Постанова 4875 № 905/443/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" липня 2020 р. Справа № 905/443/18 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В. , суддя Хачатрян В.С. за участю секретаря судового засідання Міраков Г.А. за участю представників: заявника - не з`явився; позивача - не з`явився; відповідача - не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ФОП Тихонова В.Г. (вх. № 817Д/1) на ухвалу господарського суду Донецької області від 20 лютого 2020 року (повний текст складено 20.02.2020, суддя Курило Г.Є.) у справі №905/443/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., м. Київ до Фізичної особи-підприємця Тихонова Володимира Геннадійовича, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 70725,19 грн, - ВСТАНОВИЛА: Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.02.2020 заяву б/н від 05.02.2020 ОСОБА_1 про заміну сторони правонаступником задоволено частково. Замінено сторону (стягувача) Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. його правонаступником - ОСОБА_1 у виконавчому документі (наказі) про стягнення з Фізичної особи - підприємця Тихонова Володимира Геннадійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. заборгованості за простроченими процентам у розмірі 70704,57грн. В іншій частині заяву б/н від 05.02.2020 ОСОБА_1 про заміну сторони правонаступником залишено без задоволення. До Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга відповідача - ФОП Тихонова В.Г. на ухвалу господарського суду Донецької області від 20.02.2020 по справі №905/443/18, в якій заявник просить скасувати вказану ухвалу, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його заяви. В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що заяву про заміну сторони виконавчого провадження було розглянуто без участі його представника, що є порушенням норм процесуального права. Також стверджує про відсутність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні, посилаючись на те, що заборгованість ФОП Тихонова В.Г. перед ПАТ «Дельта Банк» була повністю сплачена станом на 03.12.2018, тобто до укладення договору між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 про уступку права вимоги за кредитом. Крім того, зазначає, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст.512 та ст. 1054 ЦК України. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Тихонова В.Г. на ухвалу господарського суду Донецької області від 20.02.2020 у справі №905/443/18. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 року призначено справу №905/443/18 до розгляду на 29.06.2020 о 12:00 год., а ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 виправлено описку та зазначено, що розгляд справи відбудеться 20.07.2020 року о 12:00 год. У судове засідання учасники справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. 06.07.2020 від ФОП Тихонова В.Г. надійшла заява, в якій він підтримує апеляційну скаргу, просить її задовольнити, а розгляд справи здійснити без його особистої участі у судовому засіданні. ПАТ «Дельта Банк» у судове засідання не з`явилося, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце проведення судового засідання було повідомлено належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду № 6102252316859. Копія ухвали суду від 23.06.2020, направлена на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням № 6102252316832, повернута з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою». За приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. У відповідності до ч. 5 зазначеної статті, учасникам справи копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Частиною 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси, ухвала надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Отже, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. З огляду на наведене, судом апеляційної інстанції вжито всіх необхідних та можливих заходів щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду апеляційної скарги. Колегія суддів зазначає, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. У листі Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020 наведено рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантину, які передбачають, у тому числі, можливість здійснення судового розгляду справ без участі сторін, зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Керуючись наведеними нормами, з огляду на передбачений ст. 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, зважаючи на те, що явка представників не була визнана обов`язковою і їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, враховуючи принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. Крім того, колегія суддів враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне. Матеріали справи свідчать, що Рішенням господарського суду Донецької області від 22 травня 2018 року (повний текст складено 23.05.2018, суддя Курило Г.Є.) по справі №905/443/18 позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. до Фізичної особи-підприємця Тихонова Володимира Геннадійовича задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Тихонова Володимира Геннадійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. заборгованість за простроченими процентам у розмірі 70725,19 грн., судовий збір в розмірі 1762,00 грн. На виконання рішення господарського суду Донецької області від 22 травня 2018 року по справі №905/443/18 господарським судом Донецької області видано відповідний наказ 13.06.2018. 07.02.2020 на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 щодо замінити його в якості стягувача у виконанні рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2018 у справі №905/443/18 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Тихонова Володимира Геннадійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. заборгованості за простроченими процентами у розмірі 70725,19 грн, судовий збір в розмірі 1762,00 грн. В обгрунтування заяви вказує на те, що за договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №2140/К від 31.01.2020 Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" були передані йому права вимоги за кредитним договором №ВКЛ-2010183 від 07.03.2012 в частині заборгованості тілу кредиту в розмірі 38571,02грн, по відсоткам в розмірі 70704,57грн. Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке. У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі «Матківська проти України» (заява № 38683/04) зазначено, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання. Відповідно до ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Згідно ч.ч.1 - 5 ст.334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. З наведеного нормативного визначення випливає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Процесуальний закон та закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежує можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (етапу) здійснення виконавчого провадження, наприклад, у зв`язку з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа. За приписами ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу. Таким чином, виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення та передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора в зобов`язанні відповідно до ст. 512 ЦК України. Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною 1 ст. 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ст.517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Таким чином, з огляду на вищевикладене, відступлення права вимоги є передачею права вимоги первісного кредитора новому кредиторові на підставі укладеного між ними правочину. При цьому, заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідно до результатів проведення відкритих електронних торгів, що були оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-12-12-000011-b від 08.01.2020 року переможцем став ОСОБА_1 . 31.01.2020 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк) та ОСОБА_1 (новий кредитор) був укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №2140/К. Відповідно до п.2.1 договору, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зазначених у додатку №1 до договору (боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, договорами про надання гарантії (гарантіями), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1 до договору (основні договори) - права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених договором. Додатком №1 до договору №2140/К від 31.01.2020 сторони узгодили реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються. До вказаного реєстру, зокрема, внесений кредитний договір №ВКЛ-2010183 від 07.03.2012, що укладений з ФОП Тихонов В.Г. (загальний залишок заборгованості 109275,59грн, в тому числі залишок по тілу кредиту 38571,02грн, по відсоткам - 70704,57грн). У п.2.2 договору вказано, що за договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком в повному обсязі коштів, відповідно до п.4.1 договору, набуває наступні права кредитора за основними договорами: право належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами щодо сплати боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у Додатку №1 до договору та визначених на момент набуття новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до договору, право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття прав вимоги штрафних санкцій, неустойок (штрафів, пені), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених Основними договорами, право вимагати та отримувати платежі за гарантією (якщо така видавалась), відшкодування за договором страхування, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. До нового кредитора не переходить права на нарахування процентів за користування боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надані банку відповідно до умов Основних договорів. За змістом п.4.1 договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 23034,94грн (ціна договору). Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності договором, відповідно до п.6.5. договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор. Сплата ціни договору підтверджується банківською квитанцією №0.0.1599459870.01 від 29.01.2020 на суму 23034,94грн. У п.6.5. договору зазначено, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Сторони домовились, що усі витрати, пов`язані із укладенням і нотаріальним посвідченням договору покладаються на нового кредитора. Будь-які зміни та доповнення до договору є чинними за умови підписання їх сторонами та нотаріального посвідчення. Як свідчать матеріали справи, договір підписаний повноважними представниками сторін без зауважень та скріплений печатками, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №194. Таким чином, за договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №2140/К від 31.01.2020 Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" були передані ОСОБА_1 права вимоги за кредитним договором №ВКЛ-2010183 від 07.03.2012 в частині заборгованості тілу кредиту в розмірі 38571,02 грн та по відсоткам в розмірі 70704,57 грн. Щодо тверджень апелянта про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст.512 та ст. 1054 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним. Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 20.02.2019 у справі №910/16109/14 зазначив, що є помилковою думка стосовно неможливості особи, що набула права вимоги, бути належним правонаступником позивача у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду на тій підставі, що матеріали справи не містять ліцензії такої особи на здійснення фінансових послуг при умові, що правочин щодо відступлення права вимоги недійсним не визнавався. Зазначене питання не є предметом розгляду відповідної справи у межах вирішення питання про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні. З огляду на вказану позицію Касаційного господарського суду Верховного Суду та враховуючи те, що матеріали справи №905/443/18 не містять доказів, які б свідчили про визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №2140/К від 31.01.2020, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , від учасників справи не надійшло заперечень щодо факту правомірності укладення зазначеного договору, із чого вбачається, що ОСОБА_1 є належним правонаступником стягувача з виконання наказу суду від 13.06.2018 у справі №905/443/18 в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця Тихонова Володимира Геннадійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.Київ в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. заборгованості за простроченими процентам у розмірі 70704,57грн (права вимоги за якими передано заявнику за договором про відступлення (купівлі-продажу прав вимоги №2140/К від 31.01.2020), оскільки у даному випадку спір по суті не вирішується, а розглядається процесуальне питання заміни стягувача у виконавчому провадженні за вже ухваленим судовим рішенням. Посилання апелянта на те, що заборгованість ФОП Тихонова В.Г. перед ПАТ «Дельта Банк» була повністю сплачена станом на 03.12.2018, тобто до укладення договору між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 про уступку права вимоги за кредитом, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки скаржником не надано належних доказів виконання рішення суду у даній справі. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо закріплений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод серед іншого захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України", № 15729/07 від 05.07.2012 року). Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням рішення здійснює суд. Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що заява б/н від 05.02.2020 ОСОБА_1 про заміну сторони правонаступником підлягає задоволенню в частині заміни сторони (стягувача) Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. його правонаступником - ОСОБА_1 у виконавчому документі (наказі) про стягнення з Фізичної особи - підприємця Тихонова Володимира Геннадійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. заборгованості за простроченими процентам у розмірі 70704,57грн. Щодо заміни сторони її правонаступником в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору в розмірі 1762,00грн, судова колегія зазначає таке. Так, рішенням Господарського суду Донецької області від 22.05.2018 у справі 905/443/18, яке набрало законної сили, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Тихонова Володимира Геннадійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. заборгованість за простроченими процентам у розмірі 70725,19 грн та судовий збір в розмірі 1762,00 грн. Зі змісту Договору відступлення прав вимоги не вбачається, що були передані ОСОБА_1 права вимоги, зокрема, щодо сплати боржником суми судових витрат, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 в цій частині. Посилання скаржника у апеляційній скарзі на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали є необгрунтованим з тих підстав, що ухвала господарського суду Донецької області від 10.02.2020 про прийняття заяви до провадження та призначення її до розгляду на 20.02.2020 була направлена на адресу ФОП Тихонова В.Г. 11.02.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи списком розсилки по справі № 905/443/18 а відповідно до ч. 3 ст.334 ГПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст.ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження доводів, викладених у апеляційній скарзі. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга ФОП Тихонова В.Г. не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала має бути залишена без змін. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. 269-271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282, ст. 334 ГПК України, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ФОП Тихонова В.Г. на ухвалу господарського суду Донецької області від 20 лютого 2020 року у справі № 905/443/18 залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Донецької області від 20 лютого 2020 року у справі №905/443/18 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 27 липня 2020 року. Головуючий суддя О.В. Ільїн Суддя В.В. Россолов Суддя В.С. Хачатрян