та ПП «ПСГ ІН» договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагентів та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди. При цьому, як на час укладення угод між позивачем та його контрагентом, так і на час їх виконання, а також на час розгляду справи, вказаний суб`єкт господарювання знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також є платниками податку на додану вартість. Виписані цим суб`єктом господарювання податкові накладні на підставі укладених з позивачем договорів оформлені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України та зареєстровані в ЄРПН. Відповідні податкові зобов`язання та податковий кредит по взаємовідносинам з вказаним контрагентом були задекларовані позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування. Враховуючи встановлені обставини, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно встановлено обставин, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. За приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню на користь останнього відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України шляхом стягнення їх за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Регіональний охоронний альянс» - задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року - скасувати. Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №00000010506 від 09.01.2020 року, яким визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 215 883,00 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 53 958,00 грн. Стягнути з Головного управління ДПС у Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Регіональний охоронний альянс» судові витрати на оплату судового збору у розмірі 10117 грн. 18 коп. (десять тисяч сто сімнадцять гривень вісімнадцять копійок). Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров