Постанова КАС ВС № 1.380.2019.003615
від 23.07.2020 · АдміністративнаПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Київ справа № 1.380.2019.003615 адміністративне провадження № К/9901/9120/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І.В., суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М., розглянув порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 у складі колегії суддів: Хобор Р.Б., Попка Я.С., Сеника Р.П. у справі № 1.380.2019.003615 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.02.2019 по 02.05.2019 у розмірі 18 715, 87 грн.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 позовні вимоги задоволено. 2.1. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено: 3.1. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 по справі № 857/598/19 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 у справі № 813/3053/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Судом постановлено: стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 7 242, 37 грн заборгованості з невиплаченого розрахунку при звільненні та стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 101 145, 34 грн. 3.2. 07.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про видачу виконавчого листа. 3.3. У подальшому, 25.04.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявами до органів державної казначейської служби про прийняття до виконання виконавчих листів виданих Львівським окружним адміністративним судом 16.04.2019 про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з невиплаченого розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 3.4. Листом Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області від 08.05.2019 № 13-08/1606 повідомило ОСОБА_1 про виконання 03.05.2019 та 06.05.2019 двох виконавчих листів Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 по справі № 813/3053/18 про стягнення коштів з Головного територіального управління юстиції у Львівській області в розмірі 7 242,37 грн та 101 145,34 грн. 3.5. Також з матеріалів справи судами встановлено також, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області було направлено до Головного територіального управління юстиції у Львівській області запит від 26.04.2019 № 07.1-11/1396 в якому, з метою виконання вищевказаних виконавчих листів протягом трьох робочих днів з дати отримання запиту надати інформацію щодо кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких буде здійснюватися безспірне списання коштів відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції від 30.01.2013). 3.6. Відповідно до копій меморіальних ордерів наявних у матеріалах справи № 1 (#184524550), № 2 (#184532794) від 02.05.2019 та № 3 (#184726082) від 03.05.2019, Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області було перераховано грошові кошти. 3.7. Із повідомлень Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області щодо проведення безспірного списання коштів від 06.05.2019 № 07.1-11/1514 та від 07.05.2019 № 07.1-11/1549, встановлено, що меморіальними ордерами забезпечено перерахування заборгованості з невиплаченого розрахунку при звільненні в суму 7 242,37 грн та частково перерахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 31 794,91 грн, а також перерахування середнього заробітку при звільненні в сумі 69 350,43 грн на користь ОСОБА_1 з рахунку відповідача. 3.8. Вважаючи, що рішення суду виконано відповідачем із затримкою позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути на його користь частину середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 20.02.2019 по 02.05.2019.
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що рішення суду про стягнення на користь позивача невиплаченої заборгованості при проведення ОСОБА_1 розрахунку при звільненні не було виконано Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області до 02.05.2019. Тобто, днем остаточного розрахунку з позивачем на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі № 857/598/19 є 03.05.2019, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначив, що в рамках розгляду адміністративної справи № 813/3053/18 Восьмим апеляційним адміністративним судом вже вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і виконання цього рішення здійснено в порядку визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишиити в силі рішення суду першої інстанції. 5.1. Доводи касаційної скарги грунтуються на тому, що судом апеляційної інстанції неправильно встановлено обставини розгляду Восьмим апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи № 813/3053/18 стягнення середнього заробітку на його користь, зокрема за період з 20.02.2019 по 02.05.2019. 5.2. Крім того, позивач зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги висновок Верховного Суду щодо подібних правовідносин, викладений у постанові від 11.06.2019 у справі № 524/8023/16-а.
6. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому викладена незгода з доводами скаржника. Так, орган державної влади зазначає про дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Однією з конституційних гарантій є право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
9. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
10. Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
11. Згідно частиною першою статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
12. Разом з тим, за змістом статті 3 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП України), законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
13. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
14. Разом з тим, частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
15. Колегія суддів наголошує, що з аналізу норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
16. При цьому, основною умовою для виплати громадянину, передбаченою статею 2 Закону № 2050-III, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
17. Таким чином, за наявності визначених Законом №2050-III умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
18. Верховний Суд зазначає, що підставою для виплати компенсації у даному випадку є несвоєчасне виконанням рішення суду, а визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
19. Як встановлено судами попередніх інстанцій, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду терміни виконання якої, на думку позивача порушені відповідачем, набрала законної сили 20.02.2019, докази її оскарження надані не були.
20. Водночас, як встановлено судами та не заперечувалось сторонами, остаточний розрахунок на виконання вказаного судового рішення було здійснено лише 03.05.2019.
21. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що позивачем були вчинені усі залежні від нього дії спрямовані на здійснення відповідачем відповідного розрахунку (написання заяви на видачу виконавчого листа, передача одержаних виконавчих листів до виконання до Головного управління Державної казначейсько служби України у Львівській області).
22. На переконання колегії суддів, матеріалами адміністративної справи підтверджено, що у період з 21.02.2019 по 02.05.2019 відповідачем допущено затримку виконання рішення суду про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Львівській області невиплаченої заборгованості при проведенні ОСОБА_1 розрахунку при звільненні, який становить 47 робочих днів.
23. Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
24. За змістом частини першої статті 94 КЗпП України та частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата є винагородою, обчисленою, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.
25. Разом з тим, середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
26. Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
27. Положеннями пункту 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
28. На переконання колегії суддів, судом апеляційної інстанції необгрунтовано обмежено право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі № 813/3053/18 врегульовано правовідносини, які виникли з моменту порушення прав позивача під час звільнення та до моменту набрання вказаним рішенням законної сили.
29. Водночас, спірні правовідносини в рамках зазначеної судової справи охоплені періодом з 21.02.2019 по 02.05.2019, за який, як встановлено судом першої інстанції також не було виплачено належні позивачу кошти.
30. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення до проведення фактичного розрахунку, а саме - з 21.02.2019 по 02.05.2019.
31. Відповідно правил КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
32. У даному випаку, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі № 813/3053/18 встановлено, що розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 відповідно до наданої відповідачем довідки становив 398, 21 грн, а тому проведений судом першої інстанції обрахунок суми середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при виконанні рішення суду за період з 21.02.2019 по 02.05.2019 визначено правильно.
33. Водночас, колегія суддів також вважає обгрунтованими доводи скаржника щодо необхідності врахування позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.06.2019 у справі № 524/8023/16-а, оскільки у зазначеній справі судом було надано оцінку подібним правовідносинам та застосовано аналогічні норми права.
34. Відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
35. Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального процесуального права знайшли своє підтвердження.
36. Враховуючи вищевикладене, Верховним Судом встановлено, що доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм та матеріального процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку.
37. Відповідно до положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
38. Згідно з статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбаченихстаттею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
39. Положення статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX.
40. З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
41. Керуючись статтями 341, 343, 349, 352, 356, 359 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
42. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
43. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 - скасувати.
43. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі № 1.380.2019.003615 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити в силі.
44. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Суддя-доповідач І.В. Дашутін Судді О.О. Шишов М.М. Яковенко