Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/3640/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/3640/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (суддя суду 1 інстанції Лазаренко М.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «УМВЕЛЬТ Мелітополь» про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, в якому просив визнати недійсними з моменту прийняття та скасувати рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області №114/2 від 30 травня 2019 року «Про встановлення тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами (збирання та вивезення твердих побутових відходів, а також вивезення рідких побутових відходів) та втрату чинності рішень виконавчого комітету від 16.10.2014 №176, від 28.01.2016 №12/2, від 12.04.2018 №76/2». В обґрунтування позову позивач вказував на те, що він зареєстрований та постійно проживає в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 і є споживачем послуг з вивезення твердих побутових відходів. Зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про встановлення тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами (збирання та вивезення твердих побутових відходів, а також вивезення рідких побутових відходів), є регуляторним актом, і повинно було бути прийнято у встановленому законодавством порядку. Стверджуючи про протиправність оскаржуваного рішення, вказує на недотримання відповідачем вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» під час його підготовки, розгляду і прийняття, порушено порядок прийняття рішення як регуляторного акта, проект рішення не було оприлюднено. У зв`язку із недотриманням відповідачем вимог вказаного Закону, з огляду на відсутність належного обґрунтування нового розміру тарифу на послуги з поводження з побутовими відходами (збирання та вивезення твердих побутових відходів, а також вивезення рідких побутових відходів), в результаті прийняття відповідачем оспорюваного рішення, позивачу було заподіяно моральну та матеріальну шкоду. В подальшому позивачем подано заяву про зміну підстави позову, відповідно до якої позивач зазначає, що предмет його позову залишається незмінним, а однією з підстав позову є недотримання відповідачем вимог п.5 «Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05.06.2018 №130 та ч.3 ст.15 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» під час підготовки, розгляду і прийняття рішення відповідача від 30.05.2019 №114/2 «Про встановлення тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами (збирання та вивезення твердих побутових відходів, а також вивезення рідких побутових відходів) та втрату чинності рішень виконавчого комітету від 16.10.2014 №176, від 28.01.2016 №12/2, від 12.04.2018 №76/2», з огляду на відсутність належного обґрунтування встановлення нового розміру тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами (збирання та вивезення твердих побутових відходів, а також вивезення рідких побутових відходів), а також з огляду на ту обставину, що в результаті прийняття відповідачем оспорюваного рішення, позивачу була заподіяна моральна та матеріальна шкода. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2019 у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції безпідставно прийнято як доказ та покладено в основу судового рішення, інформацію, розміщену на офіційному сайті Мелітопольської міської ради щодо опублікування оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до відповіді відповідача на запит позивача, Мелітопольська міська рада та її виконавчі органи не використовують електронні документи для документообігу та не мають системи електронного документообігу. Також, апелянт вказує на те, що файли з оскаржуваним рішення відповідача, які розміщені на офіційному сайті міськради, створені у форматі неліцензованої та не сертифікованої в Україні версії, не містять елементів, передбачених наказом Міністерства юстиції України № 1886/5 від 11.11.2014, яким затверджено «Перелік форматів даних електронних документів постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання, не є електронними документами і не можуть бути прийняті судом в якості електронних доказів. В порушення вимог законодавства, яким регулюються питання, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, файли з оскаржуваним рішенням відповідача, розміщені на офіційному сайті Мелітопольської міськради не мають електронного підпису, кваліфікованої електронної печатки, не є електронними документами і не можуть бути прийняті судом в якості доказу. оскільки не є належним доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування. Стверджує, що оскаржуване рішення відповідача №114/2 від 30.05.2019 «Про встановлення тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами (збирання та вивезення твердих побутових відходів, а також вивезення рідких побутових відходів) та втрату чинності рішень виконавчого комітету від 16.10.2014 №176, від 28.01.2016 №12/2, від 12.04.2018 №76/2», яке розміщене на офіційному сайті Мелітопольської міської ради, без дотримання нормативно-правових актів, є недійсним та таким, що не набрало чинності з моменту його прийняття і підлягає скасуванню. Також вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не наведено належних доказів того, що оскаржуване рішення безпосередньо порушує його права, свободи чи інтереси, а також немає доказів існування будь-яких правових відносин між позивачем та ТОВ «УМВЕЛЬТ-Мелітополь», оскільки ним вказувалось на те, що він з дружиною є споживачами послуги з вивезення побутових відходів, які здійснює ТОВ «УМВЕЛЬТ-Мелітополь», регулярно їх оплачують з загальносімейного бюджету. Отже оспорюване рішення, яким був збільшений тариф послуги з вивезення твердих побутових відходів, безпосередньо порушує його права, свободи та інтереси. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку. Вважає безпідставними доводи позивача щодо порушення його прав оскаржуваним рішенням, оскільки надані позивачем докази оплати послуг з вивезення твердих побутових відходів, не стосуються оскаржуваного рішення та всі надані квитанції стосуються дружини позивача. Також позивачем не надано доказів існування договірних відносин з ТОВ «УМВЕЛЬТ-Мелітополь». Стосовно опублікування на офіційному сайті міськради проекту оскаржуваного рішення зазначає, що інформація про ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги і відповідні документи за своїм характером є відкритою інформацією. В порядку, встановленому чинним законодавством, проект оскаржуваного рішення було оприлюднено у друкованому засобі масової інформації. Також зазначає, що публікація на офіційному інтернет-порталі міськради проектів рішень регулюється Законом України «Про доступ до публічної інформації», який не регламентує формати оприлюднення. У відзиві на апеляційну скаргу третя особа - ТОВ «УМВЕЛЬТ-Мелітополь» заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що суд на підставі досліджених доказів дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення було прийнято та доведено до споживачів у відповідності до вимог чинного законодавства. Вважає, що надані позивачем докази щодо оплати послуг з вивезення твердих побутових відходів не стосуються оскаржуваного рішення, оскільки стосуються сплати вартості послуг, що нараховувались за тарифами, які затверджувалися попереднім рішенням та яке втратило чинність. Крім того, будь-які договірні відносини між ТОВ «УМВЕЛЬТ-Мелітополь» та позивачем відсутні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.05.2019 Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради прийнято Рішення №114/2 «Про встановлення тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами (збирання та вивезення твердих побутових відходів, а також вивезення рідких побутових відходів) та втрату чинності рішень виконавчого комітету від 16.10.2014 №176, від 28.01.2016 №12/2, від 12.04.2018 №76/2». (а.с.9) ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області із запитом про надання інформації та копії рішення від 18.07.2019, в якому просив повідомити інформацію щодо опублікування повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта, проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу проекту рішення «Про затвердження тарифу на послуги з вивезення твердих побутових відходів споживачам, які проживають в багатоквартирних будинках». Листом відповідача від 23.07.2019 №89/05-17-1, позивача повідомлено, що вказане рішення не є регуляторним актом та не потребує виконання процедур регуляторної політики. Не погодившись з рішенням відповідача від №114/2 від 30.05.2019, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом. Правовідносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Частиною третьою статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема: встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону (пункт 2 частини 3 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Положеннями підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги. За визначенням пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (частина 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Частинами 4, 5 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих комунальних послуг, їхню вартість, а також галузева звітність. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням відповідача від 30.05.2019 №114/2 «Про встановлення тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами (збирання та вивезення твердих побутових відходів, а також вивезення рідких побутових відходів) та втрату чинності рішень виконавчого комітету від 16.10.2014 №176, від 28.01.2016 №12/2, від 12.04.2018 №76/2», встановлено ТОВ «УМВЕЛЬ-Мелітополь» тарифи на послуги з поводження з побутовими відходами (збирання та вивезення твердих побутових відходів, а також вивезення рідких побутових відходів). Визнано такими, що втратили чинність, рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області втрату чинності рішень виконавчого комітету від 16.10.2014 №176, від 28.01.2016 №12/2, від 12.04.2018 №76/2». ТОВ «УМВЕЛЬ-Мелітополь» зобов`язано оприлюднити це рішення в газеті ТОВ «Медіа комюнікейшнс груп «Головна газета Мелітополя» у 15 денний термін з дня його прийняття. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05.06.2018 № 130, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 753/32205, затверджено Порядок інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності. Вищевказаний Порядок № 390 визначає механізм інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) з обґрунтуванням такої необхідності виконавцями комунальних послуг, тарифи для яких встановлюються органами місцевого самоврядування . На підставі пункту 1 Розділу 2 Порядку №130 виконавці комунальних послуг здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) комунальних послуг і подають їх для встановлення тарифів органам, уповноваженим встановлювати тарифи. Протягом 5 робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, виконавці комунальних послуг інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів (або встановити тарифи) у спосіб, визначений цим Порядком, та доводять до відома споживачів інформацію, передбачену цим Порядком (пункт 2 Розділу 2 Порядку №130). Перелік інформації, що доводиться виконавцями послуг до споживачів визначено пунктом 4 Розділу 2 Порядку №

130. За правилами, встановленими пунктом 5 розділу ІІ Порядку №130, інформація, зазначена у пунктах 3, 4 цього розділу, доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги. Виконавець комунальних послуг може обрати один із вищеперелічених способів доведення інформації (крім розміщення на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування) як основний для розміщення всього масиву необхідної інформації, визначеної цим Порядком. За допомогою інших способів, передбачених в абзаці першому цього пункту, а також шляхом обов`язкового розміщення інформаційного повідомлення у платіжному документі, що застосовується для оплати спожитих послуг, виконавець комунальних послуг повідомляє споживачів про намір зміни тарифів (або встановлення нових тарифів) на комунальні послуги та обов`язково зазначає джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод може ознайомитися споживач. Виконавець комунальних послуг за власним бажанням може додатково також доводити до відома споживачів інформацію про намір зміни тарифів за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади. Способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються передбаченими цим Порядком (пункт 6 Порядку №130). Процедура доведення до відома споживачів інформації вважається такою, що відбулася, незалежно від надходження до виконавця комунальних послуг/органу, уповноваженого встановлювати тарифи, протягом встановленого строку зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб. їх об`єднань. (пункт 12 Порядку №130) Отже, із викладених норм вбачається, що зміні/встановленню тарифів на постачання теплової енергії передує обов`язкова процедура доведення до споживачів інформації, визначеної пунктом 3 розділу ІІ Порядку №130, для надання їм можливості подати свої зауваження та пропозиції до розміру тарифу. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено оприлюднення у друкованому засобі масової інформації - газеті «Головна газета Мелітополя», інформації про намір здійснити зміну тарифів, оголошення про відкрите обговорення тарифу, а також рішення виконавчого комітету про встановлення тарифів. Доказів того, що позивач звертався до виконавця комунальних послуг з поводження з побутовими відходами (збирання та вивезення твердих побутових відходів, а також вивезення рідких побутових відходів) - ТОВ «УМВЕЛЬ-Мелітополь» із будь-якими зауваженнями або пропозиціями щодо розміру тарифу, матеріали справи не містять. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача щодо неоприлюднення виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області інформації про заплановану зміну (збільшення) тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами (збирання та вивезення твердих побутових відходів, а також вивезення рідких побутових відходів), з таких підстав. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності. За правилами, встановленими частинами 2, 3 статті 15 Закону №2939-VI, інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Судом встановлено, що відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Мелітопольської міської ради, проект рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області №114/2 від 30 травня 2019 року «Про встановлення тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами (збирання та вивезення твердих побутових відходів, а також вивезення рідких побутових відходів) та втрату чинності рішень виконавчого комітету від 16.10.2014 №176, від 28.01.2016 №12/2, від 12.04.2018 №76/2» було опубліковано на офіційному сайті Мелітопольської міської ради 10.05.2019. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення прийнято та доведено до споживачів у відповідності до вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини. Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що файли з оскаржуваним рішенням відповідача, розміщені на офіційному сайті Мелітопольської міськради, створені з порушенням вимог законодавства, яким регулюються питання, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, а тому не можуть бути прийняті судом, як належний доказ, судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими, з огляду на те, що вказані доводи не спростовують факт оприлюднення, доведення до відома споживачів проекту оскаржуваного рішення в порядку, визначеному чинним законодавством. Стосовно доводів позивача про те, що рішення відповідача від 30.05.2019 №114/2 є регуляторним актом і потребує виконання процедур регуляторної політики, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям, зокрема: актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги. Разом з тим, суд першої інстанції приходячи до висновку, що оскаржуване рішення відповідача не порушує безпосередньо права та інтереси позивача, а також про відсутність доказів існування правовідносин між позивачем та ТОВ «УМВЕЛЬ-Мелітополь», не надав оцінку доводам позивача, на які він посилається в обґрунтування порушення своїх прав та інтересів оскаржуваним рішенням виконавчого комітету ради про те, що він є споживачем комунальних послуг. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначені статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 вказаної статті право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Разом з тим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. В рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам. Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Позивач стверджує, що він з дружиною, проживаючи у багатоквартирному будинку є споживачами послуг з вивезення твердих побутових відходів, які оплачують із загальносімейного бюджету. Зазначає, що будинок в якому вони проживають є кооперативним, і до липня 2018 року оплату за послуги здійснювали на розрахунковий рахунок «Обслуговуючого кооперативу «ЖБК №51», який в свою чергу, перераховував оплату загальною сумою на розрахунковий рахунок постачальника послуг. Також, відповідно до відповіді ТОВ «УМВЕЛЬ-Мелітополь», з липня 2018 року по грудень 2019 року послуги зі збирання та вивезення твердих побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 , сплачувалися ОСОБА_2 . Заборгованості за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів за вказаний період відсутня. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до матеріалів справи відповідні докази. Оскільки позивач проживає в багатоквартирному будинку, розташованого у м. Мелітополь, вивіз відходів здійснюється ТОВ «УМВЕЛЬ-Мелітополь» (третьою особою без самостійних вимог на предмет спору), позивач здійснює сплату вартості послуг з вивозу побутових відходів, отже він є споживачем послуг з вивозу твердих побутових відходів, відповідно, прийняте відповідачем рішення стосується прав позивача. При цьому, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої про дотримання при прийнятті оскаржуваного рішення відповідача вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позову. Враховуючи обов`язковий характер судових рішень, та можливість надавати встановленим під час розгляду справи обставинам преюдиційний характер, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції з наведених підстав. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України) Підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України) Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. (ч. 4 ст. 317 КАС України) Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 317,321,322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року змінити у мотивувальній частині з урахуванням висновків наведених у цій постанові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров