Постанова КАС ВС № 207/898/17(4-с/207/5/17)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 року м. Київ справа №207/898/17(4-с/207/5/17) адміністративне провадження №К/9901/22921/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шишова О.О., суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М., розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу за позовом Державного підприємства «Бар`єр» до Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, за участю Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державного підприємства «Бар`єр» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017, прийняту у складі колегії суддів: Семененка Я.В. (головуючий), Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю. І. Суть спору

1. У квітні 2017 року Державного підприємства (далі - ДП) «Бар`єр» звернулося до Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Південний ВДВС), за участю Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_1 , в якому просило суд: 1.1. - визнати дії державного виконавця Південного ВДВС Мішиної Ю.І. незаконними та неправомірними; 1.2. - скасувати постанову, що винесена державним виконавцем Південного ВДВС Мішиної Ю.І. про арешт коштів боржника від 02.03.2017 ВП № 50943690, якою був накладений арешт на казначейський рахунок № 35238020015414, відкритий в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області на суму 9959455,08 грн за зведеним виконавчим провадженням; 1.3. - зобов`язати начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, провести дії щодо зняття арешту з казначейського рахунку № 35238020015414, відкритого в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області.

2. Обгрунтовуючи позовні вимоги ДП «Бар`єр» указує, що оскаржуване рішення державного виконавця суперечить положенням чинного законодавства, яким, зокрема, заборонено накладення арешту на кошти, що перебувають на казначейських рахунках державного підприємства. Також, за позицією позивача, безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється державною казначейською службою на підставі виконавчих документів. Постанова державного виконавця не підпадає під категорію відповідних документів, тому реальне виконання рішень, що містяться у зведеному виконавчому проваджені неможливе. Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове стягнення відбувається за рахунок майна, що належить боржнику. Арештований казначейський рахунок не є власним рахунком підприємства, а являється рахунком державного бюджету, бюджетним рахунком, тому органи виконавчої служби та державні виконавці не можуть з нього списувати кошти, оскільки це є кошти держави, а не власні кошти підприємства. ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконанні в Південному відділі державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області перебуває зведене виконавче провадження №235/5 про стягнення грошових коштів з ДП «Бар`єр» на користь держави, юридичних осіб та фізичних осіб, до складу якого входить 114 виконавчих документів на загальну суму 10183272,29 грн. 4. 02.03.2017 державним виконавцем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження, одним із стягувачем в якому є третя особа у справі, виніс постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на рахунку № 352380200115414 , який відкритий в Державній казначейській службі України.

5. Не погоджуючись з таким рішенням державного виконавця ДП «Бар`єр» звернулося до суду з цим позовом. ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області постановою від 16.05.2017 позовні вимоги задовольнив.

7. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що кошти, які знаходяться на казначейському рахунку, не є власністю ДП «Бар`єр», а виділяються державою на конкретні цілі, що повязані з реалізацією державних програм, у зв`язку з чим державний виконавець безпідставно наклав на них арешт, враховуючи те, що такі кошти не можуть бути стягненні на погашення заборгованості ДП «Бар`єр».

8. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 21.11.2017 рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

9. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність повноважень у державного виконавця щодо накладення арешту на кошти, які знаходились на рахунку ДП «Бар`єр», оскільки рахунок позивача, який був відкритий в органах державного казначейства, не був рахунком із спеціальним режимом використання. IV. Касаційне оскарження

10. У касаційній скарзі ДП «Бар`єр», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

11. У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що він не може повернутися до країни громадянської належності через ризик переслідування та загрозу його життю.

12. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло. V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон 1404-VIII).

15. Відповідно до статті 1 Закону 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

16. Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

17. Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

18. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частина 2 статті 52 Закону 1404-VIII).

19. Згідно із частиною 3 статті 52 Закону 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

20. Відповідно до статті 56 Закон 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

21. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

22. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

23. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

24. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом. VI. Позиція Верховного Суду

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

26. Спір у справі, що розглядається виник з приводу того, чи наділений державний виконавець повноваженнями щодо накладення арешту на грошові кошти державного підприємства, які знаходяться на казначейському рахунку, що відкритий з метою забезпечення діяльності цього підприємства шляхом перерахування на відкритий рахунок державних коштів з певним цільовим призначенням.

27. З матеріалів справи слідує, що незгода позивача з постановою Південного ВДВС від 02.03.2017 ВП № 50943690 ґрунтується на тому, що рахунок № 35238020015414, на який накладено арешт у зведеному виконавчому провадженні, єне є власним рахунком підприємства, а рахунком державного бюджету, у зв`язку з чим органи виконавчої служби та державні виконавці не можуть з нього списувати кошти, оскільки це є кошти держави, а не власні кошти підприємства.

28. Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

29. Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

30. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частина 2 статті 52 Закону 1404-VIII).

31. Згідно із частиною 3 статті 52 Закону 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

32. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рахунок № 35238020015414 ДП «Бар`єр», який відкритий в органах державного казначейства, не був рахунком із спеціальним режимом використання, а тому відсутні перешкоди для арешту коштів, які на ньому знаходяться.

33. Доказів того, що вказаний рахунок має статус рахунку із спеціальним режимом використання, або є спеціальним або іншим рахунком, звернення стягнення на який заборонено законом, суду не надано та матеріали справи таких доказів не містять.

34. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність повноважень у державного виконавця щодо накладення арешту на кошти, які знаходились на рахунку ДП «Бар`єр», оскільки рахунок позивача, який був відкритий в органах державного казначейства, не був рахунком із спеціальним режимом використання.

35. У касаційній скарзі ДП «Бар`єр», заперечуючи висновок суду апеляційної інстанції щодо розгляду справи у першій інстанції неповноважним судом з огляду на її підсудність окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному суду як адміністративному, зазначив, що у випадку встановлення апеляційним судом обставин відкриття провадження з порушенням правил предметної підсудності цей суд повинен був передати таку справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено таке порушення, однак цього не зробив, чим порушив норми процесуального права.

36. Відповідно до положень статті 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

37. Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

38. Як свідчать матеріали справи при розгляді справи судом першої інстанції вимога щодо непідсудності справи в апеляційній інстанції не заявлялась. Крім того, скаржник не порушує питання про направлення справи на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна.

39. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

40. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

41. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. VII. Судові витрати

42. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

43. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Бар`єр» залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі №207/898/17 (4-с/207/5/17) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Шишов Судді І.В. Дашутін М.М. Яковенко